Ухвала суду № 41396130, 06.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 р. Справа № 876/984/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Боднар Л. Б.

представників позивача Чорнія Р. Ю., Попової Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі №2а - 8792/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро - Ф» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікро - Ф» звернулося д Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 12 березня 2012 року за №0000282304.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі помилкових висновків перевірки щодо непідтвердження реального виконання умов договорів, укладених з постачальниками товарів ТзОВ «Каліопс» та ТзОВ «Промторг - 98». В свою чергу податковому органу на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, обумовлених цими договорами, представлено належним чином оформлені і складені первинні документи, які відображають суть та обставини здійснення господарських операцій. Платіжними дорученнями підтверджується здійснення позивачем розрахунків в повному обсязі. Дані бухгалтерського обліку свідчать про оприбуткування придбаних автозапчастин та їх використання у власній господарській діяльності шляхом продажу або списання у виробництво власної продукції, оскільки контрагентами поставлялися товари для здійснення господарської діяльності позивача, яка є специфічною і вузькопрофільною.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 12 березня 2012 року №0000282304.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Зазначаючи у поданій апеляційній скарзі про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також про порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що позивачем до перевірки представлено документи про виконання умов договорів, укладених із ТзОВ «Промторг - 98» та ТзОВ «Каліопс», які не підтверджують реального виконання господарських операцій з поставки товарів, обумовлених цими договорами. Акти податкових органів свідчать про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами через відсутність їх за місцем реєстрації, а відсутність у вказаних суб'єктів господарювання технічного персоналу, транспортних засобів та складських приміщень свідчить про неможливість виконання ними зобов'язань постачальника за договорами поставки. Тому висновки податкового органу за результатами перевірки про порушення позивачем податкового законодавства є законними. В свою чергу, як зазначив відповідач, суд першої інстанції не врахував цих обставин та доводів податкового органу, що призвело до постановлення незаконного рішення.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Представники позивача не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень і підстави для її скасування і, відповідно, для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що представленими позивачем первинними фінансово - господарськими документами підтверджено придбання позивачем товару у ТзОВ «Каліопс» та ТзОВ «Промторг - 98». Також, позивачем обґрунтовано використання отриманого від контрагентів товару у власній господарській діяльності. До справи долучено документи бухгалтерського обліку та первинні документи щодо оприбуткування придбаних автозапчастин, їх використання шляхом продажу або списання у виробництво власної продукції - дані оборотів в розрізі кожного постачальника та кожної його видаткової накладної, журнали - ордери по рахунку 281 «Товари», накладні, акти про списання товарно - матеріальних цінностей у виробництво. Відповідачем в свою чергу не надано доказів правомірності висновків акту перевірки.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, в ході розгляду справи не встановлено порушення позивачем п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мікро - Ф», 07 березня 1995 року зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №374350. Згідно Довідки АА №058685 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 08 вересня 2008 року та Свідоцтва №17735024 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ №005684 основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; виробництво підіймально - транспортного устаткування; ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально - транспортного устаткування, а також позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідачем із 08 лютого по 14 лютого 2012 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань підтвердження господарських взаємовідносин позивача з платниками податків ТзОВ «Каліопс» та ТзОВ «Промторг - 98», їх реальності та повноти відображення в обліку за період із 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, за результатами якої 21 лютого 2012 року складено акт № 351/23 - 4/23266373.

Згідно викладених в акті висновків перевірки, в ході її проведення встановлено порушення позивачем п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України; ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88; ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, внаслідок завищення суми податкового кредиту в Декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року по ТзОВ «Каліопс» в сумі 34 886 гривень 01 коп. та по ТзОВ «Промторг - 98» - в сумі 66 469 гривень 82 коп. податку на додану вартість.

На підставі висновків перевірки 12 березня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000282304, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 101 355 гривень.

Судами також встановлено, що протягом періоду діяльності, який було охоплено перевіркою, позивач на підставі договорів здійснював господарські операції із ТзОВ Каліопс» та ТзОВ «Продторг - 98».

Так, згідно укладеним 28 січня 2011 року Договором №28/01.1 - 11 поставки товару між ТзОВ «Промторг - 98» та позивачем, ТзОВ «Промторг - 98», як продавець зобов'язувався поставити позивачу, як покупцю товар у відповідності до умов договору, який позивач (покупець) зобов'язувався прийняти і оплатити.

Крім цього, 28 березня 2011 року ТзОВ «Каліопс», як Продавцем укладено із позивачем, як Покупцем Договір №280311 поставки товару, згідно умов якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору продавці поставляли позивачу товар, на підтвердження чого позивачем були представлені до перевірки видаткові та податкові накладні, аналіз оборотів між субконто, журнали - ордери і відомості по рахунку 281 «Товари на складі». Також, позивачем представлено докази оплати за поставлений йому товар в безготівковій формі у повному обсязі вартості поставленого товару.

Підставою для висновків податкового органу про допущені порушення податкового законодавства було те, що в ході перевірки не підтверджено фактичне отримання позивачем товарів від контрагентів, а мало місце оформлення господарських операцій, які фактично не відбувалися з метою отримання права на формування податкового кредиту.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктами 2.2, 2.4 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях із ТзОВ «Каліопс» та ТзОВ «Промторг - 98» підтверджується податковими накладними, які були виписані у відповідності до вимог податкового законодавства. Товар, який було придбано згідно з видатковими накладними і які були складені під час здійснення господарських операцій, оприбутковано і операції відображені в бухгалтерському обліку позивача. Витрати позивача на придбання товару підтверджені відповідними платіжними документами, а використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується видатковими накладними на реалізацію товару, довіреностями на отримання товару від позивача, журналами - ордерами, Відомостями по рахунку 26 «Готова продукція» та Списанням товарно - матеріальних цінностей у виробництво.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує і на тому, що технічні характеристики та господарське призначення поставленої продукції узгоджуються із характером господарської діяльності позивача і використовувалася безпосередньо у виробництві.

Тобто, позивачем документально доведено як реальність господарських операцій із ТзОВ «Каліопс» та ТзОВ «Промторг - 98», так і факт використання придбаних товарно - матеріальних цінностей у власній господарській діяльності і вищенаведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність позивача та його контрагентів підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами і їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а тому підтверджують і правильність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності товарно - транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в оцінці доказів і, відповідно про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки товаро - транспортна накладна є однією із рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно - транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій і доводи апеляційної скарги з посиланням на висновки перевірки контрагентів позивача, так як будь - які порушення податкового чи іншого законодавства тягне негативні наслідки для цих суб'єктів господарювання і не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Фактичне здійснення господарської операції та виконання усіх передбачених законом умов є підставою отримання відшкодування сплаченого податку на додану вартість за наявності документального підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорюване податкове повідомлення - рішення прийняте без дотримання та урахування принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року по справі №2а - 8792/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро - Ф» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський

Ухвалу у повному обсязі складено 11 листопада 2014 року.