Ухвала суду № 41391684, 12.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

12 листопада 2014 року м. Київ № 826/14381/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Кабінету Міністрів України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом

ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів проскасування розпорядження та наказу, поновлення на посадіза участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_2,

представник відповідача1, Заінчаковський Д.А, Кабінет Міністрів України

представник відповідача2, не прибув,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 468-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» (далі - Розпорядження), яким позивача звільнено з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»);

- визнати протиправним та скасувати наказ Держспоживінспекції України від 24.06.2014 № 168-к про звільнення ОСОБА_1 (далі - Наказ);

- поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Держспоживінспекції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2014р. відкрито провадження у справі справа № 826/14381/14 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Представником Кабінету Міністрів України подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив з мотивів необґрунтованості, позаяк строк звернення до суду на його переконання пропущено з поважних причин.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з урахуванням думки сторін, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, з огляду про наступне.

Як слідує із матеріалів справи, 29 квітня 2011 року Указом Президента України №539/2011 «Про призначення ОСОБА_1 Головою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» позивач призначений на посаду Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року №468-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів», позивача звільнено з посади за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу»).

Як встановлено статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджено, що до моменту звільнення позивач проходив публічну службу.

Позивач звернувся до суду 18.09.2014р. (що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду), в той час як предметом спору є оскарження Розпорядження від 16 травня 2014 року №468-р. Відтак, позов пред'явлено з пропущенням встановленого місячного строку.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду, суд виходив із наступного.

Відповідно до положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому за правилом частини третьої статті 99 КАС України строки звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позовній заяві позивач покликався на те, що про існування спірного Розпорядження йому стало відомо лише 04.09.2014р., а відтак строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що листом Держспоживінспекції України від 24.06.2014р. Л» 73-22/10 (направленого рекомендованим поштовим відправленням №0315018805414, 27.06.2014р.) позивача було повідомлено проте, що він звільнений з посади Голови Держспоживінспекції України на підставі спірного Розпорядження. Разом з вказаним листом позивачу було направлено належним чином завірені копії оскаржуваних ним Розпорядження та Наказу.

Водночас встановлено, що лист Держспоживінспекції України від 24.06.2014р. Л» 73-22/10 разом з Розпорядженням та Наказом позивач отримав 04.07.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не належить позивачу, оскільки останній на той момент знаходився під диспансерним наглядом лікаря в місті свого постійного проживання, що підтверджується Довідкою, з огляду про наступне.

Копія довідки без номеру та дати за підписом сімейного лікаря, яку позивач додав до адміністративного позову, не є належним та допустимим доказом поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Пунктом 1.2 зазначеної Інструкції встановлено, що видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

При цьому, пунктом 2.18 Інструкції встановлено, що довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, видається: у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки; особам, які проходять обстеження в лікувально-профілактичних закладах за направленням військових комісаріатів; особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач не належить до кола осіб, яким згідно чинного законодавства видається довідка довільної форми, засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, як підтвердження тимчасової непрацездатності.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що довідка довільної форми, яка подана позивачем до суду не відповідає вимогам пункту 2.18 Інструкції, оскільки не засвідчена підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу, а відтак не підтверджує тимчасову непрацездатність позивача у період з 26.05.2014р. по 03.09.2014р.

При цьому, суд не погоджується з доводами позивача про те, що факт надіслання листа Держспоживінспекції України від 24.06.2014р. Л» 73-22/10 разом з Розпорядженням та Наказом не підтверджений, оскільки відповідачем не подано опису вкладення до вказаного листа, з огляду про наступне.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок в строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Такі ж положення закріплено у пункті 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, який передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При цьому, Порядок видачі трудових книжок працівникам, які у день звільнення відсутні на роботі, визначений пунктом 4.2 вищезазначеної Інструкції, який передбачає, що власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Таким чином чинне законодавство України не покладає на відповідача обов'язку скеровувати на адресу працівника, відсутнього на роботі у день звільнення, повідомлення про його звільнення виключно поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення.

При цьому, у відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

За таких обставин судом встановлено, що про звільнення позивачу стало відомо ще 04.07.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а період непрацездатності позивача закінчився 27.06.2014р., а відтак, обставини, які унеможливлювали звернення позивача до суду в межах строків, визначених КАС України, відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

За таких обставин, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд прийшов до висновку про неповажність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, а відтак і відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч. 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Керуючись ст. 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання представника Кабінету Міністрів України про залишення позовної заяви без розгляду, - задовольнити.

2. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про скасування розпорядження та наказу, поновлення на посаді.

У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.А. Качур