Рішення № 41406615, 10.11.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5678/14-ц

Провадження № 2/645/1904/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Вороніній О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,визнання права власності, визнання договору купівлі - продажу недійсним,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5 із вимогами про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2003 року по теперішній час, визнати майно, набуте під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2003 року по теперішній час їх спільною сумісною власністю, визнати право власності ОСОБА_2 на будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 22 вересня 2011 року.

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_2 частково уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2003 року по теперішній час, визнати майно, набуте під час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2003 року по теперішній час їх спільною сумісною власністю, визнати будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку з надвірними будівлями,що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 22 вересня 2011 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що з 2003 року по теперішній час вона проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 Під час спільного проживання з ОСОБА_3 за спільні грошові кошти ними був придбаний житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок був придбаний 27 травня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, ОСОБА_2 вважає себе співвласницею вказаного житлового будинку з надвірними будівлями в зв'язку з тим, що на придбання цього будинку вона позичала кошти в розмірі 15 000 грн. у своєї знайомої ОСОБА_7 Крім того, вказаний житловий будинок був придбаний у стані, непригодному для проживання, після пожежі. На відновлення цього будинку ОСОБА_2 втрачала свої особисті кошти, які вона отримала від продажу належного їй будинку, який розташований в м.Чугуїв. Також, свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них з ОСОБА_3 народилась дочка - ОСОБА_8. В свідоцтві про народження дитини батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після народження дитини вони всі разом мешкають у спірному домоволодінні. ОСОБА_2 стало відомо, що 22 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка вважає вказаний договір недійсним в зв'язку з тим, що спірне домоволодіння є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але ОСОБА_2 не надавала своєї згоди на відчуження спірного житлового будинку з надвірними будівлями як співвласник.

Під час судового засідання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_3 завжди визнавав за нею право власності на спірне майно, їй було відомо про укладення договору купівлі-продажу 27.05.2005 року, але вона не мала змоги прибути до нотаріальної контори в зв'язку із зайнятістю. Їй було відомо, що право власності на домоволодіння зареєстровано лише за ОСОБА_3

ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 визнав повністю та будучи допитаний в якості свідка, пояснив, що дійсно проживав з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2003 року по теперішній час. Спірний житловий будинок був придбаний та відремонтований ними за рахунок спільних грошових коштів. Він завжди визнавав за ОСОБА_2 право власності на спірний житловий будинок. Також ОСОБА_3. визнав, що договір купівлі-продажу спірного домоволодіння був ним укладений з ОСОБА_4 22 вересня 2011 року без погодження із ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_10 проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі та пояснила, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не довела своїх позовних вимог. Суду не надано будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2003 року та під час спільного проживання придбали житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Під час придбання спірного домоволодіння 27 травня 2005 року ОСОБА_3 надав приватному нотаріусу ХМНО ОСОБА_6 письмову заяву про те, що він не перебуває а ні в зареєстрованому шлюбі, ані в фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_2 ніколи не була зареєстрована в спірному домоволодінні, на час придбання спірного житлового будинку з надвірними будівлями була зареєстрована в м.Чугуїв. Під час укладення Договору купівлі-продажу 22 вересня 2011 року з ОСОБА_4 ОСОБА_3 також зазначив письмовими заявами, що не перебуває ні в зареєстрованому шлюбі, ані у фактичних шлюбних відносинах. Також надав заяву про те, що спірний житловий будинок є його особистою власністю.

Представник третьої особи ОСОБА_11 проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив, що під час укладення договору купівлі-продажу 22 вересня 2011 року ніяких порушень закону не відбувалось.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_12 пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2. Їй відомо, що в домоволодінні АДРЕСА_1 відбулася пожежа. Перед укладенням договору купівлі-продажу до неї приходила мати ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та розпитувала про сусідів та про можливість придбання спірного домоволодіння. Потім через деякий час вона бачила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в домоволодінні. Після народження доньки - ОСОБА_8, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно мешкають разом за адресою: АДРЕСА_1. Їй було невідомо, що шлюб між ними не укладений, вона сприймала їх, як сім'ю, однак, свідку невідомо, коли та за які грошові кошти був придбаний спірний житловий будинок з надвірними будівлями.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що також мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Також вона пояснила, що в домоволодінні по АДРЕСА_1 вона ніколи не бувала, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх доньку ОСОБА_8 вона бачила через паркан, іноді спілкувалась з ними на вулиці.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що знайома з ОСОБА_2 приблизно з 2003 року, їй відомо, що з того ж часу вона проживала разом із ОСОБА_3 Також за проханням ОСОБА_7 її батьки давали в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 000 грн. нібито для придбання будинку. Вказані грошові кошти ОСОБА_2 повернула.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Суд вважає недоведеним ту обставину, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2003 року.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як встановлено під час розгляду справи по суті шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не реєструвався.

Відповідно до вимогч.2 ст.21 СК України проживання однією сім'єю жінкі та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Ознаками родини є спільне проживання, наявність при цьому проживанні спільного господарства, проява шлюбних відносин перед іншими особами ( в листуванні, документах, спільних заявах та ін..), взаємна підтримка один одного, проживання з ними дітей та інші обставини, які можуть характеризувати відносини між чоловіком та жінкою як сімейні.

За період з 2003 року по 2008 рік ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не надали доказів того, що вони проживали як сім'я без реєстрації шлюбу.

Такі доказі існують за період з 2008 року, з часу, коли ОСОБА_2 була на обліку у зв'язку з вагітністю та пологами, після народження спільної дочки - ОСОБА_8, та на час обстеження житлових умов ОСОБА_8 Службою у справах дітей Фрунзенського району м.Харкова в 2013 році.

Таким чином, суд вважає встановленим факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2008 року.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено , що під час застосування ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до вимог ст..74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Суд відмовляє ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в частині визнання майна, набутого під час спільного проживання з ОСОБА_3 їх спільною сумісною власністю в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не вказала, яке майно було придбане ними разом з ОСОБА_3 під час спільного проживання однією сім'єю в період з 2008 року.

Також під час судового розгляду по суті встановлено, що 27 травня 2005 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Вказаний договір купівлі-продажу був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_14, ОСОБА_15 та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 27.05.2005 року . Відповідно до документів, які надані приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, під час укладення вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 була надана письмова заява про те, що на час укладення договору купівлі-продажу він ні в зареєстровану шлюбі, ані у фактичних шлюбних відносинах не перебуває.

Під час розгляду справи по суті в якості доказів були вивчені матеріали цивільної справи № 645/10739/13-ц, провадження № 2/645/359/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_5, Служба у справах дітей Фрунзенського району Укправління служб у справах дітей Департаменту Праці та соціальної політики Харківської міської Ради про визнання договору недійсним. При вивченні матеріалів цієї справи було встановлено:

В липні 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_16 був укладений договір позики та іпотечний договір, предметом якого був житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Вказані договори були посвідчені приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_17 При посвідчені вказаних угод ОСОБА_3 також надавались заяви про те, що він не перебуває в зареєстрованому шлюбі, ані у фактичних шлюбних відносинах, а також про те, що предмет іпотеки є особистим майном ОСОБА_3

В грудні 2010 року між ОСОБА_3 на ОСОБА_18 був укладений поговір позики та іпотечний договір, предметом якого був житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 Під час укладення вказаного договору ОСОБА_3 власноручно підписав заяву про те, що вказане майно є його особистою власністю та про те, що він ні в зареєстрованому шлюбі, ані у фактичних шлюбних відносинах ні з ким не перебуває.

22 вересня 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 був посвідчений договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Предметом цього договору був житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1. При укладенні і цього договору ОСОБА_3 надав письмову заяву про те, що майно належить йому на праві особистої власності, на момент придбання цього майна він не перебував ні в зареєстрованому шлюбі, ані у фактичних шлюбних відносинах.

Всі ці письмові докази свідчать про те, що ОСОБА_3 ніколи не визнавав за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 був придбаний за їх спільні грошові кошти. ОСОБА_2 не надала доказів, що вона витрачала свої особисті грошові кошти на придбання спірного майна. Сам же ОСОБА_3 ніколи не визнавав цієї обставини, про що свідчать письмові докази.

Таким чином, суд відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні позову в частині визнання будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відтак відсутні будь-які законні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу який був укладений, відповідно до положень ст.215 ЦК України.

Суд відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 22 вересня 2011 року на підставі того, що ОСОБА_2 не є співвласницею вказаного майна, станом на 22 вересня 2011 року не була зареєстрована в спірному домоволодінні, в зареєстрованому шлюбі за ОСОБА_3 не перебувала, договір купівлі-продажу укладений відповідно до вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10,11,15,60,209,212,214-21 ЦПК України, ст..ст.12,16,182, 203,215,389 ЦК України, ст.ст.3,21,74СК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,визнання права власності, визнання договору купівлі - продажу недійсним - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2008 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Суддя

Фрунзенського районного суду О.П.Шарко