Ухвала суду № 41391997, 12.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3678/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

при секретарі: Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпекс Дістрібьюшн» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013/400160/2 від 25.09.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, а представник позивача заперечував проти її задоволення, зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.08.2013 року між ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» та Компанія «Marma Polskie Folie Sp.z.o.o.», укладено зовнішньоекономічний контракт №01/2013, за умовами якого, Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує продукцію будівельного призначення (а.с.28).

TOB «Імпекс Дістрібьюшн» 23.09.2013 pоку, з метою декларування ввезеного в митному режимі імпорту товару - мембрана у вигляді нетканого матеріалу з просочених поліпропіленових волокон без покриття, в рулонах розміром 1,5 м х 50 м, поверхнева щільність 115 г/м2: мембрана «IZODACH CLASSIC 115 g 1,5x50 UV (В)»-6750 м2 - 90 рул; вітроізоляційна мембрана «Izovin» в рулонах розміром 1,5x50 м, виготовлену з синтетичного нетканого волокна - 90 рул., було подано вантажну митну декларацію №100270000.2013.229514, в якій загальна митна вартість товару визначена в сумі 34 364,96 грн. (а.с.18).

25.09.2013 року М/п «Столичний» Київської регіональної митниці було винесено рішення про коригування митної вартості товару №100270000/2013/400160/2 (а.с.17), та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270000/2013/20776, яким було збільшено митну вартість товару із заявленої декларантом 34 364,96 грн. до 59 072,03 грн.

Передумовою для прийняття зазначеного рішення стало те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, та містять розбіжності в розрізі виконання умов контракту.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно вантажної митної декларації №100270000.2013.229514 від 23.09.2013 року, митна вартість товару, заявлена позивачем до митного оформлення, відповідно до ст.58 МК України, за першим методом (за ціною договору) склала 34 364,96 грн.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили наданий позивачем, на підтвердження заявленої митної вартості, комплект обов'язкових документів, передбачений ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №100270000.2013.229514 від 23.09.2013 року; картку обліку особи, яка здійснює операції з товару № 100/2013/0003154 від 31.05.2013 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №000900 від 19.09.2013 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 19.09.2013 року; рахунок-фактуру (інвойс) №3/05/2013/FEKSE/000014 від 19.09.2013 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/2013 від 01.08.2013 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 19.09.2013 року; договір про перевезення №16 від 02.09.2013 року; довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №38760467 від 15.08.2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 19.09.2013 року; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AG0257400 від 19.09.2013 року; копію митної декларації відправлення 13PL402010E0173234 від 19.09.2013 року.

В ч.3 ст.53 Митного кодексу України, передбачено обов'язок декларанта давати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а ч.6 ст.54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав, передбачених цією частиною.

Між тим, відповідач, посилаючись на те, що надані декларантом документи містять розбіжності, не зазначив яким чином вказані обставини впливають на митну вартість імпортованого позивачем товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення. Ненадання позивачем додатково витребуваних відповідачем документів також не є достатньою підставою для коригування заявленої митної вартості, оскільки відповідач витребував у позивача додаткові документи за відсутності жодних обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всі складові якої позивачем достеменно підтверджено під час подання митної декларації.

Серед іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями ст.ст.59, 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Виходячи з наведеного, у разі незгоди відповідача із митною вартістю імпортованого товару, субєкт владних повноважень, відповідно до вимог ст.266 МК, зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході якої мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем не надані докази проведення процедури консультацій, що спростовує правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання дій при прийнятті такого рішення протиправними та скасування оскаржуваного рішення.

Щодо посилань в апеляційній скарзі стосовно порушень позивача при подачі документів, а саме відсутності в них відомостей про складові вартості товару, а саме вартості упаковки та маркування, та невстановлення відповідальної особи за перевезення вантажу, то суд першої інстанції дослідив дане питання та дійшов правильного висновку в тому, що відповідно до п. 3.3 укладеного Контракту вартість пакування і маркування включаються у вартість товару. Позивачем надано відповідачу калькуляцію вартості товару від постачальника, що включає вартість складових товару. Також правильно встановлено, що за договором транспортного експедирування, укладеним між ТОВ «Імпекс Дістрібьюшн» і ПП «Гренадін», останнє виступало експедитором, а не перевізником, який лише організовував перевезення вантажу, і, відповідно до п.1.2.2. договору №6 на транспортне обслуговування від 02.09.2013 року, визначено що експедитор здійснює автоперевезення самостійно або пошук експедитора, залишаючись відповідальним перед замовником за дії експедитора, як за свої власні. Безпосереднім перевізником виступило ТОВ «Ексімп Транс» (EKSIMP TRANS LTD), який, у свою чергу, перебуває у договірних відносинах з ПП «Гренадін» (договір від 16.07.2013 р. № 08/07).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана вірна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 15.04.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.