Постанова № 41406993, 14.11.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р. Справа №804/12950/14 15 год. 20 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3 Коваленко Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №953-17.

10 листопада 2014 року позивачем поданий уточнений адміністративний позов, у якому позивач, в доповнення до первісного позову, просить скасувати податкове повідомлення рішення від 25 червня 2014 року №953/1-17.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- 25 червня 2014 року відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення рішення №953-17 на суму 50103,97 грн. та №953/1-17 на суму 70145,56 грн., якими визначені податкові зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно від'ємне від земельної ділянки, однак, при прийнятті податкових повідомлень-рішень позивачем не були враховані наступні обставини:

- - 27.04.2007 року позивач придбав нежитлову будівлю АДРЕСА_1 та розпочав її реконструкцію;

- - 04.12.2011 року на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2009 року та ухвали про виправлення описки від 27.10.2010 року за позивачем було зареєстроване право власності на зазначений об'єкт нерухомості, однак реєстрація права власності не визначає можливості використання об'єкта нерухомості до прийняття його в експлуатацію за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства;

- оскільки об'єкт нерухомості не прийнятий в експлуатацію та відсутня можливість постійного проживання у ньому, то цей об'єкт не може вважатися об'єктом житлової нерухомості, та не підпадає під визначення об'єкта оподаткування, передбаченого підпунктом 265.2.1 пункту 265.2 статті 265 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначив наступне:

- у порядку обміну інформацією між Укрдержреєстром і ДПС контролюючим органом було встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 6585,10 кв.м, житловою площею 4132,9 кв.м.;

- позивачу було запропоновано зробити звірку кількості об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності та розмірів їх житлової площі, однак, 07.03.2014 року від позивача надійшов лист про неможливість проведення звірки, оскільки відсутня технічна документація на квадратні метри житлових площ, та об'єкт нерухомості не введено в експлуатацію;

- відповідачем було зроблено запит до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, від якого надійшла інформація, що підтверджувала дані раніше отримані відповідачем про власника об'єкта нерухомості та житлову площу. На підставі цієї інформації позивачу були нараховані зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, згідно податкових повідомлень-рішень від 25.06.2014 року №253-17 на суму 50103,97 грн. та №953/1-17 на суму 70145,56 грн.

Ухвалами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року та від 14 жовтня 2014 року провадження в адміністративній справі №804/12950/14 було зупинено з метою виклику до суду відповідача та надання додаткових доказів.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27.04.2007 року позивач на підставі договору купівлі-продажу придбав нежитлову будівлю АДРЕСА_1, та розпочав її реконструкцію.

04.12.2011 року позивач на підставі заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2009 року та ухвали про виправлення описки від 27.10.2010 року, якими визнано право власності ОСОБА_5 на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 без актів вводу в експлуатацію, зареєстрував право власності на зазначений об'єкт нерухомості, про що було видано витяг про реєстрацію права власності №32315399 від 04.12.2011 року.

На виконання вимог підпункту 265.7.4 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від Укрдержреєстру надійшла інформація, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 6585,1 кв.м, житловою 4132,9 кв.м.

У відповідності до пункту 18 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положеннь Податкового кодексу України ОСОБА_5 було надіслано повідомлення про звірку об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у його власності та розмірів їх житлової площі.

07.03.2014 року на адресу відповідача надійшла відповідь позивача в якій зазначено, що у зв'язку із зупиненням будівельних робіт по реконструкції об'єкта нерухомості, відсутності мереж та комунікацій, відсутністю технічної документації на квадратні метри житлових площ квартир будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію, а тому не має змоги зробити звірку.

У зв'язку з неможливістю проведення звірки, відповідачем було направлено запит до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, на який отримано відповідь, що за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення, розташований за адресою АДРЕСА_1, житловою площею 4132,9 кв.м.

Керуючись підпунктами 265.7.1, 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України Лівобережною ОДПІ 25.06.2014 року були складені податкові повідомлення-рішення №953-17 на суму 50103,97 грн. та №953/1-17 на суму 70145,56 грн., які направлені на адресу позивача. В судовому засіданні представник відповідача пояснила що здійснено одне нарахування проте за двома податковими повідомленнями-рішеннями, що обумовлено роботою електронних баз у час їх винесення, тобто з технічних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи податкове повідомлення-рішення №953-17 було отримано позивачем 04.07.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням, конверт з податковим повідомленням-рішенням №953/1-17 повернувся на адресу податкової інспекції з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

22.08.2014 року на адресу позивача було направлено лист Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська №26986/6/04-64-17-04 від 21.08.2014 року «Про необхідність сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», в якому містився розрахунок суми податку та строк його сплати.

Вирішуючи заявлений спір по суті суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із частино 1 статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частинами 1, 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 29.07.2009 року та ухвали про виправлення описки від 27.10.2010 року було досліджено всі обставини справи, які встановлюють право власності позивача на об'єкт нерухомості, та прямо зазначено про визнання права власності за позивачем без введення об'єкту в експлуатацію.

Таким чином, право власності у позивача на об'єкт нерухомого майна розташований за адресою АДРЕСА_1 виникло з моменту здійснення КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради державної реєстрації цього майна, а саме з 04.12.2011 року.

Надаючи оцінку доводу позивача про неможливість використання об'єкту за його призначенням, суд зазначає, що законодавець пов'язує момент виникнення права власності на нерухоме майно лише із його реєстрацією, тому, оскільки право власності позивача було зареєстроване в установленому законом порядку, то він набув усі права та обов'язки пов'язані із цим нерухомим майном.

Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Згідно підпункту 265.2.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 265.2.2 пункту 265.2 статті 265 Податкового кодексу України передбачено, що не є об'єктом оподаткування:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю, опікуна, піклувальника;

д) гуртожитки;

е) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину.

Оскільки позивач є власником житлового будинку, який не включено до переліку будинків, що не є об'єктом оподаткування передбаченому підпунктом 265.2.2 пункту 265.2 статті 265 Податкового кодексу України, то суд приходить до висновку, що у позивача існує обов'язок, щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна до 01.04.2014 року) базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв. метрів.

Абзацом другим підпункту 265.7.1 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості у такому порядку - за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 265.4.1 пункту 265.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Відповідно до підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). 265.5.1. Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Ставка податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах: 2,7 відсотка для житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв. метрів.

На підставі викладеного, контролюючий орган здійснив розрахунок суми податку, який склав 120249,53 грн. (=(4132,9 кв.м. - 250 м.кв.) х 30,969 грн. (мінімальна заробітна плата на 01.01.2013 року в розмірі 1147 грн. х 2,7%).

З огляду на викладене, податковим органом правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку із чим позивачу направлені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з позивача суму судового збору, що належить сплатити до повної суми судового збору за подання цього позову, в розмірі 2164,49 грн. (2404,99 грн. - 182,70 грн. - 57,80 грн.).

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2164,49 грн. (дві тисячі сто шістдесят чотири грн. 49 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17 листопада 2014 року.

Суддя І.О. Верба