Ухвала суду № 41397566, 25.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/225/2014(м)

265/1290/14-к

Головуючий 1-ї інстанції: Мельник І.Г.

Категорія: ст.122 ч.1,296 ч.1 КК України Доповідач Топчій Т.В.

УХВАЛА

іменем У к р а ї н и

23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Топчій Т.В суддів Рибака В.Й., Бєдєлєва С.І.

при секретарі Брежневі Д.О.

за участю прокурора Даніліні О.Є.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційну скаргу потерпілої на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2014 року, за кримінальним провадженням № 120130507900002627 внесеного до ЄРДР 27.09.2013 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Маріуполя, не одружений, раніше не судимий, не працюючий, зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, -

визнаний винним та засуджений за ст. 122 ч.1 КК України до двох років обмеження волі, за ст. 296 ч.1 КК України до двох років обмеження волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді трьох років обмеження волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 3500 грн., відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 7 000 грн., відмовлено.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2014 р. ОСОБА_3. визнаний винним у кримінальних правопорушеннях за ст. 122 ч.1, 296 ч.1 КК України, вчиненених за наступних обставинах.

27 вересня 2013 року приблизно о 00.50 годин, ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_3 де, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок за мотивами явної неповаги до суспільства, безпричинно, з хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності і благопристойності, не реагуючи на зауваження сторонніх осіб, пошкодив майно, що належить малознайомій йому ОСОБА_4, кинув їй в обличчя осколком дзеркала та наніс удар ногою по правому передпліччю, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді рани на носі та синця на правому передпліччі, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після цього, вибігши з квартири АДРЕСА_3, та продовжуючи свої хуліганські дії, знаходячись на сходовому майданчику біля квартири АДРЕСА_2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, ОСОБА_3 діючи з особливою зухвалістю, безпричинно, у стрибку, наніс удар лівою ногою взутою в черевик в обличчя незнайомої йому ОСОБА_1, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді тупої травми правого ока: обширного проникаючого поранення склери, що ускладнилося гифемою, гемофтальмом (гострота зору на праве око - 0%), гематоми правої щоки, які в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, та що призвели за собою тривалий розлад здоров'я на термін понад двадцять один день.

Хуліганські дії ОСОБА_3 продовжувалися більш ніж 10 хвилин, і були припинені втручанням сторонніх осіб.

Не погодившись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання у виді позбавлення волі. Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди просить задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що свою вину обвинувачений у скоєні кримінального правопорушення визнав формально, щиросердно не розкаявся, скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, відносно особи похилого віку, що є обставинами обтяжуючими покарання. Вказує, що обвинувачений ніде не працює, перебуває на обліку у наркологічному диспансері м. Маріуполя, що свідчить про його небезпечність для суспільства в цілому. На думку потерпілої, на всі ці обставини, призначаючи покарання обвинуваченому, суд не зважив. Вважає, що покарання у вигляді обмеження волі є недостатнім для виправлення та переусвідомлення обвинуваченим його протиправної поведінки .

Вказує, що в результаті протиправних дій ОСОБА_3 їй були спричинені тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості, травмоване праве око, на яке вона фактично втратила зір. Вважає, що заявлений нею цивільний позов є обґрунтованим, та стягнена судом грошова сума у розмірі 30 000 грн. недостатньою для її подальшого лікування та реабілітації, якої вона потребує.

Вислухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_1 та її представника, які підтримали апеляційні вимоги, прокурора, який не заперечував проти апеляції потерпілої, обвинуваченого, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, просив в задоволенні апеляційної скарги потерпілій відмовити, вивчивши матеріали кримінального провадження, та обговоривши апеляційні доводи, колегія вважає, що вирок суду підлягає зміні в частині вирішення цивільного позову потерпілої.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами потерпілої щодо міри покарання, призначеної обвинуваченому, колегія суддів виходить з вимог, встановлених ст. 65 КК України, за якою особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Колегія суддів вважає, що суд, при призначенні обвинуваченому покарання, в достатній мірі врахував ступінь тяжкості та суспільної небезпеки, вчиненого ним кримінального правопорушення, які віднесено до кримінальних правопорушень середньої тяжкості та невеликої тяжкості, обставини, що пом'якшують його покарання, а саме щиросердне каяття у вчиненому, характер злочинних діянь, данні про особу обвинуваченого, який раніше судимий не був, будучі працездатним, не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку в наркологічному диспансері.

Враховуючи наведені вимоги закону, колегія суддів вважає, що вид та міра покарання, призначена судом ОСОБА_3 у виді обмеження волі, відповідає вимогам ст. 65 КК України та є доцільною з метою перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи питання за апеляційними вимогами потерпілої щодо відшкодування майнової шкоди в сумі 7 000 грн, колегія суддів погоджується з висновками суду, викладеними у вироку та вважає, що підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається, оскільки потерпілою не надано суду документів у підтвердження понесених нею витрат на лікування.

Проте колегія суддів вважає, що суд у вироку не достатньо мотивував свої висновки щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на корить потерпілої ОСОБА_1

Згідно вимог ст.ст. 23 ч.2, 1167 ЦК України моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню виною особою. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступіню вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності та справедливості.

Приймаючи рішення за апеляційними вимогами потерпілої в частині збільшення стягнення з засудженого на її користь моральної шкоди, колегія суддів погоджується з ними та вважає, що потерпіла внаслідок противправних дій обвинуваченого, отримала травму, зазнала фізичного болю, тривалий час проходила лікування, яке необхідно продовжувати згідно наданого медичного висновку, постійно відчуває негативні наслідки травми, оскільки зір відновити не вдалося, що негативно впливає на якість її життя, створює значні побутові труднощі та потребує значних змін в укладі життя потерпілої, а також додаткових значних матеріальних витрат. Враховуючи наведені в сукупності обставини, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди на користь потерпілої підлягає збільшенню до 40 000 грн, а вирок суду в цій частині підлягає зміні в порядку, передбаченому ст. 408 ч.1 п.3 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 405,407,408 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2014 року, постановлений стосовно ОСОБА_3 - змінити в частині вирішення цивільного позову.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 40 000 грн.

В іншій частині вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 квітня 2014 року, постановлений стосовно ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: