Постанова № 41393257, 10.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 листопада 2014 року № 826/14417/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 серпня 2014 року № 0003472201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14417/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 жовтня 2014 року, яке відкладалось на 14 жовтня 2014 року за клопотанням позивача.

У судовому засіданні 14 жовтня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення від 29.07.2014 року № 1105, п.п. 20.1.4 п.20.1, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Телесистеми України» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мета-Днепр» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, за результатами якої 07.08.2014 року складено Акт перевірки № 1929/26-53-22-01-21-34726705.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення п.198.1, 198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого ТОВ «Телесистеми України» завищено податковий кредит з ПДВ всього на суму 247047,00 грн. у січні 2014 року, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на суму 247047,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 року № 0003472201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 370570,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 247047,00 грн., за штрафними санкціями - 123523,50 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Мета-Днепр».

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а сааме: на Акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 31.03.2014 року № 465/04-62-22-3/38530549 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мета-Днепр» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року. Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 23 травня 2014 року від 07.08.2014 року № 1929/26-53-22-01-21-34726705.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мета-Днепр», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Як встановлено судом та вбачається з Акту перевірки, до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, платником податків - позивачем включені суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, виписаних ТОВ «Мета-Днепр» за результатами здійснення господарської діяльності на підставі договору підряду №4278 на виконання робіт по будівництву та проектних робіт від 04.09.2013 року та договору поставки № 4968 від 17.12.2013 року.

Матеріали справи свідчать, що 04.09.2013 року між ТОВ «Телесистеми України» (Замовник) та ТОВ «Мета-Днепр» (Виконавець) укладено Договір підряду № 4278 на виконання робіт по будівництву та проектних робіт, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати згідно робочої проектної документації, умов даного Договору, локального кошторису та договірної ціни роботи по будівництву телекомунікаційних об'єктів Замовника в обумовлений Договором термін відповідно до вимог проекту, кошторису, будівельних норм та правил. Замовник зобов'язується здійснити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт, сплатити Виконавцю вартість робіт відповідно до розділу 2.

Забезпечення будівництва технологічним обладнанням, апаратурою та інструментами, що необхідні для виконання робіт по даному договору, покладається на Виконавця. Виконання проектно-вишукувальних робіт телекомунікаційних мереж.

Загальна вартість будівельних робіт за даним Договором визначається на підставі укладених локальних кошторисів та договірних цін, що укладаються між сторонами на кожний об'єкт будівництва окремо і є невід'ємною частиною даного Договору. За умовами договору, договірна ціна є динамічною і підлягає зміні та корегуванню ході виконання робіт у відповідності до обсягу виконаних робіт чи компенсації та вартості матеріалів. Зміна та коригування договірної ціни можлива виключно за погодженням сторін шляхом підписання відповідної додаткової договірної ціни.

На підтвердження факту виконання вищезазначених робіт, позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року та договірну ціну на підтвердження вартості робіт згідно договору підряду №4278 на виконання робіт по будівництву та проектних робіт від 04.09.2013 року.

ТОВ «Мета-Днепр» виписувало позивачу в рамках виконання договору підряду №4278 на виконання робіт по будівництву та проектних робіт від 04.09.2013 року податкові накладні, що містяться в матеріалах справи, та, в подальшому стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вказані податкові накладні включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Оплата за будівельні роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії банківських виписок та платіжних доручень, а також оборотно-сальдова відомість по взаєморозрахункам з постачальниками.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Мета-Днепр» (Постачальник) укладено договір поставки № 4968 від 17.12.2013 року, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця обладнання, продукцію матеріально-технічного призначення й іншу продукцію, узгоджену сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (у подальшому - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Товар і оплатити Постачальникові його вартість, передбачену цим Договором. Номенклатура, асортимент, кількість, якість, ціна Товару, що постачається, а також умови і строки поставки визначаються у Специфікаціях, які є його невід'ємними частинами.

Згідно Специфікації № 1 від 17.12.2013 року позивачу ТОВ «Мета-Днепр» постачались комутатори у кількості 30 штук на загальну суму 114174,00 грн. на склад позивача, що знаходиться за за дресою м.Київ, вул.Канальна, 2.

На підтвердження факту виконання договору поставки № 4968 від 17.12.2013 року позивачем долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної від 31.01.2014 року № 15203.

ТОВ «Мета-Днепр» виписало позивачу в рамках виконання договору поставки № 4968 від 17.12.2013 року податкову накладну, що міститься в матеріалах справи, та, в подальшому стала підставою для включення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Оплата за будівельні роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії банківських виписок та платіжних доручень, а також оборотно-сальдова відомість по взаєморозрахункам з постачальниками.

Проте, відповідно до акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 31.03.2014 року № 465/04-62-22-3/38530549 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мета-Днепр» зустрічною звіркою ТОВ «Мета-Центр» за січень 2014 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій постачальники - ТОВ «Мета-Днепр» - покупці за січень 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту. Звірко ТОВ «Мета-Днепр» встановлено відсутність операцій, що підпадають під визначення статті 185 ПК України.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за №1333/20071, який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 01 березня 2014 року (далі - Порядок №1379), податкову накладну складає та заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Пунктом 5 названого Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2. Порядку №1379).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Мета-Днепр» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. № 996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений понесеними (сплаченими) витратами і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг та поставки товарів й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є діяльність у сфері проводного електрозв'язку, що включає в себе експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв'язку, у т.ч.: експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв'язку між двома точками за допомогою кабельного зв'язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з'єднань; експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів); надання телеграфного та іншого неголосового зв'язку власними засобами. Устатковання, за допомогою якого здійснюють зазначену діяльність, може функціонувати як на основі однієї технології, так і на основі комбінації декількох технологій.

Цей клас також включає: купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення; надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури; комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм.

Оскільки позивач не має змоги самостійно здійснювати роботи, необхідні для надання послуг у рамках здійснення власної господарської діяльності, ним були укладені з ТОВ «Мета-Днепр» договори від 04.09.2013 року № 4278 на виконання робіт по будівництву та проектних робіт, за яким останнім надано послуги у вигляді виконання робіт, у тому числі з прокладання кабеля, пробивання отворів у бетонних стелях, монтаж кінцевого пристрою вимірювання затухання місця стику у процесі монтажу, нарізування швів у бетоні, розбирання асфальтобетонного, щебеневого покриття і основи, улаштування підстилаю чого і вирівнювального шару основи з піску, одношарової основи із щебеню, покриття із гарячобетонних щільних дрібнозернистих сумішей, розбирання та уставнолення бортових каменів на бетонній основі, прокладання кабелю в підземній каналізації, герметизація проходів ущільнюючою масою при вводі кабелів у вибухонебезпечні приміщення тощо, а також договору поставки від 17.12.2013 року № 4968, зав яким ТОВ «Мета-Днепр» постачало позивачу комутатори, які необхідні позивачу для встановлення кінцевим споживачам з метою надання послуг в рамках здійснення господарської діяльності.

На підтвердження подальшого використання позивачем робіт в рамках договору від 04.09.2013 року № 4278 в матеріалах справи містяться копії актів введення в експлуатацію основних засобів, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

З пояснень позивача вбачається, що в рамках договору поставки транспортування комутаторів у зв'язку з їх малогабаритністю здійснювалось самостійно позивачем та зберігались в офісі підприємства. Товар був прийнятий та оприбуткований на складі підприємства, про що свідчить копія накладної на внутрішнє переміщення від 31.01.2014 року № ТС-0000301.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію ліцензії ТОВ «Мета-Днепр» з переліком робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на підтвердження наявності у останнього права на здійснення діяльності в рамках укладеного договору від 04.09.2013 року № 4278.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд критично ставиться до посилань відповідача як на належний доказ на підтвердження своєї правової позиції на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 31.03.2014 року № 465/04-62-22-3/38530549 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мета-Днепр», оскільки в матеріалах справи міститься копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2014 року у справі № 804/7507/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Днепр» - задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Мета-Днепр» в АІС «Податковий блок» «Підсистемі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за січень, лютий 2014 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ «Мета-Днепр», зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2014 року повернуто апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року у справі №804/7507/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Днепр» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Мета-Днепр», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мета-Днепр», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.08.2014 року № 0003472201 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22 серпня 2014 року № 0003472201.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник