Рішення № 41391910, 10.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/18330/14 10.11.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/18330/14

за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі Київської міської ради, м. Київ,

до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, м. Київ, та

комунального підприємства "Житлосервіс Оболонь" Оболонського району у м. Києві, м. Київ,

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно,

за участю представників:

прокуратури - Лисенкова М.О. (пісвідчення від 27.09.2012 №006594);

позивача - Дорошенко О.С. (довіреність від 11.09.2014 №225-КР-973);

відповідача-1 - Оношенко О.О. (довіреність від 01.09.2014 №104-5542);

відповідача-2 - Станько Н.М. (довіреність від 02.01.2014 №1).

Заступник прокурора Оболонського району м. Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР) з позовом про:

- визнання недійсним договору оренди нежитлового будинку (приміщення) від 24.12.2009 № 16377 (далі - Договір оренди), укладеного управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, далі - Оболонська РДА) та комунальним підприємством "Житлосервіс Оболонь" Оболонського району у м. Києві (далі - КП "Житлосервіс Оболонь");

- зобов'язання КП "Житлосервіс Оболонь" повернути Управлінню освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - Управління освіти) нерухоме майно площею 441,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 48-А (далі - Приміщення), шляхом підписання акта приймання-передачі.

КП "Житлосервіс Оболонь" та Оболонська РДА подали суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили про те, що:

- згідно з пунктом 1.1 Договору оренди орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради від 01.12.2009 № 24/13 передає, а орендар приймає в оренду Приміщення для житлово-комунального управління № 510;

- пунктом 9.1 Договору оренди сторони визначили термін його дії з 24.12.2009 до 22.12.2010, при цьому зазначили, що Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, а також на вимогу однієї із сторін Договір оренди може достроково розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення умов Договору оренди другою стороною та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України;

- розпорядженням Оболонської РДА від 19.03.2012 №147 останньою та КП "Житлосервіс Оболонь", а також Управлінням освіти, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління, укладена угода №16377-У про внесення змін до Договору оренди (далі - Угода);

- відповідно до Угоди термін дії Договору оренди продовжено на 2 роки 364 дні за умови погодження постійною комісією КМР з питань власності та на підставі розпорядчого документа орендодавця про продовження терміну дії Договору оренди;

- на даний час Договір оренди втратив чинність, оскільки відповідно до акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2014 представник балансоутримувача - директор ДНЗ № 665 Юдіна С.І. прийняла, а представник орендаря - начальник житлово-комунального управління № 510 КП "Житлосервіс Оболонь" Костенко М.П. здав Приміщення;

- згідно з пунктом 8.8 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 22.09.2011 №34/6250, договір оренди укладається на підставі рішення КМР про передачу об'єкта в оренду;

- відповідно до розпорядження Оболонської РДА від 26.03.2014 № 175, враховуючи протокол засідання постійної комісії КМР з питань власності від 14.03.2014 № 169, термін дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, які належать до сфери управління Оболонської РДА, продовжено.

КМР 20.10.2014 подала суду письмові пояснення, в яких зазначила таке: наказом Міністерства охорони здоров'я від 01.08.2013 №678 затверджено Державні санітарні норми та правила влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей, які визначають санітарно-епідеміологічні вимоги до умов і організації навчання, виховання, проживання, харчування, медичного забезпечення дітей у дошкільних навчальних закладах незалежно від форми власності; відповідно до пункту 1.12 зазначених Правил здача в оренду території, будинків, приміщень, будівель, споруд, обладнання дошкільних навчальних закладів іншим юридичним та фізичним особам для використання в цілях, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, забороняється; як вбачається з матеріалів справи, орендне приміщення використовується для цілей, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей.

У судовому засіданні 10.11.2014 представники позивача надали пояснення у по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі; представник прокуратури надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що під час розгляду даної справи встановлено, що КП "Житлосервіс Оболонь" укладено новий договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.04.2014 №16377 (далі - Договір від 23.04.2014) щодо приміщення навчального закладу, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 48-А; у зв'язку з чим, заступник прокурора Оболонського району м. Києва, зокрема, просить визнати недійсним Договір від 23.04.2014, укладений у трьохсторонньому порядку, а саме: Оболонською РДА, Управлінням освіти та КП "Житлосервіс Оболонь".

У пункті 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, заступник прокурора Оболонського району м. Києва подав суду фактично заяву про зміну предмету позову.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК України. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Відповідно до протоколу судового засідання від 22.09.2014 судом було розпочато розгляд справи №910/18330/14 по суті, про що і було повідомлено сторонам у вказаному судовому засіданні.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення заяви Заступника прокурора Оболонського району м. Києва про зміну предмету позову; ця заява залишається без розгляду і приєднується до матеріалів справи.

Представники відповідачів у судовому засіданні 10.11.2014 проти задоволення позовних вимог заперечили, наголошуючи на доводах, зазначених у відзивах на позовну заяву.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

24.12.2009 Оболонською РДА (орендодавець) та КП "Житлосервіс Оболонь" (орендар) укладено Договір оренди, за умовами якого:

- орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської РДА від 01.12.2009 №24/13 передає, а орендар приймає в оренду Приміщення (пункт 1.1 Договору оренди);

- об'єктом оренди є Приміщення згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину Договору оренди; устаткування, інвентар та інше майно (за наявності), про що зазначається в акті приймання-передачі (пункт 2.1 Договору оренди);

- об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Оболонського району у місті Києві і знаходиться на балансі Управління освіти (пункт 2.3 Договору оренди);

- орендодавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання Договору оренди з додатками передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі об'єкт оренди. В разі непідписання акта приймання-передачі Договір оренди вважається не укладеним (пункт 4.1 Договору оренди);

- орендар, який належно виконує свої обов'язки за Договором оренди, після закінчення терміну дії Договору оренди має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, крім випадків, коли об'єкт оренди потрібен для власних потреб власника майна. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення нового договору оренди, повинен письмово повідомити про це орендаря не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії Договору оренди. Дозвіл на укладення нового договору оренди надається розпорядженням райдержадміністрації згідно з встановленим порядком. Умови Договору оренди на новий строк встановлюються за домовленість сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших умов Договору оренди переважне право орендаря на укладення нового договору оренди припиняється (пункт 5.4 Договору оренди);

- у разі закінчення строку дії Договору оренди або при його розірванні орендар зобов'язаний негайно за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди (пункт 7.5 Договору оренди);

- Договір оренди набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 24.12.2009 до 22.12.2010 (пункт 9.1 Договору оренди).

Відповідно до Угоди Управління освіти за згодою КП "Житлосервіс Оболонь" (орендар) передає, а Оболонська РДА, як новий орендодавець, приймає на себе права та обов'язки за Договором оренди (пункт 1 Угоди); сторони домовилися про зміну істотних умов Договору оренди в частині терміну його дії, а саме: продовжити строк дії Договору оренди на 2 (два) роки 364 дні, за умови погодження постійної комісії КМР з питань власності та на підставі розпорядчого документа орендодавця про продовження терміну дії Договору оренди (пункт 2 Угоди).

Вказану Угоду було підписано уповноваженими особами Оболонською РДА, КП "Житлосервіс Оболонь" та Управлінням освіти і скріплено печатками.

У частині першій статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Прокурор у позовній заяві просить суд визнати недійсним Договір оренди з огляду на те, що згідно з нормами чинного законодавства приміщення дошкільних навчальних закладів дозволено передавати в оренду лише для провадження освітньої діяльності, а тому Договір оренди суперечить вимогам статті 16 Закону України «Про дошкільну освіту».

Відповідно до частини шостої статті 16 Закону України "Про дошкільну освіту" засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Пунктом 1.12 Державних санітарних норм та правил «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 01.08.2013 №678, встановлено, що здача в оренду території, будинків, приміщень, будівель, споруд, обладнання дошкільних навчальних закладів іншим юридичним та фізичним особам для використання в цілях, що не пов'язані з навчально-виховним процесом та життєдіяльністю дітей, забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки нежитлового приміщення від 06.02.2014 встановлено, що «орендоване приміщення використовується для здійснення робочого процесу ЖЕКу № 510», тобто всупереч зазначеним приписам чинного законодавства.

Разом з тим, Договір оренди є за своєю суттю договором, який може бути визнаний судом недійсним лише на майбутнє.

Так, частиною третьої статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

При цьому, у пункті 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Пунктами 9.4 і 9.5 Договору оренди передбачено, що Договір припиняється у випадках, передбачених договором та законодавчими актами України; його може бути розірвано за погодженням сторін.

Відповідачами

наголошувалося на тому, що фактично Договір оренди розірвано за згодою сторін, оскільки, як встановлено судом, 31.03.2014 балансоутримувачем (директором ДНЗ № 665 Юдіна С.І.) та орендарем (начальником житлово-комунального управління № 510 КП "Житлосервіс Оболонь" Костенко М.П.) підписано акт приймання-передачі Приміщення, яким орендар фактично повернув приміщення.

Як було передбачено пунктом 7.5 Договору оренди, у разі закінчення строку дії Договору оренди або при його розірванні орендар зобов'язаний негайно за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди.

Отже, Договір оренди є розірваний достроково, що підтверджується актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.03.2014, а тому визнати Договір оренди недійсним на майбутнє немає підстав, оскільки як на момент звернення прокурора до суду з цим позовом, так і на момент прийняття даного рішення суду Договір оренди вже не діє.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 зі справи №5011-31/17917-2012; відповідно ж до частини першої статті 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, слід зазначити, що за приписами пункту 31 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Пунктом 8.8 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 22.09.2011 № 34/6250, встановлено, що договір оренди укладається на підставі рішення КМР про передачу об'єкта в оренду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядження від 26.03.2014 №175 Оболонської РДА «Про деякі питання оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке належить до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації» згідно зі статтями 760-763 ЦК України, статтями 5, 9, 10 та 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, враховуючи прокол засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 14.03.2014 №169, з метою ефективного використання нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва продовжено терміни дії договорів оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, які належать до сфери управління Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації.

Слід також зазначити, що у судовому засіданні 10.11.2014 КМР позов прокурора не підтримала.

Що ж вимог про зобов'язання КП "Житлосервіс Оболонь" повернути Управлінню освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації Приміщення шляхом підписання акта приймання-передачі, то оскільки така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання недійсним Договору оренди, яка не підлягає задоволенню, то й похідна вимога задоволена бути не може. Додатково слід зазначити, що як було встановлено судом, а також підтверджується матеріалами справи, Приміщення було повернуто Управлінню освіти.

В пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Як вбачається зі змісту частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01.01.2014 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 грн.

Отже, оскільки у поданні позовної заяви мало бути сплачено судовий збір у сумі 2 436 грн. (за дві вимоги немайнового характеру), то з КМР підлягає стягненню в доход Державного бюджету України відповідна сума судового збору.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, до державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.2014.

Суддя О. Марченко