Ухвала суду № 41395938, 13.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12260/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.14р. у справі №826/12260/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.14р. №0001962201 та №0001972201 та від 08.07.14р. №0003352201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.14р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014 №0001962201, №0001972201.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентам ТОВ «Варнгус» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.13р. визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Варгус» за період діяльності з 01.10.12р. по 31.12.13р., за результатами якої складено акт від 07.04.14р. №3162/26-51-22-01/31413242.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.04.14р.:

№0001972201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16 720 грн., в т.ч. основний платіж - 13 376 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 344 грн.;

№0001962201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 16 376,25 грн., в т.ч. основний платіж - 13 101 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 275,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, рішенням податкового органу від 25.06.14р. №5687/10/26-15-10-06-15 податкові повідомлення - рішення від 24.04.14р. №0001962201 та №0001972201 залишені без змін, водночас збільшено суму основного платежу з податку на прибуток, визначену в податковому повідомленні - рішенні від 24.04.14р. №0001962201 на 51 грн. та штрафної (фінансової) санкції на 12,75 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.14р. №0003352201.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на висновках акта № 596/26-55-22-08/38292767 від 26.02.14р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.02.12р. по 31.12.13р.», яким встановлено, що відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі №761/22932/13-к про визнання громадянина ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Варгус».

ДПІ вважає, що дане підприємство було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, оплата вартості товару, правомірність формування даних податкового обліку позивача на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім того, суд першої інстанції у постанові зазначив, що в рамках кримінального провадження №12013110070006449, закритого в частині за фактом підробки невстановленими особами електронних платіжних доручень ТОВ «Варгус», за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 200 КК України, у зв'язку з відсутністю кримінальної події встановлено, що ОСОБА_3 особисто здійснювалось введення господарської діяльності даного підприємства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має ліцензію серії АВ №593154 видану Національною комісією з питань регулювання зв'язку України на вид господарської діяльності: надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж на території м. Києва.

У періоді, що перевірявся позивач для здійснення власної господарської діяльності придбавав у ТОВ «Варгус» товар (кабель, конектор комп.екран, скотч-лок, стяжка - хамут, кріплення тощо).

На підтвердження факту придбання товару матеріали справи містять рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, які відповідають вимогам ст. 9 Закону N 996-XIV та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Варгус».

Позивачем також надано докази надходження товару на територію підприємства, зокрема: книгу обліку відвідувачів та заїзду автотранспорту на територію ТОВ «Адамант»; службову записку працівника позивача ОСОБА_4, у якій він стверджує про отримання ним особисто товару від ТОВ «Варгус». Матеріали справи також містять докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, зокрема: акти списання товарів, звіти про витрати матеріалів у спірний період.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Варгус» був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Покликання податкового органу на акт № 596/26-55-22-08/38292767 від 26.02.14р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Варгус» щодо підтвердження господарських відносин за період діяльності з 01.02.12р. по 31.12.13р.» - не заслуговують на увагу з огляду на те, що звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались.

На думку колегії суддів, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

У матеріалах справи є постанова Прокуратури Польського району м. Києва про закриття кримінального провадження №12013110070006449 в частині за фактом підробки невстановленими особами електронних платіжних доручень ТОВ «Варгус» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 200 КК України, у зв'язку з відсутністю кримінальної події, з якої вбачається, що ОСОБА_3 (засновник ТОВ «Варгус») особисто здійснювалось введення господарської діяльності даного підприємства; про факт створення даного підприємства невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності він не обізнаний.

Документи бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «Варгус» підписані директором ОСОБА_3, та завірені печаткою підприємства.

Таким чином покликання на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі №761/22932/13-к відносно ОСОБА_2 - необґрунтовані, оскільки не підтверджені документально (вироку немає у матеріалах справи та не надано апелянтом) з тим, щоб встановити яким чином діяння вказаної особи, щодо якої ухвалено вирок має відношення до господарських операцій позивача з його контрагентом.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.14р. у справі №826/12260/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.14р. у справі №826/12260/14 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.