Ухвала суду № 41392025, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/28297/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-47067/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-П"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції від 05.05.2009 № 0001102301/0 та від 29.07.2009 № 0001102301/1, якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 166 588,70 грн. та у сумі 153 342,10 грн. відповідно, за порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 у позові відмовлено з тих підстав, що контролюючий орган, у випадках, визначених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", має право не пізніше закінчення строків давності (1 095 днів) самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14.12.2010 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині застосування штрафної санкції у розмірі 5 140,60 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог вмотивовано тим, що штрафна санкція за недоплату податкових зобов'язань не може перевищувати п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати за весь строк такої недоплати незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, за підсумками якої складено акт від 17.04.2009 №857/23-1/31684495.

У ході вказаної перевірки працівниками Державної податкової інспекції було встановлено ряд порушень у позивача, в тому числі і порушення п. 5.9 п. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало у невідображенні при обчислені приросту (убутку) запасів, невикористаних (нереалізованих) у господарській діяльності товарів, які були повернуті постачальнику на суму 395 206,00 грн. та призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 112 792,00 грн. Крім того, перевіркою також було встановлено завищення позивачем прибутку на податок на суму 13 991,00 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення від 05.05.2009 № 0001102301/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 112 792,00 грн. та фінансових санкцій - 53 766,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 05.05.2009 № 0001102301/0, Державною податковою інспекцією прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 29.07.2009 № 0001102301/1, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98 801,00 грн. та фінансових санкцій - 54 541,10 грн.

Так, відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було допущено порушення зазначеної вище норми права, оскільки при обчислені приросту (убутку) запасів у податковому обліку позивачем фактично не було відображено повернення постачальнику нереалізованих товарів на суму 395 206,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами Товариства (оборотно-сальдові відомості по рах. 28 "Товари").

Так, відповідно до абз. "б" пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.200 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 6.1 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС, затвердженого Наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Наведеними положеннями законодавчих норм вираз "такої суми", до якої застосовується обмежувальний критерій - не більше 50 відсотків, але не менше 170,00 грн., ототожнюється з виразом "суми недоїмки", виходячи з якої нараховується сума штрафу.

У зв'язку з цим штраф, відповідно до зазначеного підпункту Закону, обчислюється виходячи із суми недоплати, визначеної податковим органом за певний податковий період, який не повинен перевищувати 50 відсотків такої суми недоплати.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення та обставини справи, згідно яких перевіркою також було встановлено завищення позивачем прибутку на податок на суму 13 991,00 грн., колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність застосування до позивача суми штрафної санкції, що перевищує п'ятдесят відсотків суми заниження податкового зобов'язання.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі № 2а-47067/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко