Ухвала суду № 41382473, 06.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6483/13-ц

провадження 22ц/774/1109/К/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія - 48( І ) суддя Папарига В.А.

Суддя-доповідач - Братіщева Л.А.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Турік В.П.,

при секретарі: Булах К.А.

за участю: позивача - ОСОБА_2 її представника - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу 27 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину, посилаючись на те, що згідно довідки Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції від 01.04.2013 року за №224, з розрахунку аліментів за період з 06.11.2010 року по 06.03.2013 року ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання їх спільного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підлягали сплаті до досягнення ним повноліття, в розмірі 16 045,03 грн.

Після уточнення позовних вимог у грудні 2013 року, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 134 778,00 грн., за зазначений період, оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконує свого обов'язку та ухиляється від сплати аліментів, у результаті чого утворилась вищевказана заборгованість по аліментам, тому вона має право на одержання неустойки за прострочення їх сплати.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу 10 грудня 2013 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Довгинцівський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 27 березня 2014 року, описку у якому виправлено ухвалою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 08 квітня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 неустойку за період з 06.01.2011 року по 01.04.2013 року за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 20 000,00 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки судом неповно з'ясовано обставини справи, та ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так суд першої інстанції, не надав належної оцінки тому факту, що станом на 01.04.2013 рік ОСОБА_2 не знав про існування заборгованості по сплаті аліментів, крім того після проведеної перевірки відділом Довгинцівського ДВС КМУЮ, щодо нарахованих та сплачених сум розміру аліментів, заборгованість на квітень місяць 2013 року складала 6 735,74 грн., яку ОСОБА_2 сплатив протягом червня-жовтня 2013 року, а отже на момент розгляду позову у суді заборгованості взагалі не існувало.

Крім іншого, відповідно до довідки від 04.04.2014 року № 173 заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.04.2014 року взагалі відсутня. Ще одним фактом, на який суд першої інстанції, уваги не звернув, було те , що суми, які вказані в довідках №224 та № 173, які видані одним і тим же держаним органом, а саме Довгинцівським ВДВС КМУЮ є різними, що має суттєве значення для вірного вирішення спору, а за лютий 2011 року він зовсім не має заборгованості

Крім того та не взято до уваги, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини державного виконавця, оскільки відповідач сплачував аліменти у тому розмірі, який йому надавали у виконавчій службі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 07.03.2008 року по 28.10.2010 рік перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.

З огляду на зміст заявлених вимог предметом доказування у справі є обставини, пов'язані із виконанням боржником свого обов'язку по утриманню сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та щодо виконання рішення суду з щомісячної сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ОСОБА_2 на її користь 20 000 грн. пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції виходив із норм ст.196 СК України, яка передбачає право одержувача аліментів на таке стягнення у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст. 195 СК України заборгованість по аліментам, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Відповідно до ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не провадилось стягнення, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження " стосовно повідомлення належним чином державним виконавцем відповідача про суму заборгованості та про строк її погашення, з урахуванням того, що відповідач знав про необхідність сплати аліментів.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з наведеного, законодавець не ставить право на стягнення неустойки(пені) за прострочення сплати аліментів в залежність від того, чи існувала така заборгованість на час звернення до суду з такою вимогою, чи від відкриття виконавчого провадження у справі, а також від виклику боржника до виконавчої служби і попередження його про наявність заборгованості.

Отже доводи апеляційної скарги, з приводу того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини державного виконавця, який не роз'яснив відповідачу правила нарахування аліментів та невірно встановив суму щомісячного платежу, колегія суддів не приймає до уваги враховуючи вищевикладене.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Довгинцівського районного суду від 20 грудня 2010 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_2 - аліменти на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку(доходу), до повноліття дитини.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено те, що про результати розгляду справи відповідач був повідомлений, а тому був обізнаний про обов'язок сплачувати аліменти та їх розмір. Рішення вступило в законну силу та сторонами не оскаржено, про зміну місця проживання як і про отримані доходи державного виконавця не повідомляв, аліменти за 2011 рік сплатив в значно меншому розмірі ніж нараховані державним виконавцем, що підтверджується довідкою від 05.02.2014 року, якою і керувався суд, як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи рішення по справі. (а.с. 154)

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення обґрунтовано дійшов висновку, виходячи із вищезазначеної довідки виданої Довгинцівським ВДВС КМУЮ про наявність заборгованості у відповідача за січень 2011р, березень 2011р., листопад 2011р. і листопад 2012 року за які нараховані аліменти зовсім не були сплачені та за місяці з квітня 2011 року по жовтень 2011 року, включно, а також за грудень 2011 року і листопад 2012 року за які нараховані аліменти відповідачем сплачувались частково.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив із того, що у виникненні заборгованості зі сплати аліментів наявна вина відповідача, при розрахунку розміру неустойки (пені) за прострочення їх виплати судом правильно застосований матеріальний закон, оскільки при розрахунку слід виходити із суми несплачених аліментів за весь час прострочення, тобто за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати.

Доводи відповідача, щодо відсутності в нього заборгованості по сплаті аліментів відповідачем не доведені.

Але колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розрахунку розміру неустойки помилково зазначив та що за лютий 2011 року відповідач має заборгованість в розмірі 760,52 грн і нарахував за цей проміжок часу неустойку в розмірі 5 795,16 грн., в той час як згідно довідки, відповідачем за лютий 2011 року нараховані 760,52 грн. аліментів та сплачено 810,00 грн.

Таким чином зазначений розмір неустойки складає ні 42 348,87 грн., а 36553,71 грн. (42348,87 грн.-5795,16грн.)

Але враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.196 СК України судом першої інстанції розмір неустойки зменшений до 20 000 грн., колегія суддів не знаходить підстав для подальшого зменшення цієї суми та зміну чи скасування рішення суду.

Посилання ОСОБА_2 в поданій ним апеляційній скарзі на довідку за №173 від 04.04.2014 року Довгинцівського відділу ДВС Криворізького МЮУ, відповідно до якої станом на 01.04.2014 рік у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів, колегія суддів не бере до уваги, як підставу для скасування рішення суду оскільки дана довідка видана станом на 04.04.2014 рік, після ухвалення рішення і погашення заборгованості, але в даній довідці зазначені ті ж місяці несплати відповідачем аліментів, що і в довідці, яку суд першої інстанції взяв до уваги розглядаючи спір.

Щодо розбіжностей між наданими суду першої інстанції довідками про заборгованість на які послався в апеляційній скарзі відповідач, то як пояснив апеляційному суду представник позивача ОСОБА_3, що після подання позову до суду ним була надана уточнена довідка. Таким чином саме уточненою довідкою і керувався суд розглядаючи спір.

Інші доводи апеляційної скарги доводи апеляційної скарги, визнані колегією суддів не є суттєвими, оскільки вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає стягненню неустойка у зв'язку з простроченням сплати аліментів відповідно до наданого позивачем розрахунку, так як ним не доведено ту обставину, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, підстав звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки у відповідності до ст. 196 СК України немає.

Відтак, рішення суду про стягнення з відповідача неустойки в сумі 20 000 грн. ухвалено з додержання норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: