Рішення № 41396410, 12.11.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/11131/14

Провадження №2/751/1956/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Гордійка Ю.Г.

при секретарі Ващиліна Т.В.

з участю: позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним -

В С Т А Н О В И В :

16.10.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним(а.с.3-5), мотивуючи свої вимоги наступним.

Вона з чоловіком ОСОБА_4 шляхом приватизації набули у власність в 1994 р. АДРЕСА_1. Син та дочка проживали окремо. Після розлучення син в 2010 р. зареєструвався в їх квартирі. 13.09.2013 р. вони з чоловіком підписали договір дарування квартири на користь сина, який обіцяв їх доглядати (надсилати кошти) до смерті. Обіцянки висилати кошти на лікування чоловіка та її не виконав, ніякої допомоги не надає. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Вона просила сина вислати їй хоч деякі кошти на лікування та утримання квартири, але він відмовив, посилаючись на те, що за по тому договору, що вона з покійним батьком підписали, у нього немає перед ними ніяких зобов'язань. Вона і її покійний чоловік помилились в правовій природі правочину, прав та обов'язків сторін та його правових наслідків щодо договору, який підписали. Посилаючись на ст.ст. 203, 215-216, 229, 233, 1216, 1218 ЦК України, просила визнати недійсним договір дарування АДРЕСА_1 від 13.09.2013 р., укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2973.

В ході розгляду справи було уточнено, що вказана в позові третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача; до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Другу Чернігівську державну нотаріальну контору.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов(а.с.3-5) підтримала та допитана як свідок показала, що на сімейній нараді було вирішено, хто буде допомагати їй і чоловіку, тому і «відпишемо» квартиру; «відпишемо» - це подаруємо; вона та чоловік були у нотаріуса; вона договір не читали, але підписали; в листопаді 2013 р. вона зрозуміла, що подарувала квартиру.

Представник позивачки ОСОБА_2 позов підтримала та пояснила, що за спірним правочином дарувальників двоє, але правочин підлягає визнанню недійсним повністю згідно ст.ст. 229, 215 ЦК України, оскільки позивачка має право на обов'язкову частку у спадщині іншого дарувальника - чоловіка (має право на половину частки спадщини).

Свідок ОСОБА_8 показала, що зареєстрована і проживає у АДРЕСА_2; позивачка її мати; відповідач її брат; батьки підписали договір; квартиру «відписали» брату; вона була впевнена, що договір довічного утримання, а не договір дарування.

Відповідач ОСОБА_3, представник третьої особи - Другої Чернігівської державної нотаріальної контори і третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились. Про час і місце судового розгляду були повідомлялись у встановленому порядку. Від третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Причини неявки відповідача не відомі. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд визнає причини неявки відповідача неповажними, вирішує справу у їх відсутність та на підставі ст. 224 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.09.2013 р. був укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_1 (як власники 1/2 частини кожен) передали безоплатно у власність відповідачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.8), - батьки ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_8

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним; істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням; помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 4 спірного правочину вказано, що дарувальники (ОСОБА_4 та ОСОБА_1.) стверджують, що вони ознайомлені з правовою природою договору дарування як договору безоплатного, а тому не мають права вимагати від обдаровуваного (ОСОБА_3) вчинення на свою користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру; у п. 9, зокрема, що дарування здійснено дарувальниками за доброю волею; при укладанні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним)(а.с.6-7).

В своїх запереченнях на позовну заяву від 10.11.2014 р. приватний нотаріус ОСОБА_6 вказує, що сторонам спірного правочину було роз'яснено правову природу договору дарування, його правові наслідки, той факт, що з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору дарування вони вже не будуть являтись власниками квартири і обдаровуваний зможе в будь-який час розпорядитися дарунком за своїм власним розсудом; за результатами проведеної розмови з ОСОБА_4, ОСОБА_1 нею було з'ясовано їх дійсні наміри щодо посвідчення договору дарування належної подружжю квартири, роз'яснено їм повторно наслідки вчинення даного правочину, у неї не виникло сумнівів щодо здатності ОСОБА_4, ОСОБА_1 усвідомлювати значення своїх дій і можливості керувати ними; останні перебували у нормальному психологічному та фізичному стані, на всі її питання давали адекватні відповіді, чітко визначили своє бажання подарувати своєму рідному сину ОСОБА_3 квартиру і пояснили, чому вони це роблять.

Спірний правочин не підлягає визнанню недійсним, оскільки його недійсність не встановлена законом та суду не доведено правових підстав для визнання його недійсним.

ОСОБА_4, ОСОБА_1, укладаючи спірний правочин від 13.09.2013 р., розуміли, що укладається саме договір дарування квартири, не помилялись стосовно всіх істотних умов цього договору і правильно їх сприймали.

Також сама позивачка у судовому засіданні вказала, що до укладання спірного правочину на сімейній нараді було вирішено, хто буде допомагати їй і чоловіку, тому і «відпишемо» квартиру; «відпишемо» - це подаруємо.

Крім того: - позивачка до укладання спірного правочину була власником лише 1/2 частини вказаної квартири, тому не ґрунтується на законі заявлення позовної вимоги про визнання спірного правочину недійсним повністю, а не частково; - згідно копії спадкової справи № 1391 ОСОБА_1 04.09.2014 р. звернулась до Другої Чернігівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка - ОСОБА_4, який проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1; а враховуючи, що заявлена позовна вимога про визнання спірного правочину недійсним повністю, а не частково, тому в разі не прийняття відповідачем і ОСОБА_8 спадщини після смерті ОСОБА_4 відповідачем по даній справі мала обов'язкового бути і Чернігівська міська рада, а якщо ОСОБА_8 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, то відповідачем по даній справі мала обов'язкового бути і ОСОБА_8

При звернення до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 2012,48 грн. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» при звернення до суду з даним позовом необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 243,60 грн., як за вимогу немайнового характеру, тому ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) необхідно повернути зайво сплачений нею судовий збір у розмірі 1768,88 грн. (2012,48-243,60), відповідно до квитанції № 252 від 13.10.2014 р.(а.с.1).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 79-88, 213, 215, 224-226 ЦПК, ст.ст. 11, 15-16, 203, 215, 229, 717 ЦК України, Законом України «Про судовий збір» -

Вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним - відмовити повністю.

Повернути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) зайво сплачений нею судовий збір у розмірі 1768 грн. 88 коп., відповідно до квитанції № 252 від 13.10.2014 р..

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.Г. Гордійко