Постанова № 41395927, 17.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 917/1397/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук Полтавської області в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ Банк" (вх. №3172 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року у справі №917/1397/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м. Кременчук Полтавської області

про розірвання договору та повернення майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року по справі №917/1397/14 (суддя Н.Г.Гетя) позовні вимоги задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу №26/03/2014 від 26.03.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" та Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк". Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Автокразбанк" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" майно за договором купівлі-продажу від 26.03.2014 року №26/03/2014 , а саме: - обладнання РУ - 10кВ КТП 7896 в т.ч. комірка; технічна характеристика/марка - 10 кВ; тип RM6 NE IID; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 2 шт.; - ТП 6903 (М1) - КТП 7896; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 101 м; - ТП 6697 (М1) - КТП 7896; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 147м.; - РП152(М4) - КТП 7896 К.1; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 78 м.; - РП152(М4) - КТП 7896 К.2; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 76 м. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" 3045,00 грн. судового збору

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не в повному обсязі з’ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.10217 від 10.11.2014 року), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач в судове засідання 13.11.2014 року не з‘явився, просить розглядати справу без участі його представника.

Відповідач свого представника в судове засідання, яке відбулося 13.11.2014 року не направив, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлявся, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, матеріали справи містять поштове повідомлення від 10.10.2014 року про вручення представнику відповідача 14.10.2014 року рекомендованого поштового відправлення.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка відповідача не визнавалася обов’язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк (покупець – відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" (продавець – позивач у справі) був укладений договір купівлі-продажу за №26/03/2014, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити на умовах визначених цим договором кабельні лінії та комірки РУ - 10 кВ (далі – майно) з такими характеристиками та і наступній кількості:

- обладнання РУ - 10кВ КТП 7896 в т.ч. комірка; технічна характеристика/марка -10кВ; тип RM6 NE IID; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 2 шт.; вартість без ПДВ 10650,00 грн.; ПДВ 2130,00 грн.; вартість з ПДВ 12780,00 грн.

- ТП 6903 (М1) - КТП 7896; технічна характеристика/марка - 3х185; тип -ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість – 101 м.; вартість без ПДВ 1272,60 грн.; ПДВ 254,52 грн.; вартість з ПДВ 1527,12 грн.

- ТП 6697 (М1) - КТП 7896; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість – 147 м.; вартість без ПДВ 1852,20 грн.; ПДВ 370,44 грн.; вартість з ПДВ 2222,64 грн.

- РП152(М4) - КТП 7896 К.1; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 78 м.; вартість без ПДВ 957,60 грн.; ПДВ 191,52 грн.; вартість з ПДВ 1149,12 грн.

- РП152(М4) - КТП 7896 К.2; технічна характеристика/марка - 3х185; тип - ААБ2л - 10; рік випуску - 2012; рік введення в експлуатацію - 2012; кількість - 76 м.; вартість без ПДВ 982,80 грн.; ПДВ 196,56 грн.; вартість з ПДВ 1179,36 грн.

За домовленістю сторін, вартість майна, за якою воно продається, становить 18858,24 грн., в тому числі ПДВ 3143,04 грн. (п. 1.2 договору )

Сторонами погоджено у п.2.1 договору, що покупець зобов’язується сплатити продавцю вартість визначену у п.2.1 цього договору протягом 20 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна. Оплата здійснюється у гривнях, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.2.2 договору).

Як встановлено у п.3.2 договору передача майна здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі майна.

Відповідно до розділу 4 договору продавець взяв на себе обов’язки з оплатити вартість майна.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за порушення умов цього договору (невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань) винна сторона несе відповідальність, відповідно чинного законодавства України та умов цього договору.

26.03.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнісон Груп" майно було передано відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі.

Позивачем 08.05.2014 року направлена до відповідача претензія за вих.№2-90 (а.с.12) з вимогою щодо сплатити заборгованість за майно, яке передано за умовами договору, в сумі 18858,24 грн.

Відповідач 05.06.2014 року надіслав на адресу позивача повідомлення про результати розгляду претензії, де вказав, що оскільки 30.05.2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації та визначено уповноважено особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Автокразбанк", вимоги позивача про погашення заборгованості за договором задоволені не будуть.

У зв’язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті суми заборгованості, позивач був змушений звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем майна повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак відповідач, в свою чергу, в порушення вимог ст. 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, за передане у власність майно не розрахувався, доказів оплати отриманого товару - не подав.

Колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, вважає його цілком правомірним, обґрунтованим та таким, що базується на належних доказах, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положення ст. 626 ЦК України передбачають, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи ч. 1 ст. 693 ЦК України встановлюють, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов’язання є обов’язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З умов договору вбачається, що покупець зобов’язується сплатити продавцю вартість визначену у п.2.1 цього договору протягом 20 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна. (п.2.1 договору).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положенням ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 18858,24 грн. грн. відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 18858,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.1 договору є таким, що настав.

Згідно із частиною другою статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов’язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов’язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення стороною договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття "істотність порушення" визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Враховуючи, те, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив питання істотності порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу та визначив наскільки такого порушення (позивач позбавився того, на що він розраховував), колегія суддів вважає рішення суду таким, що відповідає встановленим обставинам, та підстав для його скасування відсутні.

Доводи скаржника про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, шляхом звернення до суду, попередньо, не звернувшись з пропозицією щодо розірвання спірного договору купівлі-продажу, колегією суддів відхиляється, як безпідставне, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Зі змісту статті 124 Конституції України, а також офіційного тлумачення положення частини другої цієї статті, наданого в рішенні Конституційного Суду України N 15-рп/2002 від 09.07.2002 року вбачається, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту і є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Тобто, як вбачається з приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, не направлення позивачем претензії на адресу відповідача не є підставою для невиконання останнім своїх договірних зобов’язань та для визнання позовних вимог необґрунтованими. А відтак посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність вимоги з боку позивача щодо розірвання вище зазначеного договору колегія суддів не вважає належним аргументом та підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у зв’язку із запровадженням на підприємстві відповідача процедури тимчасової адміністрації та ліквідації суд першої інстанції не мав права розривати спірний договір.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична особа або фізична особа, яка має документально підтвердженні вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.

Положення п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

З аналізу вищевказаних статей випливає, що вимоги, які не підлягають задоволенню під час запровадження процедури тимчасової адміністрації, повинні носити майновий характер. Вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу майна є немайновими, та можуть бути задоволені контрагентом, оскільки вказані юридично значимі дії за правовою природою не є “зверненням стягнення”, а є використанням договірних правомочностей.

Відтак, колегія суддів вважає, що за встановленими обставинами у справі, дії позивача спрямовані на розірвання договору купівлі-продажу та повернення майна, вчинені ним в межах повноважень, визначених договором і, в той же час, ці дії не порушують норми чинного законодавства.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року у справі № 917/1397/14 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк", м.Кременчук Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.09.2014 року у справі №917/1397/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.