Ухвала суду № 41384712, 11.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження: № 22-ц-/790/7605/14 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 640/16752/14-ц Ніколаєнко І.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

за участю секретаря: Каменської Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу за договором позики від 01.06.2011 року, укладеного між сторонами, в розмірі 479 400,00 грн., відсотки за користування позикою в розмірі 95 880,00 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 4 794,00 грн., 3% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 555,34 грн., а також суму судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду, в розмірі 3 219,00 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача: 479 400,00 грн. - суму основного боргу за договором позики; 95 880,00 грн. - суму відсотків за користування позикою; 4 794,00 грн. інфляційних втрат; 3 % річних від простроченої суми - 7 555,34 грн., а всього 587 629,34 грн., та 3 219,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

На підставі зазначеного заочного рішення Київським районним судом було видано:

- виконавчий лист №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012) від 29.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 587 629,34 грн., з яких 479 400,00 грн. - сума основного боргу за договором позики, 95 880,00 грн. - сума відсотків за користування позикою, 4 794,00 грн. - сума інфляційних втрат, 7 555,34 грн. - 3% річних;

- виконавчий лист №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012) від 29.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 219,00 грн. судового збору.

Вказані виконавчі листи були пред'явлені стягувачем ОСОБА_2 для виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, державним виконавцем якого 31.08.2012 року були відкриті виконавчі провадження ВП № 34100888 та ВП № 34100344 з примусового виконання цих виконавчих документів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року за заявою представника відповідачки ОСОБА_3 вищезазначене заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

У вересні 2013 року в процесі розгляду судом справи по суті позивач ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь суму основного боргу за договором позики в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США, суму відсотків за користування позикою в розмірі 179 934,80 грн., що в еквіваленті складає 22 520,00 доларів США, суму інфляційних витрат в розмірі 3 435,70 грн., що в еквіваленті складає 430,00 доларів США, загальну суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 17 788,92 грн., що в еквіваленті складає 2 226,00 доларів США, витрати на оплату проведеної по справі судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 200,80 грн., а також суму судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США, суму відсотків за користування позикою в розмірі 179 934,80 грн., що в еквіваленті складає 22 520,00 доларів США, суму інфляційних витрат в розмірі 3 435,70 грн., що в еквіваленті складає 430,00 доларів США, загальну суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 17 788,92 грн., що в еквіваленті складає 2 226,00 доларів США, витрати на оплату проведеної по справі судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 200,80 грн., а також суму судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

При цьому в резолютивній частині зазначеного судового рішення помилково було двічі зазначено про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суми основного боргу за договором позики в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США, тобто однієї й тієї ж грошової суми.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року виправлено описку, допущену в рішенні Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року, а саме виключено другий абзац його резолютивної частини, що стосується стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37000 доларів США, як такий, що помилково зазначений двічі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2014 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року залишено без змін.

У березні 2014 року Київським районним судом на підставі рішення від 29 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, було видано виконавчі листи:

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми відсотків за користування позикою у розмірі 179 934,80 грн., що в еквіваленті складає 22 520,00 дол. США;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми інфляційних втрат у розмірі 3 435,70 грн., що в еквіваленті складає 430,00 доларів США, та загальної суми 3% річних у розмірі 17 788,92 грн., що в еквіваленті складає 2 226,00 доларів США;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 здійснених ним витрат на оплату проведеної по справі судової експертизи в розмірі 8 200,80 грн.;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

Вказані виконавчі листи були пред'явлені стягувачем ОСОБА_2 для виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, старшим державним виконавцем якого 14.03.2014 року були відкриті виконавчі провадження ВП №42524041, ВП №42524268, ВП №42523434, ВП №42525656, ВП №42525297, ВП № 42524595 з примусового виконання цих виконавчих документів, відповідно.

У вересні 2014 року представник відповідачки (боржниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з заявою про визнання виконавчих листів, виданих на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 року, а також рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року, такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказував на те, що заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 року було скасовано, а тому не підлягає виконанню, а в рішенні Київського районного суду м. Харкова суду від 29.10.2013 року було допущено описку (двічі зазначено одну й ту ж грошову суму основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2М.), виправлену ухвалою районного суду від 04.11.2013 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також з метою захисту прав боржника ОСОБА_3 представник останньої просив суд визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, а саме:

- виконавчий лист від 29.08.2012 року на суму 3 219,00 грн., виданий на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 року;

- виконавчий лист від 29.08.2012 року на суму 587 629,34 грн., виданий на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.06.2012 року;

- виконавчий лист від 04.03.2014 року на суму 179 934,80 грн., виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року;

- виконавчий лист від 04.03.2014 року на суму 295 630,00 грн., виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року;

- виконавчий лист від 04.03.2014 року на суму 295 630,00 грн., виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року;

- виконавчий лист від 04.03.2014 року на суму 3 219,00 грн., виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року;

- виконавчий лист від 04.03.2014 року на суму 8 200,80 грн., виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року;

- виконавчий лист від 04.03.2014 року на суму 21 224,62 грн., виданий на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2013 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2014 року заяву представника відповідачки (боржниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано такими, що не підлягають виконанню:

- виконавчий лист №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012), виданий Київським районним судом м. Харкова 29.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 479 400,00 грн. - суми основного боргу за договором позики; 95 880,00 грн. - суми відсотків за користування позикою; 4794,00 грн. - суми інфляційних втрат; 7 555,34 грн. - суми 3% річних, а всього 587 629,34 грн.

- виконавчий лист №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012), виданий Київським районним судом м. Харкова 29.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми сплаченого ним судового збору - 3 219,00 грн.;

- один з двох виконавчих листів №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09), виданий Київським районним судом м. Харкова 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США.

В апеляційній скарзі позивача ОСОБА_2 ставиться питання про скасування зазначеної ухвали районного суду як незаконної, постановленої з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що судове засідання з розгляду заяви представника відповідачки (боржниці) ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відбулося за його відсутності, при цьому він жодним чином не повідомлявся судом про час і місце її розгляду, а його представник дізнався про слухання справи випадково, коли знаходився в Київському районному суду м. Харкова по іншій справі. Крім того, апелянт ОСОБА_2 посилається й на те, що в резолютивній частині оскаржуваної ним ухвали суд першої інстанції повинен був конкретизувати, який саме виконавчий лист по цивільній справі №2018/17600/2012 не підлягає виконанню, як такий, що виданий помилково, оскільки визначення «один з двох» є неоднозначним та не дає визначення для державного виконавця, який саме виконавчий лист не підлягає виконанню, а отже може створити певні процесуальні перешкоди в подальшому при примусовому виконанні судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали районного суду відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Частиною другою статті 369 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 4 вказаної правової норми суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково, визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Як зазначалося вище, заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2012 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 01.06.2011 року.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача: 479 400,00 грн. - суму основного боргу за договором позики; 95 880,00 грн. - суму відсотків за користування позикою; 4 794,00 грн. інфляційних втрат; 3 % річних від простроченої суми - 7 555,34 грн., а всього 587 629,34 грн., та 3 219,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

На підставі вказаного заочного рішення 29.08.2012 року Київським районним судом було видано виконавчі листи №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 587 629,34 грн. та №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 219,00 грн.

Ці виконавчі листи були пред'явлені стягувачем ОСОБА_2 для виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, де 31.08.2012 року державним виконавцем Огієнком Б.С. були відкриті виконавчі провадження ВП № 34100888 та ВП № 34100344 з примусового виконання вказаних виконавчих документів.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року вищезазначене заочне рішення було скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року, ухваленим по справі, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача суму основного боргу за договором позики в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США, суму відсотків за користування позикою в розмірі 179 934,80 грн., що в еквіваленті складає 22 520,00 доларів США, суму інфляційних витрат в розмірі 3 435,70 грн., що в еквіваленті складає 430,00 доларів США, загальну суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 17 788,92 грн., що в еквіваленті складає 2 226,00 доларів США, витрати на оплату проведеної по справі судової почеркознавчої експертизи в розмірі 8 200,80 грн., а також суму судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

При цьому в резолютивній частині зазначеного судового рішення помилково було двічі зазначено про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суми основного боргу за договором позики в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США, тобто однієї й тієї ж грошової суми.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2013 року виправлено описку, допущену в рішенні Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року, а саме виключено другий абзац його резолютивної частини, що стосується стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37000 доларів США, як такий, що помилково зазначений двічі.

У березні 2014 року Київським районним судом на підставі рішення від 29 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили, було видано виконавчі листи, а саме:

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми відсотків за користування позикою у розмірі 179 934,80 грн., що в еквіваленті складає 22 520,00 дол. США;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми інфляційних втрат у розмірі 3 435,70 грн., що в еквіваленті складає 430,00 доларів США, та загальної суми 3% річних у розмірі 17 788,92 грн., що в еквіваленті складає 2 226,00 доларів США;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на оплату проведеної по справі судової експертизи в розмірі 8 200,80 грн.;

- виконавчий лист №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми судового збору в розмірі 3 219,00 грн.

А крім того, два аналогічних за своїм змістом виконавчих листа за №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США.

Вказані виконавчі листи також були пред'явлені стягувачем ОСОБА_2 для виконання до Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, де 14.03.2014 року старшим державним виконавцем Огієнком Б.С. були відкриті виконавчі провадження ВП №42523434, ВП №42525656, ВП №42525297, ВП № 42524595, ВП №42524041, ВП №42524268 з примусового виконання цих виконавчих документів, відповідно.

Як встановлено по справі, станом на 23.07.2014 року в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходиться на виконанні зведене виконавче провадження № ЄДРВП 34885032 з примусового виконання 8 виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ОСОБА_2 суми боргу в загальному розмірі 1 394 687,56 грн. (т. 2 а.с. 158-159).

При цьому у зазначеному зведеному виконавчому провадженні фігурують виконавчі листи №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики в загальному розмірі 587 629,34 грн. та №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 3 219,00 грн., видані 29.08.2012 року на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2012 року, яке скасовано ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2012 року, тобто втратило чинність.

Крім того, у зазначеному зведеному виконавчому провадженні фігурують два аналогічних за своїм змістом виконавчих листа за №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року, один з яких помилково видано на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., що в еквіваленті складає 37 000,00 доларів США.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, частково задовольнивши заяву представника відповідачки (боржниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_4, обґрунтовано визнав такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи №2018/8509/2012 (н/п 2/2018/2426/2012), видані 29.08.2012 року на підставі вже скасованого заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2012 року, а також один із виконавчих листів №2018/17600/2012 (н/п 2/640/522/13/09) від 04.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми основного боргу в розмірі 295 630,00 грн., який було помилково видано на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 про те, що судове засідання з розгляду заяви представника відповідачки (боржниці) ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, відбулося за його відсутності, а про час і місце її розгляду він судом не повідомлявся, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як вбачається з журналу судового засідання Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2014 року, в судовому засіданні при розгляді зазначеної заяви приймав участь вповноважений представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який представляв інтереси останнього з усіма правами, наданими позивачу.

Інші доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2, що наведені на її обґрунтування, є несуттєвими, мають формальний характер і не містять передбачених законом підстав для зміни чи скасування процесуального судового рішення, ухваленого судом першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: