Постанова № 41393072, 07.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 листопада 2014 року Справа № 814/3072/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОбласного комунального підприємство "Миколаївоблтеплоенерго", вул. Миколаївська, 5-А, м. Миколаїв, 54034

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» (далі по тексту - позивач, підприємство, ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", ОКП) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, посилаючись на незаконність оспорюваних рішень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) від 25.09.2014 року: №0038371703 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9408,91 грн. (7527,13 грн. - основного зобов'язання, 1881,78 грн. - штрафних санкцій), №000223220 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 153111,00 грн. (122489,00 грн. - основного зобов'язання, 30622,00 грн. - штрафних санкцій), №0002242201 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 366303грн, № 0002502201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312071,00 грн. (208047,00 грн. - основного зобов'язання та 104024,00 грн. - штрафу).

Відповідач позов не визнав, не погоджуючись з викладеними у позовній заяві вимогами, зазначив про обґрунтованість оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В вересні 2014 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проведено планову виїзну перевірку обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 3303/14-02-22-01/31319242 від 10.09.2014 року (далі по тексту - Акт).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 1111130,00 грн., занижено податок на додану вартість на суму 209379 грн., не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 7527,13 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки 25.09.2014 року ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0038371703, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9918,91 грн., з яких 7527,13 грн.- нараховано податку та 2391,78 грн. - штрафні санкції, №0002232201 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 160176 грн., з яких 128141 грн.- донараховано податку та 32035 грн. - штрафу, №0002502201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 316738 грн., з яких 211047 грн. - основного зобов'язання та 105691 грн. - штрафу.

Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував умовивід ДПІ про:

- відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" та ТОВ "Енерго-Контакт", ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Інструментальний Сервіс", ТОВ "Еланта-М", ТОВ "Тріо-Трейд", ПП "Майклод-Юг";

- завищення податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з МКП "Миколаївводоканал" на суму 1755,84 грн., у зв'язку з тим, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (перерахунок вартості послуг постачання води та відведення каналізаційних стоків за січень, лютий, червень 2012 року) проведено наприкінці 2013 року та мало бути відображено у складі коригування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 2013 рік;

- не підтвердження належним чином сум витрат проїзду працівників у зв'язку з виробничими потребами підприємства, які компенсувалися позивачем, оскільки квитки на проїзд в міському маршрутному таксі не відповідають типовим формам, затвердженим Наказом №503 та не можуть бути враховані, як підтверджуючі документи.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й безпосередньо до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо такого суб'єкта господарювання. Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Щодо взаємовідносин ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" з ТОВ "Енерго-Контакт", ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Інструментальний Сервіс", ТОВ "Еланта-М", ТОВ "Тріо-Трейд", ПП "Майклод-Юг".

При розгляді справи встановлено, що позивачем з ТОВ "Енерго Контакт" укладено договір №4 від 20.02.2012р. про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та договір №103 від 09.04.2013 р. на поставку товарів згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору по наданим заявкам.

На виконання умов вказаних договорів на протязі 2012-2013 року ТОВ "Енерго-Контакт" поставлено на адресу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" труби сталеві на загальну суму 1179705,76грн., у тому числі ПДВ 196617,80 грн., про що вказують наступні документи: видаткові накладні, прибуткові накладні про оприбуткування товару на складі підприємства, податкові накладні.

Оплату за труби сталеві проведено протягом 2012-2013 років на загальну суму 1 180 007,03 грн., на підтвердження чого позивачем надано копії платіжних доручень.

Сталеві труби придбані у ТОВ "Енерго Контакт" використані у господарській діяльності для капітальних та поточних ремонтів теплотрас, котелень та інше, на підтвердження чого позивач надав копії актів виконаних робіт, актів на списання матеріалів.

На виконання домовленостей між ТОВ "Профінструмент Україна" та позивачем на адресу позивача ТОВ "Профінструмент Україна" поставлено товари на загальну суму 4530,00 грн., у т.ч. ПДВ 755,00 грн..

На виконання домовленостей між ТОВ "Профінструмент Україна" та ТОВ «Техно-Торг» на адресу позивача ТОВ «Техно-Торг» поставлено товари на загальну суму 12 232,00 грн. у т.ч. ПДВ 2038,67 грн..

Отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем на складі, використані або використовуються у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого надано копії прибуткових ордерів та видаткових накладних.

Розрахунки з ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА» та ТОВ «Техно-Торг» проведені шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позивача на рахунок ТОВ «ПРОФІНСТРУМЕНТ-УКРАЇНА» та ТОВ «Техно-Торг», про що свідчать копії платіжних доручень.

04.01.2012 року позивачем з ТОВ "Інструментальний-сервіс" укладено договір №110 на постачання продукції - інструмент, прокат сортовий, на виконання умов якого ТОВ "Інструментальний-сервіс" поставило на адресу позивача товари на суму 3564,00грн.. Отримані товари оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії видаткових накладних, прибуткових ордерів.

Розрахунки ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" з ТОВ «Інструментальний сервіс" проводились шляхом перерахування грошових коштів з розрахунково рахунку ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" на рахунок ТОВ «Інструментальний сервіс», на підтвердження чого надано копії платіжних доручень.

02.09.2013 року між позивачем та ТОВ "Еланта-М" укладено договір поставки №ДП 02/09/13 будівельних матеріалів, на виконання якого ТОВ "Еланта-М" поставило на адресу позивача товари на суму 7800,00грн.. Отримані товари оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії видаткових накладних, прибуткових ордерів.

Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень.

01.07.2012 року позивачем з ТОВ "Майклод-Юг" укладено договір поставки №66 піску та щебеню, на виконання умов якого ТОВ "Майклод-Юг" поставлено на адресу позивача нижчевказані товари на загальну суму 12282,00грн.. Отримані товари оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії видаткових накладних прибуткових ордерів.

Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень.

Також, у перевіряемий період позивачем укладено усний договір постачання з ТОВ "Тріо-Трейд», на виконання умов якого ТОВ "Тріо-Трейд" поставлено на адресу позивача товари на загальну суму 17659,20 грн... Отримані товари були оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами.

Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень.

На момент видачі податкових накладних ТОВ "Енерго Контакт", ТОВ "Профінструмент-Україна", ТОВ "Техно-Торг", ТОВ "Інструментальний Сервіс", ТОВ "Еланта-М", ТОВ "Тріо-Трейд", ПП "Майклод-Юг" були зареєстровані платниками ПДВ, а отже, мали право їх виписувати. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності необхідних відповідно до ПК України первинних документів, що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які спростовували б реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат та податкового кредиту, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та контрагнетами ДПІ обумовлює також відсутністю у контрагнетів об'єктивної можливості для виконання поставок послуг (товарів) в силу відсутності достатньої кількості основних засобів та робочого персоналу. Проте укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб або матеріальних ресурсів (техніки, тощо) до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг. Податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг (товарів) та виконується певний обсяг робіт. До того ж, ДПІ не довела неможливості поставки контрагентами послуг (товарів) шляхом залучення інших осіб (матеріальних ресурсів) за цивільно-правовими угодами.

Щодо посилання відповідача на господарські відносини ОКП із підприємствами, з якими позивач не мав жодних зв'язків, відповідачем не надано детального аналізу послуг та продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу контрагентів, а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей (послуг), які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності або послуги в завершенні ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо взаємовідносин позивача з МКП «Миколаївводоканал».

Головною метою ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" є виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для задоволення потреб населення та інших споживачів у послугах теплопостачання, гарячого водопостачання.

Між та КП «Миколаївводоканал» (далі - Водоканал) укладені договори на надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації. Обсяги отриманих послуг підтверджуються актами приймання-передачі наданих послуг, які щомісячно надаються позивачем для розгляду та підписання.

Позивачем в бухгалтерському та податковому обліку проведено та сплачено тільки фактичне водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 187 п. 187.10 Податкового кодексу України у разі якщо платники податку, які постачають теплову енергію фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, …датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг », тому в податковий кредит позивачем було включено тільки сплачений ПДВ згідно статті 187.10 ПКУ.

Водоканал надавав позивачеві податкові накладні на повну суму актів, які КП відображало в Додатку 5 до податкової Декларації з податку на додану вартість, а залишок несплаченого ПДВ, який виник із-за розбіжностей між фактичним обсягом наданих послуг та виставленими до сплати рахунками-фактурами МКП «Миколаївводоканал», відображався в Додатку 7 до податкової Декларації з податку на додану вартість. На 01.06.2012 року по бухгалтерському обліку позивача кредиторська заборгованість перед Водоканалом відсутня, тому в червні 2012 року в Додатку № 1 до податкової Декларації з податку на додану вартість проведено внутрішнє від`ємне коригування залишку несплаченого ПДВ (Додаток 7) по бух. рахунку № 644, не очікуючи, коли надійде коригування від Водоканалу.

Таким чином, до податкового кредиту позивачем було включено ПДВ лише зі сплаченої суми зобов'язання перед Водоканалом, що підтверджується витягами з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

ДПІ Ленінського району м. Миколаєва в Акті перевірки вказано на розбіжності з податку на додану вартість між даними відображеними в податковій декларації з податку на додану вартість позивача та МКП "Миколаївводоканал".

З акта звірки вбачається, що коригування за 2012 рік у сумі 67736,63грн. відображені в бухгалтерському обліку МКП "Миколаївводоканал" лише в листопаді 2013 року. Коригуючий розрахунок на суму 59072,98грн. позивачу надано в грудні 2013 року, в якому коригується податкова накладна за жовтень 2013 року, тоді як фактично коригування мало бути за 2012 рік. На решту суми коригування позивачу станом на 01.10.2014 року надано не було.

Щодо визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

На думку ДПІ, в зв'язку з неправомірним врахуванням вартості транспортних квитків позивачем, який виступає податковим агентом, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 7527,13грн..

Нарахування та виплата вартості проїзду в міському транспорті по разовим транспортним квиткам в 2012 році проводилася на підставі наказу по підприємству № 591/1 від 29.12.2011 року та наказів №194 від 26.04.2012 року, №298 від 27.06.2012 року, №346 від 24.07.2012 року, №506 від 05.11.2012року (доповнень до наказу №591/1 від 29.12.11р.). В 2013 році діяв наказ по підприємству за №592/1 від 28.12.12р., з доповненнями до нього на підставі наказів №68 від 30.01.2013 року, №92 від 11.02.2013 року, №209/1 від 30.04.2013 року.

Даними наказами затверджено список робітників структурних підрозділів, функціональні обов'язки яких пов'язані з роз'їзним характером праці, визначено порядок оформлення маршрутних листів для підтвердження фактичного маршруту переміщення робітників міським пасажирським транспортом з одного об'єкту підприємства до іншого.

Списки робітників, які виконують свої функціональні обов'язки, пов'язані з обслуговуванням об'єктів теплопостачання, розташованих у різних районах м.Миколаєва, а також для вирішення виробничих питань в інших установах, з маршрутами переміщення складено безпосередньо керівниками підрозділів/служб ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» (під особовий підпис) та затверджено керівником підприємства, або його заступниками.

За фактом здійснення переміщень на протязі звітного місяця робітниками складався маршрутний лист із зазначенням кожного початкового та кінцевого пункту переміщення, який перевірявся керівником підрозділу/служби (під особовий підпис) та затверджувався заступником директора з виробничо-технічних питань, або головним інженером тощо. Факт здійснення таких переміщень підтверджувався оригіналами транспортних квитків, які видавалися перевізниками при здійсненні послуги з перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 39 Закону України від 05.04.2001 г. № 2344-III «Про автомобільний транспорт» документом, на підставі якого виконуються пасажирські перевезення для пасажира, є квиток на проїзд. Вартість проїзду в міському пасажирському транспорті робітниками підприємства ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» підтверджується квитками, придбаними у перевізників під час отримання послуги з перевезення. Згідно з п. 19 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту пасажирський перевізник здійснює перевезення пасажирів за квитками, форма яких затверджується в установленому законодавством порядку.

Наказом №503 від 25.05.2006 року затверджено форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування. Типова форма квитків на міські автобуси (тип МА-ІІ), що затверджена наказом №503, передбачає крім нанесених друкарським способом серії, номера квитка, номінальної вартості на зворотньому боці найменування перевізника, місцезнаходження, ідентифікаційного коду (для фізичних осіб) або коду ЄДРПОУ (для юридичних осіб). Одночасно цим наказом скасовано наказ Міністерства транспорта України від 31.05.2000 р. № 278 "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах", зареєстрований в Мін'юсті України 23.06.2000 року за № 368/4589 (далі-наказ №278).

Проте, перевізники м.Миколаєва на протязі 2012-2013рр., які надавали послуги з перевезення робітникам ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», видавали квитки на право проїзду старого зразка, типова форма яких затверджена наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року № 278. Типова форма квитків на міські автобуси (тип МА-2), затверджена наказом №278, передбачає нанесення друкарським способом лише серії, номера квитка, номінальної вартості.

Наказ №503 від 25.05.2006р. не містить норми щодо дозволу застосування інших проїзних квитків, які є в запасі автопідприємств, до їх повного використання. Проте існує лист Державного департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2007р. №2255-01/09/13-07, в якому вважається за можливе використання перевізниками білетів (квитків) старого зразка, які є в запасі автопідприємств-перевізників, а вартість проїзду в автотранспорті загального використання, підтверджена білетом старого зразка, належить до компенсації робітнику.

Державна податкова адміністрація України в своєму листі від 28.09.2007 року №19303/7/23-7017 підтвердила, що роз'ясненням Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2007р. №2255-01/09/13-07 підтверджено можливість використання білетів старого зразка.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позивач мав повне право на відшкодування витрат робітникам вартості проїзду, оскільки такі квитки є документами в оригіналі і підтверджують вартість наданої послуги та видавались перевізниками, що підтверджено підприємствами перевізниками в листах-відповідях на запит позивача (ПП «ПиК», МПП «ТФТ»).

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0038371703 від 25.09.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7527 гривень та нарахування штрафних санкцій в сумі 1881 гривня 78 копійок.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0002232201 від 25.09.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 122489 гривень та нарахування штрафних санкцій в сумі 30622 гривні.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0002242201 від 25.09.2014 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 366 303 гривні.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0002502201 від 25.09.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 208047 гривень та штрафних санкцій в сумі 104024 гривні.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" (ідентифікаційний код 31319242) 4872 гривні в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний