Рішення № 41382684, 12.11.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-535/2011

Провадження № 2/344/3263/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, співвідповідача ОСОБА_4, представника третьої особи - Івано-Франківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Івано-Франківська міська рада, Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку користування нею, зобов'язання знести самочинно встановлений гараж, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися в суд з вказаним позовом у грудні 2009 року. Відповідно до ухвали суду від 26 лютого 2010 року проведено заміну неналежної сторони - відповідача ОСОБА_9 на ОСОБА_8, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 та залучено до участі у справі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача. Заявою від 30.09.2010 року позивачі збільшили розмір позовних вимог, відповідно до якої просять зобов'язати ОСОБА_3 знести самочинно встановлений гараж, який розташований на прибудинковій території, звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку під гаражем та просять стягнути з відповідачів судові витрати, понесені ними по справі.

Рішенням суду від 02.11.2012 року позов було частково задоволено та зобов'язано ОСОБА_3 знести самочинно встановлений гараж, який розташований на прибудинковій території по АДРЕСА_2 звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку під гаражем. Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою прибудинкової території по АДРЕСА_2:

Виділено в користування власникам квартири №1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_10 земельну ділянку №1 розмірами по периметру 2,29м, 8,88м, 10,21м, 2,74м, 5,16м, 1м, 5,6м, 0,94м, 7,9 м (від точки А за годинниковою стрілкою) - площею 40,31 кв.м. та земельну ділянку№1а розмірами по периметру 9,51м, 8,04м, 2,36м, 7,9м (від точки Б за годинниковою стрілкою) - площею 43,235 кв.м.

Виділено в користування власнику квартири №2 - ОСОБА_3 земельну ділянку №2 розмірами по периметру 7,99м, 2,31м, 3,74м, 2,5м, 2,65м, 7,28м, 5,66м (від точки В за годинниковою стрілкою) - площею 52,9 кв.м.

Виділено в користування власникам квартири №3 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 земельну ділянку №3 розмірами по периметру 5,05м, 7,28м, 6,18м, 7,28м (від точки Д за годинниковою стрілкою) - площею 38,535 кв.м., земельну ділянку №3а розмірами по периметру 5.16м, 1м, 5,16м, 2,74м, 1м (від точки К за годинниковою стрілкою) - площею 7,9 кв.м. та земельну ділянку №3б розмірами по периметру 1м, 2,45м, 1м, 2,45м (від точки N за годинниковою стрілкою) - площею 2,45 кв.м.

Виділено для спільного користування власникам квартири №1 - ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та власникам квартири №3 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 земельну ділянку №4 з розмірами по периметру 4,13м, 0,44м, 2,44м, 0,73м, 1,53м, 3,77м, 2,94м - загальною площею 4,67 кв.м. (по 2,335 кв.м. для співвласників квартири №1 та квартири №3).

Стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 судові витрати, а в решті вимог позову - відмовлено.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області ухвалою від 21.01.2014р. було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_4, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 листопада 2012 року залишено без змін.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23.04.2014р. касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнила, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2014 року скасувала, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявою від 23.06.2014 року позивачі змінили предмет позову та зменшили позовні вимоги, відповідно до вказаної заяви просили суд розділити земельну ділянку, яка слугує для обслуговування прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 між власниками квартир пропорційно до частки у власності будинку; закріпити за власником квартири № 1, загальною площею 35,7 м. кв. земельну ділянку для обслуговування прибудинкової території площею 85,88 м. кв.; закріпити за власником квартири № 2, загальною площею 22 м. кв. земельну ділянку для обслуговування прибудинкової території площею 52,9 м. кв.; закріпити за власником квартири № 3, загальною площею 21,7 м. кв. земельну ділянку для обслуговування прибудинкової території площею 51,22 м. кв.; закріпити за власником квартири №. 1 загальною площею 35,7 м. кв. та власником квартири № 3, загальною площею 21,7 м. кв. земельну ділянку для обслуговування прибудинкової території площею 4,67 м. кв.; встановити межі земельних ділянок які слугують для обслуговування прибудинкової території квартир № 1, 2, 3 будинку АДРЕСА_2 згідно третього варіанту розподілу земельної ділянки запропонований у додатку до висновку № В-494 від 17.10.2012р. та стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_1 25,50 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 800,00 грн. витрат на правову допомогу, 2400,00 грн. витрати за будівельно-технічну експертизу.

За клопотанням позивача судом ухвалою від 25.06.2014р. змінено неналежного відповідача ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 на належного ОСОБА_9.

За клопотанням позивача судом ухвалою від 29.09.2014р. залучено до участі в справі, як співвідповідача ОСОБА_4, яка на даний час є власником квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вимоги позову підтримали відповідно до заяви від 23.06.2014 року та просили позов задовольнити.

Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали суду заяви за змістом яких, просили розглядати справу за їх відсутністю.

Відповідач ОСОБА_3 вимоги позову не визнав і просив суд в їх задоволенні відмовити.

Співвідповідач ОСОБА_4 позов заперечила і просила відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_8 брала участь в судових засіданнях, а надалі будучи належним чином повідомленою не з'явилася судове засідання.

Відповідач ОСОБА_10 в судове засідання будучи належним чином повідомленим не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Івано-Франківської міської ради з посиланням на норми Земельного кодексу України просила відмовити у задоволенні позову вказавши, що позовні вимоги безпідставні.

Представник Органу опіки ті піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явились, однак враховуючи те, що особи, для захисту права, свободи та інтересів яких судом було залучено вказаний орган досягли повноліття (т.1 а.с. 21), то суд вважав за можливе проводити розгляд справи без їх участі щодо чого не заперечували інші учасники процесу.

Враховуючи встановлені ЦПК України строки розгляду цивільної справи, те, що зазначена справа перебуває тривалий час на розгляді, а також зважаючи на положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, вирішує дану справу по суті спору, виходячи з наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Суд роз'яснював сторонам та їх представникам їх права та обов'язки, наслідки їх невиконання, і постановляє судове рішення на підставі тих доказів, що були надані сторонами.

Заслухавши сторін та їх представників, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних переконань.

Позивачам, відповідачам, співвідповідачу по справі на підставі права власності належать квартири №1, №2 та №3 у будинку по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.10,12,222).

Ч. 1 ст. 382 ЦК України встановлено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання, а ч. 2 вказаної статті визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку.

Аналізуючи зазначену вище норму в сукупності із положеннями Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127 суд вважає, що сторонам по справі на підставі права власності належать квартири у багатоквартирному житловому будинку.

Ст. 89 Земельного кодексу України передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, а також містить перелік випадків, у яких передбачено виникнення спільної сумісної власності.

При цьому щодо вимог позову про проведення розподілу земельної ділянки, яка слугує для обслуговування прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 між власниками квартир пропорційно до частки у власності ринку, закріплення земельних ділянок за власниками квартир №1, №2 та №3 і встановлення меж земельних ділянок відповідно до висновку експерта, то суд зазначає таке.

Органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (стаття 122 ЗК України).

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян. Органи місцевого самоврядування вирішують спори про межі земельних ділянок, що перебувають у власності, користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства (стаття 158 ЗК). У цій же статті зазначено, що у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Суд погоджується із твердженнями представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Івано-Франківської міської ради, висловленими у судовому засіданні, і зважаючи на те, що і позивачі, і відповідачі, і співвідповідач не є ані власниками чи співвласниками земельної ділянки, а лише землекористувачами, а доказів того, що вони в установленому порядку зверталися до органу місцевого самоврядування для вирішення спору щодо меж земельної ділянки між землекористувачами і незгодні із таким винесеним рішенням органів місцевого самоврядування суду не представлено, як не представлено і доказів того, що за адресою розташування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, членами якого є позивачі, відповідачі та співвідповідачі по справі, і яке відповідно до ст.1, 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та ст. 42 Земельного кодексу України наділено правом користування чи правом власності щодо земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, і таке право порушується, не визнається або оспорюється, а тому суд вважає передчасним таке звернення із зазначеними вимогами в суд і в задоволенні позову відмовляє.

На підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст. ст. 41, 129 Конституції України, ст. 382 ЦК України, ст. 89, 122, 158 Земельного кодексу, Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та керуючись ст.ст. 11,57,58, 60,64, 179,209, 212-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

(Повний текст рішення виготовлений 12.11.2014р.)

Суддя О.В.Шамотайло