Ухвала суду № 413862, 25.10.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № 2-262/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2006 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Костенка М.І.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.В.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Бойко Н.В.

відповідача: Усатенка В.Я., Когута В.П., Черпітяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуБершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2004 р.

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р.

у справі № 11/362-03

за позовом Державного підприємства "Бершадський спиртовий завод"

до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

Вінницьке обласне державне обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Поділля спирт"

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.02.2004 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Бершадської МДПІ № 0000122600/0-2642 від 01.07.2003р. та № 0000182600/0-4120 від 01.10.2003 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що право власності на спирт належить позивачеві, який є комітентом за договорами комісії, укладеними із ВОДО "Поділляспирт". Документальне підтвердження того, що право власності на спирт у кількості 492205,85 декалітрів від ДП "Бершадський спиртовий завод" перейшло до ВОДО "Поділляспирт", відсутнє. Припущення відповідача, що такі договори могли бути усними суперечить ст.ст. 42-45 ЦК УРСР. Право позивача на пільги, передбачені ст. 5 Декрету КМ України "Про акцизний збір", підтверджується пятим примірником вантажної митної декларації (далі у тексті "ВМД") з відмітками Вінницької митниці на них про фактичне вивезення спирту в повному обсязі, надходженням валюти від продажу вказаної кількості спирту.

Бершадська МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: ст. ст. 3, 5 Декрету КМ України "Про акцизний збір" від 26.12.1992 р. № 18-92. Вважає, що суди дійшли неправильного висновку про належність спирту, відвантаженого на експорт, на праві власності позивачу.

Представники податкової інспекції в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст.221 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається без участі представника вказаної особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Податковою інспекцією проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.04.2002 р. по 30.04.2003 р., про що складено акт № 28/23/5-05459097 від 27.06.2003 р. Відповідно до п. 2.13 цього акту позивачем за період, що був предметом перевірки, було реалізовано спирту без сплати акцизного збору через отримання пільг у кількості 492205,85 декалітрів. Власником відправленого на експорт спирту є ВОДО "Поділляспирт", хоча письмові договори купівлі-продажу між ВОДО "Поділляспирт" та ДП "Бершадський спиртовий завод" відсутні. Проте, такі договори могли бути усні, а тому, ДП "Бершадський спиртовий завод" у порушення вимог застосувало пільги, передбачені ст. 5 Декрету КМ України "Про акцизний збір".

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122600/0-2642, яким згідно з п.п. "а", "б", "в", "г" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ", п. "а" ст. 3 Декрету КМ України "Про акцизний збір", позивачу визначено суму податкового зобовязання з акцизного збору в сумі 48624 312 грн. (із якої 32 416 208 грн. основний платіж та 16 208 104 грн. штрафні (фінансові) санкції). За наслідками адміністративного оскарження у відповідності до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 відповідачем 01.10.2003 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182600/0-4120 009 про збільшення позивачу на 16208104 грн. суми штрафних санкцій з акцизного збору.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ВОДО "Поділляспирт" (комісіонер) та позивачем (комітент) укладені договори комісії № 01-05/2 від 15.08.1998 р., № 01-05/1-1603-2К від 08.01.2003 р., № 01-05/2-2К від 09.01.2003 р. за умовами яких, ВОДО "Поділляспирт" взяло на себе зобовязання за дорученням позивача укладати від свого імені, в інтересах позивача контракти з іноземними покупцями на продаж спирту на експорт, конвертувати валюту та перераховувати грошові кошти на розрахунковий рахунок комітента.

На виконання договорів комісії ВОДО "Поділляспирт" укладало контакти з нерезидентами, предметом яких є продаж спирту ректифікованого на умовах 100 % передплати в доларах США.

Суди правильно надали оцінку правовідносинам між позивачем та ВОДО "Поділляспирт", які виникли на підставі договорів комісії, що ґрунтуються на вимогах глави 35 ЦК УРСР (чинного на час укладення договорів). Виходячи із приписів норм вказаного закону, зокрема ст. 398, майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відсутнє будь-яке документальне підтвердження того, що право власності на спирт у кількості 492205,85 грн. декалітрів переходило від позивача до ВОДО "Поділляспирт", суди правильно встановили належність спирту на час здійснення операцій з його експорту ВОДО "Поділляспирт", який діяв в інтересах позивача на підставі договорів комісії, саме позивачеві. При цьому, судами всебічно та повно досліджувалися інші докази у справі, які підтверджують право власності позивача на спирт, зокрема: експертний висновок, наряди форми Н-2 та ВМД, які застосовувалися під час декларування спирту, що експортувався за межі території України під час митного оформлення. Судами був достовірно встановлений факт передачі пятого аркуша ВМД ДП "Бершадський спиртовий завод", який згідно із вимогами п. 16 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, оформляється на прохання декларанта та передається власникові товару.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" акцизний збір не справляється з товарів, що були вивезені (експортовані) платником акцизного збору за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, коли їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Враховуючи викладене, на позивача поширювалося право не сплачувати акцизний збір за спирт, вивезений за межі митної території України, а доводи відповідача щодо неналежності позивачу спирту на праві власності є безпідставними.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2004 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді М.І. Костенко

Л.В. Ланченко

О.В. Карась

О.В. Степашко

Ухвалу складено в повному обсязі 30.10.2006 р.