Вирок № 41397494, 17.01.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/31/2014(м)

263/10920/13-к

Головуючий 1-ї інстанції: Степанова С.В.

Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач Топчій Т.В.

ВИРОК

іменем У к р а ї н и

17 січня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді ТопчійТ.В суддів Преснякової А.А. Бєдєлєва С.І.,

секретаря Уханської О.А.

за участю прокурора Дойнова М.С.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2013 року, за кримінальним провадженням № 12013050290000287 внесеного до ЄРДР 04.07.2013р. яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Рубцовська Алтайського краю, РФ, громадянка України, маюча вищу освіту, не одружена, працююча провідним спеціалістом у ПАТ «ПУМБ» відділення №10, раніше не судима, зареєстрована та мешкаюча за адресою: АДРЕСА_1,-

визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. У порядку, передбаченому ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням в один рік. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2013 р. ОСОБА_1 визнана винною за ст. 286 ч.2 КК України за кримінальне правопорушення, вчинене при наступних обставинах.

ОСОБА_1 04.07.2013 року, приблизно о 01-00 годині, керуючи технічно справним автомобілем "Мазда-3", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності, рухалася по проїжджої частині вул. Леваневського в Жовтневому районі

м. Маріуполя в напрямку вул. К.Лібнехта. Після чого проявила неуважність і необережність, рухаючись по правій смузі проїжджої частини вул. Леваневського, не вибрала в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, в результаті чого не впоралася с керуванням, виїхала на вул. К. Лібнехта, де зіткнулася з перешкодою - бетонною опорою рекламного стенду, чим порушила вимоги п. п. 2.10, 12.1 Правил дорожнього руху України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирці автомобіля "Мазда-3", реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження у виді: ЗЧМТ, удар головного мозку легкого ступеня, лінейний перелом основи черепа (крилоподібного відростка скроневої кістки справа), чисельні переломи кісток лицьового черепа, забій, емфізема м'яких тканин лицьової області справа, які за своєю сукупністю відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент їх заподіяння.

Не погодившись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Оскаржує не застосування судом до ОСОБА_1 додаткового покарання, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким окрім основного покарання, призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Прокурор вважає, що призначаючи покарання ОСОБА_1, без позбавлення прав керування транспортними засобами, суд належним чином не мотивував своє рішення, не врахував, що ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин. Вказує, що суд не врахував конкретні обставини кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченою, яка після ДТП залишила місце події в порушення вимог п. 2.10 ПДР України, данні про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, щодо ОСОБА_1 працівниками ДАІ складались протоколи про адміністративні правопорушення та накладались грошові стягнення.

В апеляції прокурор зауважує, що ні слідством ні судом не було встановлено, що ОСОБА_1 відшкодувала потерпілій шкодуі, що в свою чергу свідчить про відсутність у останньої бажання якимось чином виправити ситуацію та відсутність щирого каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні. За таких обставин прокурор вважає, що покарання, призначене ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України, є несправедливим в наслідок м'якості та не буде достатнім для її виправлення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, обвинувачену ОСОБА_1, яка заперечувала проти апеляції прокурора, вважала вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши апеляційні доводи прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, що вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів погоджується з апеляційними доводами прокурора про те, що покарання призначене ОСОБА_1 без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення прав керування транспортними засобами не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні покарання суд дійсно не врахував, що ОСОБА_1 вчинила тяжкий злочин. конкретні обставини кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченою, яка після ДТП залишила місце події в порушення вимог п. 2.10 ПДР України, данні про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, що підтверджується матеріалами справи.

За вказаних обставинах, призначення ОСОБА_1 додаткового покарання за ст. 286 ч.2 КК України, у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, на думку колегії суддів, є логічним та доцільним.

Інші обставини, позитивно характеризуючи особу обвинуваченої, наведені судом у вироку, з урахуванням характеру вчиненого нею кримінального правопорушення, пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, апеляційних доводів прокурора не спростовують та, на думку колегії суддів, на вирішення питання про покарання обвинуваченій істотно не впливають.

Керуючись вимогами стст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора - задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2013 року постановлений стосовно ОСОБА_1 - скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України покарання у вигляді у трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

У порядку, передбаченому ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на один рік. Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально - виконавчу інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В іншій частині вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2013 року, постановлений стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.

Вирок суду може бути оскаржений безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: