Постанова № 41394578, 20.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 р. Справа № 804/15159/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Потолової Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м.Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 1' 265грн. 55коп.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений з урахуванням ст.35 КАС України.(а.с.18-20)

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечення проти позову до суду не надходили.

За викладених обставин, з урахуванням приписів ст.ст.122, 128 КАС України, судом на місці ухвалено щодо здійснення подальшого розгляду адміністративної справи за даної явки сторін та на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПП "АНСІ " на час звернення до Лівобережного районного центру зайнятості з питань пошуку роботи як безробітний, про що не повідомив центр зайнятості. Отже, на момент звернення до Лівобережного районного центру зайнятості ОСОБА_1 належав до зайнятого населення і не мав права на нарахування допомоги по безробіттю.

Відносини, що виникають з загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року, та Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 року за № 339, якими встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно із ч.1, 2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд має право: стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою; Фонд зобов'язаний: вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем 11.06.2013р. було подано до Лівобережного районного центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Зокрема даною заявою зазначено, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, утому числі не забезпечує себе робою самостійно.

З 11.06.2013 року відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний.

Відповідно до п.п.18 п.2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним та постанови КМУ від 26.09.2001р. №1266 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, на підставі інформації отриманої з бази даних Державної служби зайнятості, співробітниками Лівобережного районного центру зайнятості проведено звірку щодо перебування в трудових відносинах безробітного ОСОБА_1 з ПП "АНСІ", за результатами якої складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №315 від 17.07.2014р., яким встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємством з 02.09.2013р. по 08.10.2013р. наказ №112/1-к від 03.09.2013р.

Згідно розрахунку заборгованості, що підлягає поверненню, гр. ОСОБА_1 отримано кошти в період з 02.09.2013р. по 08.10.2013р. на загальну суму 1' 265грн. 55коп.

Згідно абзацу першому частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надану соціальних послуг.

Згідно абзацу першого частини третьої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, на момент звернення до Лівобережного районного центру зайнятості щодо надання статусу безробітного, зазначаючи відповідачем про себе як особу, що є безробітною, не повідомив центр зайнятості, що з 02.09.2013р. перебував у трудових відносинах з підприємством ПП "АНСІ".

Отже, згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", гр. ОСОБА_1 на момент звернення до Лівобережного районного центру зайнятості належав до зайнятого населення і не мав права на нарахування допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь Лівобережного районного центру зайнятості заборгованості в сумі 1' 265грн. 55коп., оскільки доказів добровільного погашення заборгованості відповідач не надав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м.Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 1' 265грн. 55коп. незаконно отриманих від Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська, на користь Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя Г. В. Потолова