Постанова № 41394654, 30.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року Справа № 810/7146/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до проІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24.12.2012 № 0001481720/2635.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 34050,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 8512,55 грн., на думку позивача, прийнято податковим органом з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 30.01.2014, з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять заяву представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи представник відповідача повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 16.11.2012 Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято рішення, оформлене наказом від 16.11.2012 № 694, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки тривалістю 5 робочих днів (з 23.11.2012 по 29.11.2012) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік.

23.11.2012 податковий орган, вручивши позивачу наказ від 16.11.2012 № 694 та повідомлення від 16.11.2012 № 2427/Т/172, приступив до проведення контролюючого заходу.

За результатами перевірки складено акт від 06.12.2012 № 1836/172/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167 та підпункту "в" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік у сумі 34050,20 грн.

З даних акта перевірки вбачається, що податковий орган за результатами опрацювання наявної в нього податкової інформації (у тому числі наданої позивачем) про отримання ОСОБА_1 від іншої фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 у лютому 2011 році грошових коштів у сумі 127200,00 грн., у квітні 2011 року - у сумі 9500,00 доларів США (75620,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату отримання), та зважаючи на неподання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, дійшов висновку про заниження позивачем загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку за цей звітний період на суму 202820,00 грн., що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 34050,20 грн.

На підставі акта перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012 № 0001481720/2635, яким відповідно до приписів статті 54 та статті 123 Податкового кодексу України позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 34050,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8512,55 грн.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, позивач оскаржив його до суду.

ОСОБА_1 зазначає, що твердження податкового органу стосовно вчинення нею податкового правопорушення є помилковими, оскільки виходячи з правової природи здійсненого на її користь платежу, чинне податкове законодавство, зокрема, стаття 164 Податкового кодексу України не передбачає включення таких коштів до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків. Крім того, позивач звертає увагу на те, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2012 у цивільній справі № 1013/9209/2012 вказані вище кошти визнано такими, що набуті ОСОБА_1 безпідставно, що також підтверджено рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.05.2013 за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що ОСОБА_1 здійснюється виплата (повернення) грошових коштів на користь ОСОБА_2 у рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого за судовим рішенням виконавчого листа, підстави вважати ці кошти доходом позивача відсутні.

Позивач також наголошує на відсутності у податкового органу законних підстав для ініціювання проведення документальної позапланової виїзної перевірки, у тому числі і на направлення позивачу запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Платником цього податку в силу приписів підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальним оподатковуваним доходом вважається будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Пунктом 164.3 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (пункт 164.4 статті 164 Податкового кодексу України).

Доходи, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені пунктом 164.2 цього Кодексу.

Так, у підпунктах 164.2.1 - 164.2.17 цього пункту (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелічено конкретні види доходів, умови їх отримання, у тому числі межі сум доходів, що включаються до складу оподатковуваного доходу, а підпунктом 164.2.18 передбачено також обов`язковість оподаткування інших доходів (крім зазначених у статті 165 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що визначений пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, не є вичерпним.

До доходів, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, належать доходи, прямо перелічені в статті 165 Податкового кодексу України та інші доходи, які згідно з Податковим кодексом України не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, про що зроблено застереження у пункті 165.1.49 цієї статті.

Таким чином, дохід платника податку у грошовій (у тому числі в іноземній валюті) та у негрошовій формах, що не знайшов свого підтвердження як такий, що не включається до оподатковуваного доходу в силу вимог статті 165 Податкового кодексу України, потенційно розглядається як складова бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з даних акта перевірки, у ході контролюючого заходу податковим органом встановлено, що позивачем у лютому 2011 року згідно розписки отримано від громадянина ОСОБА_2 кошти у розмірі 127200,00 грн. як забезпечувальний платіж у рахунок наступного укладення договору купівлі - продажу належних позивачу на праві власності об`єктів нерухомого майна - житлового будинку та земельних ділянок. У квітні 2011 року позивачем від ОСОБА_2 додатково згідно розписки отримано 9500,00 доларів США, що в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на дату отримання становило 75620,00 грн.

Отримання коштів у наведеному вище розмірі позивачем не заперечується.

При цьому, підстави вважати цей платіж поворотною фінансовою допомогою (позикою) або завдатком відсутні.

За результатами розгляду цивільної справи № 1013/9209/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Ірпінським міським судом Київської області встановлено, що отримані у лютому та квітні 2011 року ОСОБА_1 кошти у розмірі, відповідно, 127000,00 грн. та 9500,00 доларів США є такими, що не були повернуті ОСОБА_2 безпідставно, у зв`язку з чим заочним рішенням суду від 27.12.2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у сумі 203105,00 грн. (127000,00 грн. + 75905,00 грн. (сума еквівалентна 9500,00 доларів США на день звернення ОСОБА_2 до суду), а також проценти за користування грошима, інфляційні витрати та пеню.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.05.2013 скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.12.2012 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процентів за користування грошима, інфляційних витрат, пені та залишено без змін рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набутих коштів.

Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Доводи позивача про те, що отримані ним протягом 2011 року від ОСОБА_2 кошти у загальному розмірі 202820,00 грн. (127200,00 грн. + 9500,00 доларів США (75620,00 грн. за офіційним курсом НБУ на дату отримання) не є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, оскільки будь - яких підстав вважати ці кошти такими, що належать до доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, за переліком, що визначений статтею 165 Податкового кодексу України, а також іншими нормами цього Кодексу, позивачем не наведено та не встановлено таких обставин судом на момент прийняття рішення у даній справі.

Твердження позивача про те, що ці кошти не вважаються його доходом, так як на підставі судового рішення у цивільній справі вони повертаються позивачем ОСОБА_2 судом до уваги не приймаються, оскільки повернення цих коштів як безпідставно набутих є цивільно - правовою відповідальністю позивача та не впливає на визначення об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб за 2011 рік.

Пунктом 168.2.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

В силу приписів підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Враховуючи положення наведених вище правових норм та зважаючи на те, що висновки відповідача про вчинення позивачем податкового правопорушення є цілком обґрунтованими, суд вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24.12.2012 № 0001481720/2635 відсутні.

Що стосується тверджень позивача про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, що призвело до прийняття незаконного рішення, суд зазначає наступне.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття податкового повідомлення - рішення, у тому числі стосовно процедури проведення перевірки, може бути підставою для визнання такого рішення протиправним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. Якщо ж рішення в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнято відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури проведення перевірки та прийняття рішення не можуть бути підставою для його скасування, якщо інше не передбачено законодавством.

Порушення, про які зазначав позивач, зокрема, щодо відсутності у податкового органу підстав для направлення позивачу запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження та, як наслідок, відсутності права для проведення контролюючого заходу, не передбачені законодавством як підстава для визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки про проведення перевірки позивач був повідомлений належним чином, скористався правом на подання документів і заперечень до акта перевірки, а також правом на оскарження рішення, прийнятого за наслідками перевірки, у строк, встановлений чинним законодавством України.

Суд також не вважає порушення, на які посилається позивач, істотними, а відтак вони не можуть бути підставою для скасування рішення, яке є законним по суті, а саме: податкового повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24.12.2012 № 0001481720/2635.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує приписи частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.12.2012 № 0001481720/2635, яким донараховано грошове зобов`язання у загальному розмірі 42562,75 грн. (34050,20 грн. - за основним платежем; 8512,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), носить майновий характер, у зв`язку з чим загальний розмір судового збору за подання даного адміністративного позову, виходячи з приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, має становити 1720,50 грн.

Оскільки позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 425,63 грн., а за результатами розгляду адміністративної справи судом відмовлено у задоволенні позову, решта судового збору у сумі 1294,87 грн. підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України (отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності «206») судовий збір у розмірі 1294 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн. 87 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.