Вирок № 41396787, 14.11.2014, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1755/14-к

Провадження 1-КП/226/179/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю прокурора Калька Р.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

законних представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представників служби у справах дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області кримінальне провадження №12014050490000548 за обвинуваченням

ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.Димитров Донецької області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не судимого, не працюючого, учня Державного професійно-технічного навчального закладу «Межівське професійно-технічне училище» №68 смт.Межова Дніпропетровської області, проживаючого в АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.15 ч.3 185 ч.2,185ч.2 КК України, -

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м.Димитров Донецької області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, не працюючого, учня Державного професійно-технічного навчального закладу «Межівське професійно-технічне училище» №68 смт.Межова Дніпропетровської області, судимого 10.12.2013року Димитровським міським судом за ст.ст.185ч.2, 289 ч.2, 70 до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.ст.75,76,104 КК України та встановленням іспитового строку терміном 2 роки, проживаючого в АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.15 ч.3 185 ч.2, 185 ч.2 КК України, -

УСТАНОВИВ:

07.05.2014року приблизно о 21 годині, точного часу не встановлено, неповнолітні обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 прийшли в квартиру малознайомого їм ОСОБА_10, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 де перебували з дозволу його співмешканки ОСОБА_11 Скориставшись відсутністю ОСОБА_10 в квартирі та тим, що його співмешканка ОСОБА_11, як і сам господар квартири, знаходилися в стані алкогольного сп'яніння і за їх діями ніхто не спостерігає, обвинувачений ОСОБА_8 в той момент, коли ОСОБА_9 вийшов на балкон покурити, діючи з раптово виниклим умислом, спрямованим на викрадення чужого майна, умисно, таємно, з корисливою метою викрав з квартири ОСОБА_5 пристрій захисту електроприладів вартістю 37грн. та наручний годинник

«Омах» вартістю 210грн., які належать потерпілому ОСОБА_5, спричинивши тим самим ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі викраденого майна, що становить 247грн., та розпорядився цим майном в подальшому на свій розсуд. А обвинувачений ОСОБА_9, також скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_5 і його співмешканка знаходяться в стані алкогольного сп'яніння та що за його діями ніхто не спостерігає, у відсутність обвинуваченого ОСОБА_8., діючи з раптово виниклим умислом, спрямованим на повторне викрадення чужого майна, умисно, таємно, повторно з корисливою метою викрав з квартири ОСОБА_5 його мобільний телефон марки «ТЕХЕТ» вартістю 799грн. з чохлом вартістю 79,90 грн. та захисною плівкою для дісплею вартістю 59грн., картою пам'яті «Мicro CD» об'ємом 16 Гб вартістю 129грн. і сім-картою оператора мобільного зв'язку МТС, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, і з викраденим майном залишив місце злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд та спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1066,90грн.

Крім того, 14 травня 2014року приблизно о 20.00 год., точного часу слідством не встановлено, неповнолітні ОСОБА_8 і ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою вчинення повторного таємного викрадення чужого майна прийшли до вікна квартири АДРЕСА_4 де на сушарці висіли чоловічий светр вартістю 120грн. та чоловічі джинсові брюки вартістю 210 грн., що належать потерпілому ОСОБА_12, і переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно зірвали з сушарки вказані речі загальною вартістю 330 грн., проте не довели свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від їх волі, так як їх злочинні дії були припинені потерпілим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8, частково визнаючи свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суду пояснив, що 7 травня 2014року біля 19 години він разом з обвинуваченим ОСОБА_9 прийшли на мікрорайон «Світлий», де зустріли свого знайомого ОСОБА_13, з яким пішли в кафе «Мрія». Біля 21 години вони вирішили іти додому. Проходячи біля будинку №21 мікрарайону «Світлий», вони почули, як їх хтось гукнув. Вони зупинились, і до них підійшов раніше незнайомий потерпілий ОСОБА_5 зі своєю дружиною, які були в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_5 запропонував їм випити разом з ним пива. Погодившись з його пропозицією, вони сіли на лавочці біля будинку і ОСОБА_5 пригостив їх пивом. Потім дружина ОСОБА_5 запросила їх додому, але сам ОСОБА_5 проти цього став заперечувати, тому вони залишались на вулиці. Потім ОСОБА_9 хтось зателефонував, і він недалеко відійшов від них, щоб поговорити. Так як ОСОБА_9 довго не повертався, він вирішив сходити за ним, але того ніде не знайшов і зателефонував йому. ОСОБА_9 повідомив, що він знаходиться в квартирі ОСОБА_5 і сказав, щоб вони з ОСОБА_5 також йшли до них. Піднявшись на четвертий поверх, де розташована квартира ОСОБА_5, вони виявили, що двері квартири зачинені. ОСОБА_5 став стукати в двері, але двері йому ніхто не відчиняв. Лаючись, ОСОБА_5 став спускатись вниз, а він зателефонував ОСОБА_9 і, сказавши, що ОСОБА_5 біля дверей немає, попросив впустити його в квартиру. ОСОБА_9 відчинив йому двері. Побувши в квартирі хвилин двадцять і маючи намір іти вже додому, вони знову почули невдоволений голос ОСОБА_5 і знову зачинили двері. Дружина ОСОБА_5 запропонувала їм випити горілки, але вони відмовились. Тоді вона сама вжила алкольні напої і пішла спати, а вони з ОСОБА_9 залишились в залі. ОСОБА_9 вийшов на балкон, щоб покурити, а він в цей час, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, вкрав зі столу чоловічий годинник і пристрій захисту електроприладів, сховавши їх в кишені одягу. ОСОБА_9 в його присутності нічого з квартири не брав, а чи робив це до його приходу - не знає. Оскільки вже було пізно, вони з ОСОБА_9 вирішили йти додому. Коли вийшли з квартири, то побачили на сходах п'яного ОСОБА_5. Пробігши мимо нього, вони вийшли з під'їзду і пішли додому. 9 травня 2014року він одягнув вкрадений годинник і разом з ОСОБА_9 пішов в парк. Помітивши цей годинник, ОСОБА_9 запитав, де він його взяв, на що він розповів йому, що цей годинник він вкрав з квартири ОСОБА_5 7 травня. А приблизно через два тижня після цього він від ОСОБА_9 дізнався, що той в центрі міста знайшов мобільний телефон, яким став користувався. А потім його викликали до міськвідділу внутрішніх справ, де

вже знаходився ОСОБА_9, який повідомив співробітників міліції про те, що він вкрав з квартири ОСОБА_5 наручний годинник, про що він змушений був зізнатися.

14 травня 2014року біля 19 години вони з ОСОБА_9 гуляли по мікрорайону «Світлий» в м.Димитров. Проходячи біля будинку №17, побачили, що на першому поверсі на білизняному мотузку висить випраний одяг, серед якого були чоловічі джинсові брюки і светр. Цоколь будинку був високим, і вони посперечались, хто з них дістане до одягу. Оскільки це не вдавалося, то він сів ОСОБА_9 на плечі і дістав з мотузка брюки і светр. Потім він хотів закинути светр і штани назад на мотузок, але злякались людей, які проходили неподалеку, і сховали ці речі в рюкзак, після чого побігли від будинку. Подолавши деяку відстань, вони зупинились, так як ОСОБА_9 хотів у когось з перехожих попросити сигарету. При цьому він знаходився не разом з ОСОБА_9, а неподалік, і з відстані бачив, як до того підійшов незнайомий їм раніше чоловік, як вони зрозуміли - власник речей, і схопив рукою рюкзак, який знаходився в руках у ОСОБА_9, і став запитувати, що там знаходиться. ОСОБА_9 злякався, і залишивши рюкзак, став втікати. Він також побіг за ОСОБА_9. Догнавши ОСОБА_9, вони вирішили повернутись до того будинку, звідки вкрали білизну, щоб пошукати його рюкзак, так як думали, що потерпілий його викине, і вирішили, що до будинку піде лише він, так як потерпілий міг впізнати ОСОБА_9, а той буде чекати його неподалік. Коли він повернувся до будинку, то побачив там якогось чоловіка, в якого запитав, чи не бачив той його рюкзак. Цей чоловік виявився потерпілим і запропонував йому покликати ОСОБА_9, щоб мирно вирішити всі питання. Він зателефонував ОСОБА_9 і передав прохання потерпілого, але ОСОБА_9 прийти побоявся і тому потерпілий викликав працівників міліції. Поясняє, що умислу і змови на викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 вони з ОСОБА_9 не мали, в зв'язку з чим обвинувачення по зазначеному епізоду визнає частково, а по епізоду викрадення майна у потерпілого ОСОБА_5 - повністю.

Обвинувачений ОСОБА_9, також частково визнаючи свою вину по обох епізодах обвинувачення, суду пояснив, що 7 травня 2014року біля 18 години він разом з обвинуваченим ОСОБА_2 пішов на мікрорайон «Світлий», де разом з їх спільним знайомим ОСОБА_13 приблизно до 21 години знаходився в кафе «Мрія», де вживали безалкогольні напої. Ідучи додому та проходячи біля будинку №21, вони побачили потерпілого ОСОБА_5, який запропонував їм познайомитись і випити пива. Вони погодились і сіли на лавочку, де стали пити запропоноване ОСОБА_5 пиво, а той разом з дружиною став вживати горілку. Потім йому хтось зателефонував, і він відійшов від лавочки, щоб поговорити і на дитячому майданчику знайшов майже новий мобільний телефон чорного кольору. Він вирішив присвоїти собі телефон і, відключивши його, сховав у кишені. Про свою знахідку нікого не повідомив. Коли повертався назад, зустрів дружину ОСОБА_5, яка попросила його довести її додому, так як була в стані алкогольного сп'яніння. Він привів її додому і на її запрошення зайшов до квартири. Через деякий час вони почули крики ОСОБА_5, жінка злякалася і попросила його двері квартири не відчиняти. Потім йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_2. В телефонній розмові він попросив його відвести ОСОБА_5 від квартири. Через деякий час ОСОБА_2 його повідомив, що ОСОБА_5 пішов викликати міліцію, і він впустив ОСОБА_2 в квартиру. Побувши в квартирі хвилин 20, вони стали збиратись додому. Дружина ОСОБА_5 в цей час спала. Вказує на те, що ні він, ні ОСОБА_2 в квартирі нічого чужого не брали. Коли стали виходити з квартири, то побачили ОСОБА_5. Пробігши мимо нього, вони вибігли з під'їзду і пішли додому. По дорозі він викинув сім-карту зі знайденого телефона і вставив свою, деякий час користувався цим телефоном. Про те, що знайшов телефон, він розповів ОСОБА_2 приблизно через тиждень, а 30.05.14року цей телефон був виданий ним працівникам міліції. При вилученні в нього телефона працівники міліції наполягли, щоб він в присутності понятих сказав, що телефон він начебто вкрав з квартири ОСОБА_5.

14 травня 2014року біля 20 години він з ОСОБА_14 проходили біля будинку №17 на мікрорайоні «Східний» в м.Димитров, де на першому поверсі побачили розвішану на мотузці білизну. Спочатку вони посперечались між собою, хто з них зможе її дістати, а потім ОСОБА_14 сів йому на плечі і, дотягнувшись до білизни, зірвав з мотузки светр і чоловічі джинсові брюки. Після цього вони сховали светр і брюки в рюкзак ОСОБА_14 і побігли від цього місця. Коли добігли до школи №11, він побачив, що до нього підходить якийсь чоловік і вирішив попросити в нього сигарету, на що той став вимагати, щоб він відкрив рюкзак. Він злякався, бо не виключав, що це може бути власник речей, став відкривати рюкзак, а потім, залишивши рюкзак в руках чловіка,

став втікати. ОСОБА_14, який знаходився на відстані від нього і бачив все зі сторони, також побіг. Потім, коли все заспокоїлось, вони вирішили пошукати рюкзак ОСОБА_14 і направились до того будинку, де з білизняного мотузка зняли чоловічі джинси і светр, але вирішили, що до будинку ОСОБА_14 піде сам, оскільки його потерпілий впізнає. Коли він знаходився неподалік будинку, йому зателефонував ОСОБА_14 і передав прохання потерпілого підійти до них, але він злякався і не пішов. В той же день його було затримано працівниками міліції. Як і обвинувачений ОСОБА_14, вказував на те, що, знімаючи білизну з мотузка та втікаючи з нею, наміру викрадення майна не мав.

Вина обвинувачених в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях, окрім їх особистих пояснень, знайшла своє достатнє підтвердження в ході судового розгляду в показаннях потерпілих, свідків, протоколах огляду місця події, слідчих експериментах, протоколах впізнання обвинувачених по фотознімках та інших матеріалах справи, що стали предметом судового дослідження.

Так, потерпілий ОСОБА_5 суду пояснив, що він разом з дружиною ОСОБА_11 мешкає в будинку АДРЕСА_3. 7 травня 2014року ввечері вони з дружиною, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поверталися додому і біля будинку побачили трьох незнайомих їм раніше молодих хлопців, з якими познайомились і на вулиці пригостили їх пивом, а самі з дружиною випили біля них горілки. Через деякий час чи то він, чи то дружина запросили хлопців в гості. Дружина і хтось з хлопців пішли до них додому, а він залишився на вулиці. Приблизно хвилин через двадцять він побачив, як хлопці пробігли повз нього і став підійматися в квартиру. Дружина в цей час вже спала. Зачинивши двері, він також ліг відпочивати, а прокинувшись вранці, помітив, що з квартири зник його новий телефон марки «ТЕХЕТ» вартістю 799грн. з картою пам'яті обємом 16 Гб вартістю 129грн., який знаходився в чохлі вартістю 79,90грн. та дісплей якого був покритий захисною плівкою вартістю 59 грн., а також його наручний годинник «ОМАХ» вартістю 210грн. і пристрій захисту електроприладів вартістю 37грн. Він зрозумів, що крадіжку могли вчинити ті хлопці, які були у нього в квартирі, але з заявою до міліції не звертався, так як думав, що цим ніхто займатися не стане, але через деякий час до нього додому прийшли працівники міліції і запитали, чи не було в нього викрадення мобільного телефону, на що він підтвердив, що телефон у нього дійсно вкрали. При цьому заперечує доводи ОСОБА_9 про те, що його телефон ніби то знаходився на дитячому майданчику, вказуючи на те, що мобільний телефон того вечора він з собою на вулицю не брав і загубити його не міг.

Потерпілий ОСОБА_12 суду пояснив, що він живе на першому поверсі будинку №17 мікрорайону «Восточний». Так як балкону в нього немає і сушити випрану білизну ніде, він на стіні, яка виходить з кухні, змонтував декілька білизняних мотузків, до яких через високий цоколь будинку з землі дотягтися було неможливо. 14 травня 2014року біля 20 години вони з дружиною та дитиною повернулись з прогулянки додому і вирішив винести сміття. Коли вийшов на вулицю, то побачив, що мотузка для білизни обірвана. Озирнувшись, він побачив, як двоє незнайомих хлопців клали в рюкзак якісь речі, але значення цьому спочатку не придав. Зайшовши в квартиру, він запитав у дружини, навіщо вона навішала багато білизни і сказав, що один з мотузків обірвався. Подивившись в вікно, дружина сказала, що з мотузки зникли його джинсові брюки вартістю 210 грн. і светр вартістю 120грн., після чого він, згадавши двох молодих хлопців, які перебуваючи неподалік їх квартири, щось поспіхом клали в рюкзак, вибіг з дому і неподалік будинку побачив двох схожих хлопців, які йшли йому назустріч. Один з них попросив в нього закурити, а коли він сказав, що не палить, хлопці пішли далі. Прямуючи за ними, він помітив, що хлопці розходяться в різні сторони і пішов за тим, у кого був рюкзак. Наздогнавши його, він схопився за рюкзак і став запитувати у хлопця, що в ньому знаходиться, на що той сказав, що це рюкзак його друга і, залишивши рюкзак у нього в руках, втік. Впевнившись, що в рюкзаку знаходиться його одежа, він більше не переслідував хлопця і став повертатися до свого будинку, де зустрів свого знайомого ОСОБА_15 і став йому розповідати, що в нього з білизняного мотузка вкрали одежу двоє молодих хлопців. Розмовляючи з ОСОБА_15, він побачив неподалік себе одного з тих хлопців, про яких розказував ОСОБА_15. Схопивши його за руку, він сказав, щоб той покликав свого друга, але той прийти відмовився, і тоді він викликав працівників міліції.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вон є дружиною потерпілого ОСОБА_5, з яким проживає в будинку АДРЕСА_3. Ввечері 7 травня 2014року вони з чоловіком відпочивали і вжили спиртні напої, перебували на вулиці, куди пішли без мобільних телефонів. Повертаючись додому, вони біля свого будинку побачили компанію хлопців, з якими познайомились і пригостили їх пивом. Потім вона запросила хлопців до себе додому, але що там відбувалось - не пам'ятає, так як знаходилась в стані сп'яніння і лягла спати. Вранці, коли вони з чоловіком прокинулись, то зрозуміли, що ті хлопці викрали у них з квартири мобільний телефон чоловіка марки «ТЕХЕТ», який вона незадовго до цього купила йому на день народження, а також його наручний годинник «ОМАХ» і блочок для захисту електроприладів від перенапруги. До міліції вони вирішили не звертатись, але через деякий час працівники міліції до них прийшли самі і стали цікавитись, чи не зникав у них мобільний телефон. Вони підтвердили, що телефон у них дійсно було вкрадено.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що 7 травня 2014року він разом з ОСОБА_9 і ОСОБА_14 гуляв на мікрорайоні «Світлий». Потім на мікрорайоні «Східний» вони познайомилися з потерпілим ОСОБА_5 і його дружиною, які були в стані алкогольного сп'яніння. Дружина ОСОБА_5 запросила їх в гості, але в цей момент йому зателефонувала його сестра і сказала, щоб він йшов додому. Він пішов і що відбувалося далі - не знає. Поясняє, що через деякий час ОСОБА_9 йому похвалився, що десь під скатами знайшов мобільний телефон, але обставин цього він йому не повідомляв.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що в кінці травня 2014року вона була присутньою в якості понятої при вилученні у обвинуваченого ОСОБА_9 мобільного телефона, яке відбувалося в службовому кабінеті Димитровського міськвідділу внутрішніх справ. Обвинувачений в її присутності та присутності іншого понятого поясняв, що цей телефон він вкрав, коли знаходився у когось в гостях.

Аналогічні пояснення дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_17, який також був присутнім в якості понятого при вилученні у обвинуваченого ОСОБА_9 мобільного телефона.

Свідок ОСОБА_15 по епізоду викрадення майна у потерпілого ОСОБА_12 суду пояснив, що в травні 2014року, точної дати вже не пам'ятає, він біля будинку №17 на мікрорайоні «Східний» зустрів свого знайомого ОСОБА_12, який розповів йому, що двоє хлопців вкрали в нього випрану одежу, яка сушилась на вулиці, і пішов їх шукати, а через деякий час зателефонував йому і попросив прийти до дитсадка, розташованого неподалік. Коли він хотів йти в зазначене потерпілим місце, то побачив, що ОСОБА_12 сам йде йому на зустріч і несе в руках рюкзак, в якому виявились викрадені в нього речі. Вони стояли біля будинку і помітили хлопця, який, як пізніше виявилось, шукав свій рюкзак. ОСОБА_12 сказав, що це один з тих хлопців, хто вчинив крадіжку, і схопив його за руку. ОСОБА_12 хотів, щоб цей хлопець покликав іншого, але той йти до них відмовився, і тоді він зателефонував працівникам міліції, яких повідомив про вчинення крадіжки його майна.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що потерпілий ОСОБА_4 - її чоловік, з яким вони проживають в будинку АДРЕСА_3 Їх квартира розташована на першому поверсі і оскільки балкону в них немає, то чоловік для сушіння білизни закріпив білизняні мотузки над вікном кухні. Оскільки раніше в них також були випадки викрадення випраної білизни, то незадовго до цього білизняні мотузки чоловік прикріпив вище і дістати до них з землі було неможливо. 14 травня 2014року ввечері вони звернули увагу, що одна з мотузок, на якій висіли випрані джинсові брюки чоловіка та його светр, обірвана і вказані речі зникли. Чоловік сказав, що бачив якихось хлопців і вийшов на вулицю, а через деякий час повернувся додому з чиїмсь рюкзаком, з якого виглядали його речі.

Згідно протоколів слідчого експерименту від 19.062014року, проведеними за участю кожного з обвинувачених, а також участю їх законних представників та адвоката, обвинувачені ОСОБА_14 і ОСОБА_9 в ході зазначеної процесуальної дії давали доволі детальні пояснення щодо викрадення майна потерпілого ОСОБА_4 з білизняних мотузок. З пояснень ОСОБА_14 вбачається, що скоїти крадіжку одежі йому запропонував ОСОБА_9, а він з його пропозицією погодився і так як дістати одежу з землі вони не змогли, то він заліз ОСОБА_9 на плечі і таким чином дотягнувся до білизни. Обставини викрадення брюк і светра знайшли своє повне відображення і в поясненнях

обвинуваченого ОСОБА_9 в ході слідчого експерименту (арк.спр.208-210,220-222).

Обставини викрадення ОСОБА_14 з квартири потерпілого ОСОБА_5 наручного годинника і пристрою для захисту електроприладів від перенапруги 7.05.2014року також підтверджуються його детальними поясненнями на слідчому експерименті від 19.062014року (арк.спр.211). Обвинувачений ОСОБА_9, який в присутності понятих і свого законного представника при вилученні в нього 30.05.2014року мобільного телефону поясняв, що цей телефон він викрав з квартири ОСОБА_5, в ході проведення слідчого експерименту по зазначеному епізоду, не спростовуючи своє знаходження в квартирі потерпілого, від вказаних пояснень відмовився, вказуючи на те, що мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 він знайшов напроти під'їзду №2 будинку, де проживає потерпілий.

Згідно протоколу огляду від 30.05.2014року у обвинуваченого ОСОБА_8 в присутності його матері - законного представника ОСОБА_2 було вилучено наручний годинник «ОМАХ» в корпусі сріблястого кольору з металевим браслетом та пристрій для захисту електроприборів (арк.спр.129-130).

Вилучення мобільного телефону у обвинуваченого ОСОБА_9 також підтверджується протоком від 30.05.2014року, за яким він добровільно в присутності матері та понятих видав працівникам міліції мобільний телефон «ТЕХЕТ» потерпілого ОСОБА_5, пояснивши, що цей телефон він викрав з квартири ОСОБА_5 (арк.спр.117-118).

Згідно висновку товарознавчої експертизи, вартість викрадених у потерпілого ОСОБА_12 речей складає 360грн., з них вартість чоловічих джинсових брюк - 210 грн., а светра - 120 грн. (арк.спр.114). Зазначений висновок ні потерпілий, ні обвинувачені не оспорюють.

Вартість викраденого мобільного телефона та дата його придбання детально підтверджуються гарантійним талоном торгової організації та чеком магазину і ні потерпілим ОСОБА_5, ні обвинуваченим ОСОБА_9 також не спростовуються (арк.спр.105-107).

Згідно протоколів пред'явлення осіб для впізнання по фотознімкам від 30.05.2014року потерпілий ОСОБА_12 вказав на обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_9 як осіб, які викрали в нього 14.05.2014року одяг, який сушився на білизняних мотузках (арк.спр.136,138). Особу, яка вчинила викрадення речей у потерпілого ОСОБА_12, впізнав по фотознімкам і свідок ОСОБА_15, вказавши на фотознімок ОСОБА_19, який в його присутності просив у потерпілого ОСОБА_12 віддати йому його рюкзак (арк.спр.167-168).

Оцінивши докази у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Суд вважає, що дії обвинувачених за ст.185 ч.2 КК України по епізоду викрадення майна з квартири потерпілого ОСОБА_5 органом обвинувачення кваліфіковані вірно, так як кожен з обвинувачених скоїв таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, причому обвинувачений ОСОБА_9, маючи непогашену судимість за попереднім вироком, викрадення майна вчинив повторно. Суд критично оцінює і не приймає до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що мобільний телефон він не викрадав з квартири потерпілого, а знайшов його на вулиці, так як вони не узгоджуються з встановленими судом обставинами і спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_16 і ОСОБА_17, а також протоколом огляду вилученого телефону, де зафіксовані пояснення ОСОБА_9 про те, що виданий ним телефон він вкрав в квартирі потерпілого. До того ж, законний представник потерпілого ОСОБА_3 також суду пояснила, що в її присутності при видачі телефона син дійсно поясняв, що телефон він вкрав з квартири потерпілого. Інших доказів, які б підтверджували доводи обвинуваченого, судом не встановлено. Дії слідчого чи будь-якого іншого співробітника міліції ні обвинуваченим, ні його законним представником, ні захисном в ходу досудового рослідування не оскаржувались.

Суд вважає, що дії обох обвинувачених по епізоду викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 з білизняного мотузка за ст.15-185 ч.2 КК України як замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою у групі осіб, органом обвинувачення також кваліфіковані правильно. Разом з тим суд вважає, що з врахуванням та поєднанням фактичних обставин справи з нормативним визначенням закінченого і незакінченого замаху на злочин, викладеним в статті 15 КК України, в діях обвинувачених має місце закінчений замах на злочин і

вони повинні кваліфікуватись за частиною другою статті 15 та ст.185 ч.2 КК, так як обвинувачені виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі. Обставин, які б свідчили про те, що замах не закінчений, судом не встановлено. Таким чином, дії обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_3 підлягають перекваліфікації з ч.3 ст.15 ст. 185 ч.2 на ч.2 ст.15 ст. 185 ч.2 КК України.

Суд критично оцінює показання обвинувачених, дані ними в судовому засіданні, щодо відсутності у них умислу та попередньої змови на викрадення майна з сушарки, оскільки вони спростовуються їх же поясненнями в ході слідчого експерименту, проведеного за участі законних представників і захисника. До того ж, аналіз дій обвинувачених, а саме механізм викрадення, за яким, щоби дістати до білизняного мотузка один обвинувачений стає не плечі іншому, а потім використання рюкзака одного з них для того, щоб сховати викрадене майно, те, намагання разом втекти з місця скоєння злочину свідчить про узгодженість їх дій та те, що діяли вони з метою вирадення майна за попередньою змовою у групі осіб. Тому суд відкидає доводи обвинувачених про те, що умислу на викрадення майна та попередньої змови на це вони не мали та що брюки і светр вони забрали з собою з переляку і розцінює це як намагання уникнути відповідальності.

Обираючи покарання обвинуваченим, суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує як характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ними злочинів, так і особисті дані обвинувачених, які характеризують особу кожного з них, стан здоров'я та рівень розвитку, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також ставлення обвинувачених до вчиненого ним діяння та умови їх життя і виховання.

Судом встановлено, що обидва обвинувачені вчинили злочини середньої тяжкості, є неповнолітніми, жили і виховувалися в неповних сім'ях, де був недостатній контроль за їх поведінкою і вихованням, що підтвердили в судовому засіданні як представник служби у справах дітей, так і законні представники обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Обидва обвинувачені раніше вже притягувались до кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_8 11.06.2014року був звільнений від покарання, призначеного йому вироком Красноармійського міськрайонного суду від 11.02.2014року за ст.185ч.1 КК України, на підставі Закону України «Про застосування амістіїї в 2014році». Обвинувачений ОСОБА_9 має не зняту і не погашену судимість за вироком Димитровського міського суду від 10.12.2013року, за яким його засуджено за ст.ст.185ч.2, 289ч.1,289 ч.2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі зі звільненням від покарання та встановленням іспитового строку на 2 роки. Злочини, за які він засуджується в теперішній час, вчинені ним в період іспитового строку.

Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №473, проведеної відносно ОСОБА_8 в зв'язку з перебуванням на обліку у лікаря-психіатра, в період інкримінованих правопорушень будь-яким психічним захворюванням він не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих правопорушень у стані тимчасового розладу ОСОБА_8 також не знаходився, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. В теперішній час будь-яким психічним захворюванням він не страждає і також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру в теперішній час ОСОБА_8 не потребує (арк.спр.234-238). Обвинувачений ОСОБА_9 на обліку у лікаря-психіатра чи нарколога не перебував.

Згідно побутової та учбової характеристик обвинувачений ОСОБА_8 характеризується позитивно, обвинувачений ОСОБА_9 - негативно, вчитися не бажає, внаслідок чого не пройшов атестацію за 1-2 семестри та був відрахований з гірничого ліцею, перебував на обліку служби у справах дітей. (арк.спр.8,18-19).

Враховуючи викладене, обставини, які пом'якшують покарання, до яких суд обом обвинуваченим відносить вчинення злочинів в неповнолітньому віці та їх щире каяття у вчиненні злочинів, суд вважає за можливе, обравши обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в виді позбавлення волі, визначеного в межах санкцій ст.ст.15ч.2-185ч.2,185ч.2 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.104,75,76 КК України, так як дійшов висновку про те, що ще не втрачена можливість його виправлення і перевиховання без відбування покарання.

Обираючи ж покарання обвинуваченому ОСОБА_9, якому суд в якості обтяжуючої

покарання обставини враховує рецедив злочину, суд вважає, що покарання він має відбувати реально в місцях позбавлення волі і остаточне покарання йому після призначення покарання за кожен злочин окремо в порядку ст.70 ч.1,ч.2 КК має бути визначено за правилами ст.71 ч.1,ч.2,ч.4 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, частини покарання, не відбутого ним за вироком Димитровського міського суду від 10.12.2013року, за яким його було засуджено за ст.ст. 185ч.2,289ч.1,289ч.2 до 5 років позбавлення волі з встановленням іпитового строку терміном 2 роки.

Суд вважає, що таке покарання з врахуванням принципів законності і індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинувачених та попередження інших злочинів.

Вирішуючи питання щодо речових доказів у справі, суд вважає за необхідне наручний годинник «ОМАХ», мобільний телефон «ТЕХЕТ» та пристрій для захисту електроприладів «УЗ-15», які зберігаються у ОСОБА_5, повернути потерпілому ОСОБА_5, джинсові чоловічі брюки і светр, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_12, повернути потерпілому ОСОБА_12

Зважаючи на те, що обвинувачені є неповнолітніми, запобіжний захід їм ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового розгляду не обирався, суд вважає за можливе на час набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченим також не обирати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 Кримінального процесуального Кодексу України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст.15 ч.2-185 ч.2, 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання:

за ст.15 ч.2-185 ч.2 - в виді 1 року позбавлення волі,

за ст.185ч.2 КК України - в виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.ч.1,2 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим обрати в виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.104,75,76 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном ДВА РОКИ.

Покласти на ОСОБА_8 обов'язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи і навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст.15 ч. 2-185 ч.2, 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання:

за ст.15 ч.2-185ч.2 КК України - в виді 1 року позбавлення волі,

за ст.185ч.2 КК України - в виді 2 років 2 місяців позбавлення волі

На підставі ст.70 ч.1,ч.2 КК України призначити ОСОБА_9 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим в виді 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_9 на підставі ст.71 ч.ч.1,2,4 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, не відбутої частини покарання, призначеного йому за вироком Димитровського міського суду від 10.12.2013року, визначити в виді 5 (п'яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази: наручний годинник «ОМАХ», мобільний телефон «ТЕХЕТ» та пристрій для захисту електроприладів «УЗ-15» повернути потерпілому ОСОБА_5, джинсові чоловічі

брюки і светр - потерпілому ОСОБА_12

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Димитровський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя