Рішення № 41385262, 10.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7513/14-ц 10.11.2014 10.11.1201 10.11.2014

Провадження №22-ц/784/2486/14

Провадження №22-ц/784/2486/14 Суддя суду першої інстанції Щербина С.В.

Категорія 28 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

10 листопада 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Романенко Ю.О.,

за участю: позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 вересня 2013 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, сплачених за договором будівельного підряду та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_5, який обґрунтовувала наступним.

15 квітня 2013 року вона уклала з відповідачем у простій письмовій формі договір підряду на будівництво, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання з виконання комплексу робіт по реконструкції та будівництву другого мансардного поверху з дахом та веранди належного їй з чоловіком житлового будинку АДРЕСА_1

На виконання умов укладеного договору, у день його підписання, 15 квітня 2013 року, вона передала відповідачу кошти на придбання будівельних матеріалів у розмірі 9 200 доларів США, про що відповідач власноруч написав розписку від тієї ж дати.

Однак усупереч умов укладеного між ними договору і на порушення вимог ст.526 ЦК України взятих на себе зобов'язань за договором підряду ОСОБА_5 належним чином не виконав, оскільки здійснивши демонтаж стін другого поверху будинку, припинив подальше проведення будівельних робіт.

30 квітня 2013 року вона звернулася до відповідача з письмовою вимогою, в якій просила розірвати вказаний договір підряду на будівництво й повернути сплачені нею кошти за обумовленим договором в розмірі 9 200 доларів США, що еквівалентно 73 535 грн. 60 коп., але зазначеної суми підрядник не повернув та безпідставно утримує ці гроші, у зв'язку з чим просила стягнути вказані кошти на її користь.

Також вказувала на те, що внаслідок таких дій відповідача їй була завдана матеріальна та моральна шкода.

При цьому зазначала, що житловий будинок тривалий час перебував без даху та внаслідок сильних опадів його залило і він почав швидко руйнуватися. Відповідно до експертного будівельно-технічного дослідження за №125-089 від 29 липня 2013 року, розмір матеріальної шкоди складає в загальному розмірі 57 551 грн., з яких: 33 670 грн. - вартість відновлення мансардного поверху, 23 881 грн. - вартість відновлення будинку після залиття.

Окрім того, для виконання умов договору підряду, вона отримала кредит у банківських установах на загальну суму 140 310 грн., які через два тижні вимушена була повернути, оскільки роботи по реконструкції будинку відповідачем не виконувались. При цьому, змушена повернути кошти у більшому розмірі на 5 236 грн. 32 коп., що є, на її думку, збитками, які повинен компенсувати відповідач.

Компенсацію моральної (немайнової) шкоди вона оцінила в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Посилаючись на викладені обставини, просила позов задовольнити та стягнути зазначені суми з ОСОБА_5 на свою користь, а також відшкодувати судові витрати.

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 безпідставно отриманні кошти у розмірі 73 535 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 62 787 грн. 32 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2014 року заяву ОСОБА_5 про скасування вищевказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.2 ст.16 ЦК України).

За правилами ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, оскільки зобов'язання є різновидом цивільних правовідносин, підставою для його виникнення можуть бути юридичні факти, визначені у ст.11 ЦК України.

В силу ст.526 ЦК України сторони у зобов'язанні повинні виконувати взяті на себе зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 875 ЦК України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до вимог ст.883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

За правилами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст.611 цього Кодексу).

Згідно зі ст.623 цього Кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З матеріалів справи вбачається, що 15 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у простій письмовій формі укладено договір підряду на будівництво, відповідно до умов якого ОСОБА_5, як підрядник, прийняв на себе зобов'язання з виконання комплексу робіт по реконструкції та будівництву другого мансардного поверху з дахом та веранди житлового будинку АДРЕСА_1.

За умовами договору сторони узгодили, що підрядник повинен завершити реконструкцію вищевказаного будинку до 05 липня 2013 року.

Вартість робіт визначена сторонами договору та складала 220 500 грн. (п.2.1. договору). Оплата робіт повинна проводитися поетапно у готівковій формі в національній валюті (а.с.12-13).

На виконання умов укладеного договору підряду, у день його підписання, 15 квітня 2013 року, ОСОБА_3 передала відповідачу кошти у розмірі 9 200 доларів США, про що відповідач власноруч написав розписку від тієї ж дати (оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи).

З пояснень сторін також слідує, що відповідач, отримавши кошти, приступив до виконання умов договору, здійснивши демонтаж стін другого поверху будинку, але в подальшому виконання робіт останнім було припинено через незгоду позивача використовувати у будівництві будівельні матеріали (завезені відповідачем), які на думку позивача, були неналежної якості.

30 квітня 2013 року позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою, в якій просила розірвати вказаний договір підряду на будівництво й повернути сплачені нею кошти за договором в розмірі 9 200 доларів США, що еквівалентно 73 535 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні правовідносини щодо надання послуг, відповідно до яких відповідач зобов'язався виконати за завданням позивача (замовника) певну роботу, а позивач зобов'язався її прийняти та оплатити виконану роботу.

Оскільки спір між сторонами стосується виконання умов договору будівельного підряду, а відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо фактичного виконання робіт за таким договором, аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт, відповідність вказаних робіт, їх об'єму та вартості умовам договору, а також встановленню підлягає факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

Втім, вирішуючи справу таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що сторонами не було досягнуто всіх суттєвих умов щодо договору підряду від 15 квітня 2013 року, в зв'язку з чим такий договір є неукладеним.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В розумінні ч.1 ст.875 ЦК України основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт, тобто завершений будівництвом об'єкт або закінченні будівельні роботи, які виконанні на замовлення замовника.

Пунктом 12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року № 668 (далі - Загальні умови), передбачено, що договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України.

Зазначене має важливе юридичне значення для правильного вирішення спору, оскільки, лише визначивши юридичну природу спору, можливо перевірити, чи укладений договір у належній формі, чи досягли сторони згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України) і чи були законні підстави для укладення саме такого договору.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам по справі, з яких вбачається, що відповідачем на виконання договору підряду від 15 квітня 2013 року були розпочаті будівельні роботи (вказане не оспорюється сторонами по справі).

При цьому, укладений договір в судовому порядку недійсним не визнавався, але в подальшому сторони вчинили дії, які свідчили про те, що відбулося розірвання договору за згодою сторін.

За такого, оскільки в такому випадку повинні застосовуватися правові наслідки його розірвання, які застосовуються незалежно від заявленої вимоги, оскільки є наслідком розірвання договору, то відповідачу необхідно повернути позивачці сплачені йому кошти.

Разом з тим, оскільки обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача не відповідає вимогам чинного законодавства щодо захисту таких прав, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 73 535 грн. 60 коп., сплачених за договором будівельного підряду від 15 квітня 2013 року.

Проте, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування матеріального збитку, з огляду на наступне.

Так, з моменту припинення договірних правовідносин, обов'язок нести всі витрати, пов'язанні з утриманням належного позивачу майна покладається саме на нього, як власника такого майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна (у конкретному випадку - об'єкт будівництва), забезпеченням збереження його властивостей. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може призвести до знищення або пошкоджена майна.

Окрім того, враховуючи предмет спору, слід урахувати, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

Але, у порушення вимог ст.ст. 10, 57-60 ЦПК України суду не надано доказів неналежного виконання відповідачем умов договору будівельного підряду по будівництву житлового будинку до моменту розірвання угоди, а також доказів протиправної поведінки відповідача та його вини у спричиненні збитків на загальну суму 62 787 грн. 32 коп., тому в задоволенні названих вимог слід відмовити.

Посилання позивача на те, що для викання нею зобов'язань за договором підряду вона отримала кредит, який в подальшому повернула у більшому розмірі, не має відношення до предмету доказування у даній справі, оскільки такі посилання стосуються боргових правовідносин між позивачем, як позичальником, та фінансовою установою, як кредитодавцем.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, то зазначений висновок слід привести в дію рішенням апеляційної інстанції.

Окрім того, не можна погодитись із судовими рішеннями і в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині та стягуючи кошти для відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що неналежним виконанням умов договору підряду позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої для відшкодування, з урахуванням характеру, глибини та тривалості моральних страждань позивача, складає 10 000 грн.

Втім, між позивачем та відповідачем виникли відносини, пов'язані з проведенням будівельних робіт, тобто договірні правовідносини. Посилання суду на підстави для відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначені ч.1 ст.1167 ЦК України - помилкові, так як в зазначеній статті встановлена позадоговірна відповідальність за завдану моральну шкоду, а відповідальність підрядника за істотне порушення договору підряду регулюється ст.883 ЦК України, яка не передбачає такої відповідальності.

Крім того, згідно зі ст.611 ЦК України моральна шкода може відшкодовуватись в разі порушення зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом. Позивач не надав доказів того, що домовленість між сторонами передбачала відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань.

На підставі ст.88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог та частину позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, з ОСОБА_5 на корись ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 354 грн. 45 коп.

Також, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 143 грн. 59 коп.

Разом з тим, вимоги позивача в частині стягнення витрат на проведення експертного дослідження спеціалістом в розмірі 1 800 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Колегія суддів вважає, що кошти сплачені позивачем за проведення експертного дослідження не є судовими витратами, а тому ці витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 вересня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення коштів, сплачених за договором будівельного підряду задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на корить ОСОБА_3 73 535 (сімдесят три тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 60 коп., сплачених за договором будівельного підряду.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на корить ОСОБА_3 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 45 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн. 59 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: