Рішення № 41396380, 13.11.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2344/14

Провадження № 2/740/803/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд в складі :

головуючого судді -СКАЛОЗУБА О.М.,

при секретарі - ПОЛЄТАВКІНІЙ М.О.,

за участі ОСОБА_1,її представника ОСОБА_2,представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ніжин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру та визнання права на ? частку від продажу автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в своїй позовній заяві ,неодноразово збільшуючи свої позовні вимоги, остаточно просить визнати її право власності на квартиру АДРЕСА_2, визнати її право на 1/2 частку від продажу автомобіля HONDA ACCORD, державний номер НОМЕР_2 2003 року випуску та встановити грошову компенсацію в розмірі 76 460,00 грн. з можливістю нарахування пені в розмірі 1 % за 1 рік та стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, посилаючись на слідуючі обставини: 23.12.1989 року між нею та ОСОБА_3 укладено шлюб, а на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30.1 1.2004 року їх шлюб було розірвано.

Від шлюбу з відповідачем мають двох дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

За період перебування у шлюбі за їхні спільні кошти на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 10.05.1994 року Ніжинською міською нотаріальною конторою за р.№ 1-1024 ,ними було придбано 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_2

За даною адресою прописана вона з 17.05.1994 року та молодша донька ОСОБА_5 з моменту народження та у подальшому з часу отримання паспорта: 18.06.2013 року.

ОСОБА_3 з 1999 року даною квартирою не користується, комунальні послуги не сплачує, ніяких речей його у цій квартирі немає, ремонт ніколи не робив. З 19.09.2009 року ОСОБА_3 виписаний з квартири.

Вважає, що суд повинен врахувати, що вона є інвалідом 3 групи загального захворювання. Вона зареєстрована та проживає у даній квартирі. ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у власному будинку, який він збудував на їхні спільні кошти. До спірної квартири він відноситься байдуже, ні за опалення, ні за комунальні послуги він не сплачує.

На даний час на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду від 03.05.2012 року з неї та з відповідача стягнуто 4926.30 грн. за опалення. На даний час борг по опаленню становить станом на 01.05.2014 року - 8 082.06 гри.

Вона згодна сплатити ці кошти, але якщо її частка у праві власності на квартиру буде збільшена.

Той факт, що ОСОБА_3 не оплачує комунальні послуги та за опалення, а також ніколи не цікавився станом даної квартири, не робив ремонтів свідчить про його байдужість до цього майна.

Тільки одна вона опікується даною квартирою, робить ремонти, приймає учать у утриманні будинку. Вона змінила у квартирі лічильники на гарячу воду, виплатила борг по гарячому та холодному водопостачанню та за газопостачання.

В період їхнього шлюбу на їхні з відповідачем кошти 27.11,2003 року вони придбали автомобіль HONDA ACCORD, державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску.

Після їхнього розлучення вони з ОСОБА_3 вирішили добровільно розділити майно. Тому їй було залишено дві квартири (двокімнатну та чотирикімнатну), а два нових автомобіля залишилися ОСОБА_3

На даний час, ОСОБА_3 порушив їхні усні домовленості щодо розподілу вказаного спільного майна, заявив позов про розподіл залишених їй квартир, тому вона вважає, що саме на даний час необхідно вирішити питання про розподіл і автотранспортних засобів, які були у них на час розлучення.

Після їхнього розлучення, 22.03.2005 року ОСОБА_3 на власний розсуд та без її дозволу, продав автомобіль - HONDA ACCORD державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску, та зняв його з реєстрації. Всі кошти, які він виручив від реалізації вказаного автомобіля він витратив на себе та на власний розсуд.

Вважає, що оскільки даний автомобіль був придбаний в період нашого шлюбу та за їхні спільні кошти, вона мала право на 1/2 частину даного автомобіля. Оскільки на даний час автомобіля у ОСОБА_3 не має, вважає, що він повинен компенсувати їй 1/2 частину його вартості.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю,а в задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 просили відмовити з підстав пропущення ним строку позовної давності. ОСОБА_1, заперечуючи проти зустрічного-позову ОСОБА_3 вважає, що оскільки вона зробила ремонт в спірній квартирі він має право не більше, ніж на 1/8 частину квартири.В даній квартирі з моменту її придбання ОСОБА_3 не був,він не сплачував платежів за комунальні послуги,вона була в занедбаному стані і там неможливо було проживати.З ним була усна домовленість,що дана квартира залишається за нею.В даний час,.коли вона зробила в квартирі капітальний ремонт,все в ній поміняла,привела в належний стан,про що свідчать фото даної квартири, і в ній можливо проживати,то ОСОБА_3 вирішив ,що він має право власності на ? цієї квартири.І взагалі ОСОБА_3 пропустив строк позовної давності звернення до суду,а тому йому слід відмовити в задоволенні позову у зв"язку зі спливом строку позовної давності звернення до суду.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 первісний позов ОСОБА_1 визнав частково, в частині визнання права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2 . В іншій частині задоволення позову ОСОБА_1 відмовти.Зустрічний позов ОСОБА_3 просить задовольнити і визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_1 Зазначає, що квартира по АДРЕСА_2 була придбана в шлюбі, проте до складу спільної сумісної власності також входить й інша квартира за адресою: АДРЕСА_3, про яку в своєму позові ОСОБА_1 не згадує.

Після розлучення з ОСОБА_1 була усна домовленість, що квартира АДРЕСА_2 залишається у його власності, а квартира по АДРЕСА_3 у її власності.

Вважає, що ОСОБА_1, звернувшись з позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2, порушила його право власності, про що він дізнався в день отримання матеріалів позовної заяви, а тому строку позовної давності звернення до суду він не пропустив..

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу. Даний договір був укладений під час їхнього перебування в шлюбі, а квартира куплена за їхні спільно нажиті кошти, що відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України є спільною сумісною власністю.

Його перебування в шлюбі з ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 23 жовтня 1989 року. Укладений шлюб тривав до 30 листопада 2004 року, про що свідчить виписка з рішення суду від 30.11.2004 року.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана в 2002 році.

Отже, за час їхнього з ОСОБА_1 перебування в шлюбі ними за спільні кошти були придбані дві квартири : по АДРЕСА_3, та по АДРЕСА_2, що є їхньою спільною сумісною власністю подружжя, але ОСОБА_1 вирішила розділити лише одну квартиру, а про іншу не згадує у зв'язку з чим він змушений подати зустрічний позов, оскільки вважає, що як її вимоги так і його виникають з одних правовідносин і стосуються поділу майна подружжя.

Також в письмових запереченнях на вимоги ОСОБА_1 зазначив, що її твердження не підтверджені доказами, оскільки ОСОБА_1 не надає доказів того, що вона здійснювала в спірній квартирі ремонт, сплачувала поточні платежі і підтвердженням цього є борг, про який ОСОБА_1 вказує у своїй заяві від 17.06.2014 року. Будинок ,у якому проживає ОСОБА_3 ,збудований за його особисті кошти і є його особистою власністю. Крім цього у користуванні ОСОБА_1 після розлучення перебувало 2 спірні квартири.

Однієї причини, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи ,на його думку недостатньо для застосування положень ст. 28 КпШС, відповідно до якої в окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.Крім цього, двоє дітей проживають з ОСОБА_3, що підтверджується рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08.05.2014 року та рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 19.06.2014 року.

На його думку поділ квартири АДРЕСА_2 необхідно здійснювати, застосувавши ст. 70 CK України, відповідно до якої частки майна дружини та чоловіка є рівними і визнати за ОСОБА_1 право власності лише на ? частку даної квартири.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частки вартості автомобіля то ОСОБА_1 обґрунтовує свою вимогу тим, що після розлучення у ОСОБА_3 залишилося у власності два автомобіля, але не зазначає який саме другий автомобіль, вказує про неіснуючу домовленість щодо поділу майна, також вказує, що автомобіль був проданий і ОСОБА_3 вилучені кошти витратив на свій розсуд.

Вважає, що дані обставини не відповідають дійсності ніяких домовленостей про добровільний поділ майна не було, а саме автомобілів та квартир, а лише про те, що оскільки на момент розлучення з ОСОБА_1 проживала їхня дочка ОСОБА_5 то спірні квартири залишаються у їхній власності відповідно до реєстрації і перебувають у користуванні ОСОБА_1

Відповідно до ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Отже, вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_3 на її користь ? частки вартості автомобіля не підлягає задоволенню, оскільки дане майно не є наявним на час розгляду справи, крім цього сплив строк позовної давності і ОСОБА_1 не має права заявляти дану вимогу, так як вона знала про продаж даного автомобіля з 2005 року.

Вислухавши позивачку,представників сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу від 23.12.1989 року сторони уклали шлюб 23.12.1989 р., який 22.03.2005 року розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 10.08.2006 року.

Згідно копії довідки КП «Ніжинське МБТІ» № 540 від 23.05.2014 року квартира АДРЕСА_2 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.05.1994 року Ніжинською міською державною нотаріальною контрою за № 1-1024, вартість якої становить 84595,00 грн.

Відповідно до довідки КП «Ніжинське МБТІ» № 638 від 23.06.2014 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 згідно договору міни квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області 17.09.2004 року за № 3065. Вказана квартира була обміняна на квартиру АДРЕСА_4 і належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 04.06.1996 року завідуючою Ніжинською міською державною нотаріальною конторою.

Згідно копії повідомлення Ніжинського ЦНП від 18.06.2014 року за ОСОБА_3, 27.11.2003 року був зареєстрований транспортний засіб- «Хонда Акорд», д.н.з. НОМЕР_1 на підставі посвідчення митниці № 10000/3/36088 від 19.11.2003 року та 06.09.2005 року даний автомобіль знятий з обліку для реалізації на підставі заяви власника.

Відповідно до ч.1 ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном..Частиною.2 вказаної статті передбачено,що подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

В ст. 60 СК України зазначено,що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до частини 2. цієї статті кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ст. 61 СК України зазначено: 1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. 2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В ст. 62. СК України зазначено: 1. Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст.63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Ч.1 ст.70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно чч. 2,3 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як встановлено в рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 19.06.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звільнення від обов'язків по сплаті аліментів та її заборгованості ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мають спільну дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, яка після розлучення батьків проживала до січня 2014 р. з матір'ю-ОСОБА_1. 05.01.2014 р. неповнолітня ОСОБА_5 за власним бажанням перейшла проживати до батька - ОСОБА_3

Згідно до ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання ОСОБА_1 на те,що з вини ОСОБА_3 виникла заборгованість по комунальним платежам і це є однієюз підстав визнання за нею права власності на всю квартиру АДРЕСА_2, є безпідставною, оскільки сама ОСОБА_1, користуючись цією квартирою, не сплачувала комунальні платежі, що підтверджується квитанціями КП ЖЕК «Північна» за вересень 2014 року на суму 4026,73 грн. та ТОВ «НіжинТеплоМережі», згідно якої станом на 01.09.2014 року сума заборгованості становить 8 082,06 грн.

Крім зазначених ОСОБА_1 доводів,її інші такі ,як наявність у неї інвалідності третьої групи, здійснення ремонту в спірній квартирі, який вона здійснювала без згоди ОСОБА_3 та інші твердження є необґрунтованими та такими, що не вказують на підстави, передбачені ст. 70 СК України для збільшення її частки у спірному майні.

Щодо застосування позовної давності до вимог ОСОБА_3 про розподіл на ? частину квартири АДРЕСА_1/4/ та відмовлення йому у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності слід зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

До звернення до суду з позовом ОСОБА_1 про поділ спірної квартири та відповідно подання зустрічного позову ОСОБА_3 про поділ спірної квартири у сторін не виникало один до одного претензій про порушення їхнього права власності на спірні квартири, таких доказів суду не надано, а тому суд вважає, що ОСОБА_3 не пропущено трирічний строк, встановлений ч. 2 ст. 72 СК України,оскільки він про це дізнався в2014 році..

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Згідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 просить застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_3 ? частки від продажу спірного автомобіля, оскільки про продаж автомобіля ОСОБА_1 знала з 2005 р., тому в зв'язку зі спливом цього строку просить відмовити в задоволенні цих вимог.

Вказані твердження представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 знайшли підтвердження дослідженими матеріалами справи, а саме як зазначає сама ОСОБА_1 в своїх письмових запереченнях проти зустрічного позову, поданих до суду 27.08.2014 року (т. 1, а.с. 188), вона дізналась про продаж спірного автомобіля 18.10.2006 р., для зверення до суду вона неодноразово зверталась до ОСОБА_3 та приватного нотаріуса ОСОБА_9, однак без документів та доказів не змогла звернутися до суду в 2006 р.

Суд вважає, що зазначені ОСОБА_1 підстави,на які вона вказує ,як на перешкоди зверення її до суду в 2006 р. з позовом про поділ спірного автомобіля є необгрунтованими, надуманими та не підтвердженими належними доказами.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 про порушення свого права на спірний автомобіль дізналась 18.10.2006 року,пояснивши,що після їхнього розлучення, 22.03.2005 року ОСОБА_3 на власний розсуд та без її дозволу, продав автомобіль - HONDA ACCORD державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску, та зняв його з реєстрації, а до суду з позовом звернулась тільки в 2014 році., тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності встановленого ч. 2 ст. 72 СК України і про застосування якого заявив представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 суд вважає, що в цій частині їй слід відмовити в задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Судом доведено,що ОСОБА_1 перешкод для звернення до суду з вказаними вимогами в 2006 році не було.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку,який грунтується на досліджених в судовому засідані належних і допустимих доказах, .які узгоджуються з чинними нормами законодавства,що регулюють вказані спірні правовідносини,що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_3 ,в іншій частині позову відмовити ;зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити і визнати за гим право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на спільне сумісне майно подружжя.

Необгрунтованими є твердження ОСОБА_1,що вона і ОСОБА_3 після розірвання шлюбу в усній формі розділили майно,відповідно до чого їй залишилися двокімнатна і чотирьохкімнатна квартири,а йому два автомобілі,оскільки представник ОСОБА_3 цього не підтвердив,а ОСОБА_1 на підтвердження висловленої думки не надала жодного доказу.

Розподіл судових витрат між сторонами суд присуджує відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати на суми: 173,40 грн. - квитанція № ПН644655 від 28.05.2014 р.; 200,00 грн.-квитанція № ПН637273 від 26.05.2014 р.; 43,60 грн.-квитанція № ПН642838 від 27.05.2014 р.; 140,96 грн.-квитанція № ПН689952 від 16.06.2014 р.; 244,00 грн.- квитанція № 266/267 від 24.06.2014 р.; 500,00 грн.-квитанція № ПН836299 від 04.08.2014 р.; 244,00 грн.-квитанція № ПН880237 від 18.08.2014 р., 1000,00 грн-квитанція № 000279 від 15.10.2014 р.; 5 285,00 грн.- акт від 13.11.2014 р. виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 18.06.2014 р., а всього на загальну суму 7830,96 грн.

Інші документи надані ОСОБА_1, як на підтвердження понесених нею судових витрат по справі, не є судовими витратами по цій справі і не можуть бути стягнуті на користь ОСОБА_1, оскільки з квитанції; № 000268 від 05.05.2014 р.-100 грн.; № 000269 від 08.05.2014 р.-100 грн.; № 000270 від 13.05.2013 р. - 500 грн як в них зазначено ,стосуються справи про аліменти. Квитанція № 000273 від 18.06.2014 р. - 3000 грн без печатки адвоката та її дата виконана іншою особою, яка її заповнювала та різними чорнилами. В квитках на проїзд в автобусі не вказано дати та маршрут. В чеку за проїзд в таксі не зазначено маршрут проїзду та 07.07.2014 р. не було судового засідання. Витрати на виготовлення документів та ксерокопіювання не належать до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

ОСОБА_3 понесені документально підтверджені судові витрати на суми: 243,60 грн.-квитанція № 65/83 від 17.06.2014 р.; 121,80 грн.-квитанція № 27/35 від 20.06.2014 р.; 335,16 грн.- квитанція № 136/137 від 24.06.2014 р.; 335,16 грн.-квитанція №9/9 від 13.08.2014 р., а всього на загальну суму 1035,72 грн.

Приймаючи до уваги те, що позов ОСОБА_1 задоволено на 26,76 % ( 43102,77 грн. х 100% : 161055,5 грн. = 26,76%), а її витрати пов'язані з розглядом справи становлять 1545,96 грн, тому підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2095,56 грн судових витрат у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 7830,96х 26,76% :100%).

Позов ОСОБА_3 задоволено на 100 % (57876 грн. х 100% : 57876 грн. =100%), а його витрати пов'язані з розглядом справи становлять 1035,72 грн, тому підлягає до стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 1035,72 грн судових витрат у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 1035,72х100 % :100%).

Шляхом взаємного заліку остаточно підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1059 грн. 84 коп судових витрат.

Керуючись ст. ст. 22, 44 КпШС України, ст. ст. 57, 60-63, 70 СК України, ст. ст. 16, 392 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 84, 88, 209, 212, 214, 215, 218, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру та визнання права на ? частку від продажу автомобіля ,нарахування пені в розмірі 1% за рік задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_3 В іншій частині позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на спільне сумісне майно подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2095 грн 56 коп судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1035 грн 72 клп судових витрат.

Шляхом взаємного заліку остаточно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1059 грн. 84 коп судових витрат.

На рішення може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайсуд апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:СУДДЯ

НІЖИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙСУДУ О.М.СКАЛОЗУБ