Ухвала суду № 41392841, 10.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 р.Справа № 816/2163/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Зарицької Т.В.

представника позивача - Плахотничого Д.О.

представника відповідача - Дем'янова В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полтава-Консалтинг" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2014р. по справі №816/2163/14

за позовом Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Приватного підприємства "Полтава-Консалтинг"

про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, звернувся до суду із адміністративним до позовом до Приватного підприємства "Полтава-Консалтинг", в якому просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача податковий борг в сумі 118815,04 грн. на р/р 31112009700146, одержувач: УДКС України в Карлівському районі Полтавської області, код одержувача: 37997400, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що за підприємством рахується податковий борг, що виник внаслідок несплати у встановлений строк суми податкового зобов'язання, яка була визначена на підставі податкового повідомлення-рішення №0000222200 від 04.07.2013 року, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 660,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 50 496,00 грн., за штрафними санкціями - 63 120,00 грн. Також, через порушення підприємством встановлених строків сплати податкового зобов'язання, податковим органом була нарахована пеня у розмірі 5306,04 грн. З урахуванням наявної у підприємства переплати, загальна сума заборгованості складає 118815,04 грн. У зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, дана сума підлягає стягненню у примусовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ПП "Полтава-Консалтинг", на користь Державного бюджету України (р/р №31112009700146, одержувач: УДКС України в Карлівському районі Полтавської області, код одержувача: 37997400, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019) податковий борг у розмірі 118815 грн. 04 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про наявність у підприємства спірної суми заборгованості.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Також, у судовому засіданні 10.11.2014 року представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/6822/13-а.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2014 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Полтава-Консалтинг" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Карлівській ОДПІ.

У період з 03.06.2013 року по 11.06.2013 року співробітниками Карлівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Полтава-Консалтинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти та достовірності визначення прибутку, звільненого від оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено Акт №110/22/32886226 від 18.06.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог ст.ст.135,153, п.15 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 3-й кв. 2012 року в сумі 15 008, за 4-й кв.2012 року в сумі 35488 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, Карлівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000222200 від 04.07.2013 року, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 660,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 50 496,00 грн., за штрафними санкціями - 63 120,00 грн.

Через порушення підприємством встановлених строків сплати податкового зобов'язання, податковим органом була нарахована пеня у розмірі 5306,04 грн.

В зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, яка, з урахуванням наявної на підприємстві переплати, склала 118815,04 грн., а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не було в добровільному порядку погашено податковий борг у загальному розмірі 118815,04 грн. то вказані кошти підлягають стягненню за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, колегія суддів зауважує, що відповідач, будучі платником податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідач в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 30 статті 2 Бюджетного кодексу України, податкові органи визначені як органи стягнення, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Перевіряючи правомірність звернення до суду та наявність підстав для стягнення суми боргу у примусовому порядку, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

01 січня 2011 року набув чинності ПК України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням Карлівської ОДПІ №0000222200 від 04.07.2013 року, яким платнику визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 660,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 50 496,00 грн., за штрафними санкціями - 63 120,00 грн., оскаржив його в судовому порядку.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року по справі №816/6822/13-а адміністративний позов ПП "Полтава-Консалтинг" до Карлівської ОДПІ, третя особа Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Карлівської ОДПІ від 04.07.2013 №0000222200.

В свою чергу, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року задоволено апеляційну скаргу Карлівської ОДПІ, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року по справі №816/6822/13-а скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судовим рішенням, яке набрало законну силу, було підтверджено правомірність винесення податковим органом вищенаведеного податкового повідомлення-рішення, а тому визначена на його підставі сума грошового зобов'язання набула статусу узгодженої.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено суму податкового зобов'язання на підставі вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Через порушення підприємством встановлених строків сплати податкового зобов'язання, податковим органом, на підставі положень п.п.129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, була нарахована пеня у розмірі 5306,04 грн.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією 27.03.2014 року прийнято податкову вимогу №181-25 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 118815,04 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, з дати формування податкової вимоги та на час розгляду справи податковий борг відповідача не переривався.

Відтак, зважаючи на положення п.59.5 ст.59 ПК України, якими передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, зазначені податкові вимоги не втратили юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

У той же час, податковою інспекцією надано суду належне документальне підтвердження того, що податковий борг відповідача після надіслання (вручення) йому зазначеної податкової вимоги існував не припиняючись.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У п.95.2 цієї ж статті зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість звернення податкового до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача суми податкового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про факт оскарження підприємством у касаційному порядку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, на підставі якого було визначено суму грошового зобов'язання, яка заявлена до стягнення по даній справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення суду, прийняте за наслідками апеляційного перегляду справи, набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню. Доказів скасування у касаційному порядку постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року №816/6822/13-а відповідачем під час розгляду справи надано не було та матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності застосування фінансових санкцій не може бути предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2014р. по справі № 816/2163/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтава-Консалтинг" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2014р. по справі №816/2163/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2014 р.