Постанова № 41392910, 06.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2014 року № 826/15006/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Могилів-Подільська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровторстальмет»

про

накладення арешту на кошти та інші цінності, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Могилів-Подільська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі – позивач, Могилів-Подільська ОДПІ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровторстальмет» (далі – відповідач, ТОВ «Дніпровторстальмет») про накладення арешту на кошти та інші цінності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за ТОВ «Дніпровторстальмет» (ідентифікаційний код 33101486), яке перебуває на обліку в Могилів-Подільській ОДПІ як платник окремих податків, обліковується податкова заборгованість по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 28 388,54 грн., а вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу позитивного результату не дали (направлення на адресу підприємства податкової вимоги від 23.09.2013р. № 46-15). З огляду на це, та керуючись нормами пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 59.5 ст. 59, п. 87.2 ст. 87, п. 95.1, п. 95.3 і п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, позивач просить суд постановити рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровторстальмет».

В судове засідання, призначене у даній справі, представник позивача не з’явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань.

06 листопада 2014 року від представника позивача надійшло клопотання з проханням слухати справу без їх участі, у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у призначені судові засідання також не з’явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

Відповідачу надсилалась ухвала та повістка про виклик за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте кореспонденція суду повернулася з відміткою працівника пошти "за закінченням встановленого строку зберігання".

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку в судове засідання позивача, відповідача, третіх осіб, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ «Дніпровторстальмет» (ідентифікаційний код 33101486) зареєстроване як юридична та перебуває на обліку Могилів-Подільська ОДПІ як платник податків за неосновним місцем .

Згідно довідки Могилів-Подільської ОДПІ станом на 24 вересня 2014 року за ТОВ «Дніпровторстальмет» обліковувався податковий борг з платежу орендна плата з юридичних осіб в сумі 28 388,54 грн., що не заперечується відповідачем.

Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати ТОВ «Дніпровторстальмет» сум податкових зобов’язань з орендної плати за землю за 2013 рік, всього в 28 388,54 грн.

У зв’язку з цим відповідачу була направлена податкова вимога № 46-15 від 23.09.2013 р. на суму 12 034,49 грн. Вказана податкова вимога була вручена уповноваженій особі ТОВ «Дніпровторстальмет» органом пошти 30.09. 2013 року.

Жодних доказів оскарження цієї податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку сторонами суду не надано. При цьому нормами ст. 59 Податкового кодексу України виставлення другої податкової вимоги в разі збільшення в подальшому суми податкового боргу не передбачено.

Доказів погашення заявленої суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу до суду не надано. Натомість станом на 24 вересня 2014 року сума заборгованості відповідача згідно довідки Могилів-Подільської ОДПІ становила 28 388,54 грн.

Таким чином, станом на день розгляду даної справи в суді податкова заборгованість в заявленій до стягнення суми залишається непогашеною та не заперечується відповідачем.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов’язань (податкових зобов’язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України.

Податковим зобов’язанням в розумінні Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу “грошове зобов'язання платника податків” - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Також, нормами п. 57.3 ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу).

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Також згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи в праві звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу приписів норм п. 88.1 і п. 88.2 ст. 88 цього ж Кодексу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572 (набрав чинності з 26.11.2013р.), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373. Попередньо діяв Порядок про застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011р. № 1273, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за № 1339/20077.

В силу п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Також, нормами п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до норми абз. 2 п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 цього Кодексу.

При цьому відповідно до норм п. 89.3 ст. 89 ПК та п. 2.1 Порядку застосування податкової застави (в т.ч. Порядку, що діяв на момент виставлення відповідачу податкової вимоги від 15.07.2013р. № 52-15) майно, на яке поширюється право податкової застави, має оформлятися актом опису. Зокрема, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 ПК України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення (абз. 1 – 3 п. 89.5 ст. 89 ПК України).

В силу норми абз. 4 п. 89.5 ст. 89 ПК України до прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Крім того, в розумінні норми п. 94.1 ст. 94 ПК України “адміністративний арешт майна платника податків” (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Випадки застосування арешту майна чітко визначені у п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу, а саме арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України вбачається, що право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, виникає після проведення процедури в порядку ст. 89 ПК України.

Крім того, системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов’язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов’язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність у платника податків майна для погашення суми податкового боргу та/або якщо балансова вартість такого майна платника податків менша за суму його податкового боргу, та/або таке майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу, що в свою чергу підтверджуються певними документальними доказами (зокрема, актом опису майна, що перебуває у податковій заставі, або актом відмови платника податків від опису майна у податкову заставу).

При цьому, суд звертає увагу на те, що ПК України встановлює послідовність звернення податкового органу до суду із вимогами щодо погашення податкового боргу платника.

Так, в даному випадку позивач повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у платника податків відповідного майна, достатнього для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив органів доходів і зборів для того, щоб встановити факт відсутності такого майна у боржника.

На підтвердження правомірності заявлених позовних вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків – ТОВ «Дніпрвторстальмет», Могилів-Подільської ОДПІ надала суду копії наступних документів: інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ «Дніпрвторстальмет» від 20.09.2014р. з відомостями про відсутність відомостей про зазначеного суб’єкта; листа-відповіді УДАІ ГУМВС України в м. Києві № 111 від 17.07.2014 року про відсутність відомостей про зареєстровані за ТОВ «Дніпрвторстальмет», транспортні засоби; листа-відповіді Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 19.09.2014р. № 178/13-206 про відсутність відомостей про зазначеного суб’єкта.

Разом з тим відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження прийняття начальником Могилів-Подільської ОДПІ рішення про опис майна у податкову заставу та вжиття податковою інспекцією заходів по проведення опису майна платника податків – Могилів-Подільської ОДПІ у податкову заставу (в т.ч. шляхом направлення податковим керуючим листів на адресу підприємства з проханням надати інформацію для проведення опису майна у податкову заставу і складання відповідного акта) або існування перешкод для здійснення таких заходів (зокрема, відсутність підприємства з місцезнаходженням).

Також, суд звертає увагу, позивачем не надано жодного звернення на адресу відповідача з вимогою надати перелік майна, що перебуває у власності підприємства.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, а отже викладені у позові обставини визнаються судом не доведеними.

Крім того, не надано й рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, форму якого затверджено наказом Міністерством фінансів України № 1398 від 07 листопада 2011 року.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку не може призвести до позитивного наслідку, як то забезпечення виконання платником податків його обов’язків без вжиття заходів, спрямованих на безпосереднє стягнення такого боргу у судовому порядку.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків – накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області і відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 – 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя А.С. Мазур