Постанова № 41393390, 11.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 листопада 2014 р. № 820/16802/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідач - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, в якому просить суд:

- скасувати Рішення №35 від 05 серпня 2014 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, згідно з яким на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) накладено фінансові санкції в розмірі 54026 грн. 50 коп.;

- скасувати Рішення №36 від 05 серпня 2014 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум несвоєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, згідно з яким на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) накладено фінансові санкції в розмірі 26649 грн. 02 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області з 17.07.2014 по 18.07.2014 року було проведено позапланову перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та винесено відповідний акт. На підставі акту перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області прийнято рішення № 35 та № 36 від 05 серпня 2014 р. Позивач вважає оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування, оскільки норми Закону № 1058-IV, на підставі яких відповідачем прийняті оскаржувані рішення, втратили чинність з 1 січня 2011 року відповідно до Закону від 8 липня 2010 року " 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Крім того, позивач зазначив, що оскільки він перебував на спрощеній системі оподаткування, оскаржувані рішення управління ПФУ прийняло в супереч положенням ч. 15 ст. 106 Закону України № 1058-IV.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не прибув, надав до суду письмові заперечення з проханням слухати справу за його відсутності, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що рішення № 35 та № 36 від 05 серпня 2014 р. є законні та обґрунтовані, винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги позивача є безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області від 17.07.2014 року № 108 у період з 17.07.2014 р. по 18.07.2014 р., направлення № 163 від 17.07.2014р., відповідно до статті 13 та абзацу шостого пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», начальником відділу контрольно-перевірочної роботи відповідача проведена позапланова перевірка, за поданням Куп'янського міжрайонного прокурора від 11.06.2014р. № 04-36-2587(а.с. 11-36,54-56).

За наслідками перевірки було складено акт № 38 від 18.07.2014 року яким встановлено порушення позивачем:

- ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заниження ФОП за 2004-2010 рр. на 54026,50 грн. по найманих працівниках;

- ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заниження страхових внесків за 2004-2010 рр. на 18709,81 грн. (страхові внески із заробітної плати найманих працівників), в тому числі по тарифу 32% на 17742,97 грн. та по тарифу 1-2% на 966,84 грн.;

Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу встановлено порушення:

- п.4 ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", неподання індивідуальних відомостей за найманих працівників за 2001-2009 рр., та неподання відомостей про нарахування заробітної плати застрахованих осіб за січень-грудень 2010 року;

- п. 4 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", неподання індивідуальних відомостей за ФОН ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1), який перебував на спрощеній системі оподаткування (фіксованому податку) за 2007-2008 рр. зі ставкою - 100 грн., в місяць та 2009 рік зі ставкою - 60 грн., в місяць.

- п.4 ч.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", неподання звіту, щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по фізичній особі- підприємцю ОСОБА_2, який знаходився на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок) за 2010р., зі ставкою 60 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийнятті оскаржувані рішення № 35 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 54026,50 грн. та рішення № 36 про застосування фінансових санкцій за донарахування Органами ПФ України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 26649,02 грн.

Щодо посилання позивача в адміністративному позові на той факт, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 р. з 01.01.2011 р. було виключено ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку з чим відповідач застосував штрафні (фінансові санкції)на підставі норм закону, який втратив чинність, суд зазначає наступне:

Так дійсно ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-IV виключено згідно із Законом України від 08.07.2010 р. N 2464-VI.

Однак, відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-У1 від 08.07.2010 р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З припису наведеної норми закону слідує, що відповідач і після 01.01.2011 року наділений законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фінансових санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушенням до 01.01.2011 року та були вчинені платником внесків до 01.01.2011 року. При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за правилами ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-1V від 09.07.2003 року зі змінами) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-У1 віл 08.07.2010 р.

Згідно з п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон) роботодавці: є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, для осіб зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування передбачено Законом та Інструкцією із змінами «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно до п.2 ст. 20 Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу) ( п.3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що діяла на час допущення порушень).

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено заниження суми заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески за 2004-2010 рр., на 54026,50 грн. по найманим працівникам ( п. 3.1 та п. 3.2. Акту № 38 від 18.07.2014 р.). Донарахування проведено на підставі даних Куп'янської ОДПІ про суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ за 2004-2010 рр. по найманих працівниках.

На підставі п.3 ч.9 статті 106 Закону, відповідачем винесено рішення № 35 від 05.08.2014 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески на суму 54026,50 грн. (а.с. 37).

За донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або не повний місяць, за який донараховано ці суми. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки, акт звірки та розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що діяла на час допущення порушень, п.9.3.4 Інструкції).

На підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем винесено рішення № 36 від 05.08.2014 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків на суму 26649,02 грн. Вказане рішення винесене за наслідками донарахування перевіркою суми страхових внесків в розмірі 18709,81 грн. (а.с. 38).

Таким чином, з урахуванням викладеного, посилання позивача на те, що станом на 05.08.2014 року правова підстава для застосування фінансових санкцій за донарахування страхових внесків за 2004-2010 роки, відповідно до ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була відсутня, суд вважає безпідставним, оскільки приписи ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають застосуванню до правовідносин з приводу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в тій редакції, яка існувала на момент настання певного юридичного факту, в тому числі і події скоєння правопорушення.

Зазначена позиція суду підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 3 грудня 2013 року ( справа № 21-436а13).

Щодо посилання позивача, на те що до нього не могли бути застосовані штрафні (фінансові) санкції, оскільки на час їх застосування він перебував на спрощеній системі оподаткування, суд зазначає наступне:

Відповідно до абзацу 2 та 3 ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню. Вказаними абзацами частину п'ятнадцяту статті 106 доповнено згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3609-VI.

Підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

За період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, відповідальність страхувальників, стягнення заборгованості за цими внесками.

Таким чином, оскільки ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено абзацом 2 згідно Закону України від 07.07.2011 р. № 3609-VI., а заборгованість позивача по сплаті страхових внесків та сум штрафних санкцій виникла за період 2004-2010р.р., то відповідач правомірно керувався законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначено, суд приходить до висновку щодо правомірності рішень відповідача, а тому суд не вбачає підстав для скасування рішень Управління пенсійного фонду в Куп'янському районі Харківської області від 05.08.2014р. № 35 та № 36, в зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про скасування рішень залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 17.11.2014 р.

Суддя Рубан В.В.