Ухвала суду № 41382419, 13.11.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6564/14 Справа № 201/6611/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Єлізаренко І.А. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Калиновського А.Б., Свистунової О.В.,

за участі секретаря - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненими,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, банк посилався на те, що 04 липня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №847057/ФЛ відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 453 000 грн. з виплатою процентної ставки 21,69 % на рік строком до 03 червня 2023 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов»язалася повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за кредитним договором у строки обумовлені у договорі, а у випадку неналежного виконання зобов»язань, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, однак, в порушення умов договору, свої зобов»язання належним чином не виконувала. Станом на 22 квітня 2013 року утворилася заборгованість відповідача перед банком, яка складає 841 046 грн. 06 коп. В якості забезпечення виконання зобов»язань відповідачем ОСОБА_2 перед банком по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування штрафних санкцій, було укладено договір поруки №847057/ФЛ-П/2 між банком та відповідачем - ОСОБА_4, та договір поруки № №847057/ФЛ-П між банком та відповідачем - ОСОБА_3 Згідно договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед банком, тому просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 841 046 грн. 06 коп.

У лютому 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожен окремо, звернулися з позовом до ПАТ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненим.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, ОСОБА_3, посилався на те, що 04 липня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №847057/ФЛ, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 453 000 грн. з виплатою процентної ставки 21,69 % на рік. В забезпечення зобов»язань позичальника по кредитному договору між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки №847057ФЛ-П від 04 липня 2008 року. Зазначив, що банком та відповідачем ОСОБА_2 було змінено основне зобов»язання, без згоди поручителя, внаслідок чого обсяг відповідальності поручителя збільшився а саме 30 листопада 2010 року між банком та позичальником ОСОБА_2, без його згоди як поручителя, узгоджений новий штраф, у зв»язку з чим обсяг його відповідальності збільшився, тому просив суд визнати договір поруки №847057ФЛ-П від 04 липня 2008 року укладений між ним та ПАТ КБ «Надра» припиненим з 30 листопада 2010 року.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, ОСОБА_4, посилався на те, що 04 липня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №847057/ФЛ, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 453 000 грн. з виплатою процентної ставки 21,69 % на рік. В забезпечення зобов»язань позивальника по кредитному договору між ним та банком укладено договір поруки №847057/ФЛ/П/2 від 04 липня 2008 року. Зазначив, що банком та відповідачем ОСОБА_2 було змінено основне зобов»язання, без його згоди як поручителя, внаслідок чого обсяг його відповідальності збільшився, а саме 30 листопада 2010 року між банком та позичальником ОСОБА_2, без згоди поручителя, узгоджений новий штраф, у зв»язку з чим обсяг його відповідальності збільшився, тому просив суд визнати договір поруки №847057/ФЛ/П/2 від 04 липня 2008 року укладений між ним та КБ «Надра» припиненим з 30 листопада 2010 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2014 року об»єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічними позовними заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання договорів поруки припиненим (т.2 а.с.3).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Надра» відмовлено. Договір поруки № 847057/ФЛ-П від 04 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Надра» (раніше ВАТ КБ «Надра») визнано припиненим з 30 листопада 2010 року. Договір поруки № 847057/ФЛ-П/2 від 04 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Надра» (раніше ВАТ КБ «Надра») визнано припиненим з 30 листопада 2010 року. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, та відмовити в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи між ВАТ КБ «Надра», найменування якого було змінено на ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 04 липня 2008 року було укладено кредитний договір №847057/ФЛ, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 453 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 21,69 % річних з кінцевим терміном повернення 03 червня 2023 року (т.1 а.с. 5, 6).

У забезпечення виконання зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та відповідачем ОСОБА_3було укладено договір поруки №847057/ФЛ-П від 04 липня 2008 року (т.1 а.с.7).

Та у забезпечення виконання зобов»язань за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 847057/ФЛ-П/2 від 04 липня 2008 року (т.1 а.с.8).

ОСОБА_2 було допущено невиконання умов кредитного договору.

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Надра», станом на 25 лютого 2014 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 921 141грн. 79 коп., з яких: заборгованість по кредиту - 441 429 грн. 99 коп., заборгованість по процентам - 395 807 грн. 65 коп., пеня - 50 700 грн. 55 коп., штраф - 33 203 грн. 59 коп. (т.2 а.с.23, 24).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та вбачається з наданого банком розрахунку ОСОБА_2 після отримання кредитних коштів у період часу з 28 липня 2008 року по 17 квітня 2012 року було сплачено заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 164 499 грн. 35 коп., що не заперечувалося банком (т.2 а.с.23).

Крім того, згідно виписки по основній картці, наданій банком та квитанції здійснення операції ОСОБА_2 04 липня 2008 року здійснила платіж за вказаним кредитним договором на суму 300 000 грн. (т.2 а.с.27-30, 144).

Банк, заперечуючи проти повного погашення ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором зазначив, що сума в розмірі 300 000 грн., які ОСОБА_2 дійсно сплатила у погашення кредиту, банком не була врахована, оскільки вищезазначену суму позичальник внесла не на картковий рахунок НОМЕР_2, а на поточний рахунок НОМЕР_3 та 07 липня 2008 року позичальник здійснила зняття вказаних коштів в розмірі 300 000 грн. з чотирьох банкоматів по 2000 грн., 4000 грн. 108 разів в один день та надав суду виписку основної карки НОМЕР_1 (т.2 а.с.28-30).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи суму в розмірі 300 000 грн. ОСОБА_2 04 липня 2007 року внесла на поточний рахунок НОМЕР_3, який було відкрито саме для погашення заборгованості за кредитним договором, що передбачено умовами кредитного договору - п.3.3.1 (т.1 а.с. 5, 6; т.2 а.с. 144).

Слід зазначити в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позичальник має перераховувати сплачені кошти за кредитним договором з поточного рахунку НОМЕР_3, вказаного у кредитному договорі, на картковий рахунок НОМЕР_2, на що посилається банк.

Умовами кредитного договору взагалі не передбачено обв»язок перерахування позичальником коштів із вказаного у кредитному договорі поточного рахунку НОМЕР_3 на картковий рахунок НОМЕР_2.

Стосовно зняття ОСОБА_2 07 липня 2008 року внесених нею 04 липня 2008 року коштів у погашення кредиту на поточний рахунок банку в розмірі 300 000 грн. з чотирьох банкоматів по 2000 грн., 4000 грн. 108 разів в один день, слід зазначити, що суду не було надано належних доказів на підтвердження зазначеного.

Під час розгляду справи в апеляційному суді судом витребувалися у банка розрахунок поточної заборгованості, будь-які дані щодо проведення службового розслідування з приводу з»ясування обставин на підтвердження зняття саме ОСОБА_2 коштів у розмірі 300 000 грн. в один день - 07 липня 2008 року з чотирьох банкоматів по 2000 грн., 4000 грн. 108 разів, адреси розташування цих банкоматів, час зняття коштів чи будь-яких інших доказів на підтвердження вказаного, однак, суду такі докази надано не було.

Враховуючи зазначене суд правильно відмовив ПАТ КБ «Надра» у задоволенні їх позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожного окремо, слід вказати згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Згідно ст. 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно п. 1.5 договорів поруки від 04 липня 2008 року поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожний окремо, підтверджували, що кожний з них ознайомлений та погоджується з умовами кредитного договору.

У п. 1.1 договорів поруки зазначено, кожний з поручителів поручаються перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 647057/ФЛ від 04 липня 2008 року в тому числі: повернути до 03 червня 2023 року кредит у сумі 453000.00 грн.; сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 21.69 % річних; сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (т.1 а.с.7, 8).

Штрафні санкції, за сплату яких поручилися поручителі, передбачені п. 5.1 та п. 5.2 кредитного договору. Звідси, поручителі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, при підписанні договорів поруки були ознайомлені та давали свою згоду на сплату штрафних санкцій, передбачених п. 5.1 та п. 5.2 Кредитного договору, а саме, у разі порушення позичальником умов кредитного договору сплатити банку два види штрафів: пеню у розмірі подвійної облікової ставки України та штраф у розмір 10 % відсотків від суми кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи 30 листопада 2010 року між позичальником та банком було укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої сторони домовились викласти кредитний договір у новій редакції (т.1 а.с.213-216).

З зазначеною додатковою угодою поручителі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не були ознайомлені, на її укладення своєї згоди не давали.

Згідно статті 4 додаткової угоди, на позичальника, окрім штрафів, що були визначені в п. 5.1 та п. 5.2 кредитного договору покладений обов»язок сплатити банку третій вид штрафу у розмірі 5% від суми залишку по кредиту, у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2 - 3.3.13, 3.3.15 - 3.3.23 цього договору. За сплату вказаного третього виду штрафу поручитель не поручався. Таким чином при укладенні додаткової угоди було змінено основне зобов»язання шляхом покладення на позичальника обов»язку сплати додаткового штрафу у розмірі 5 % від суми залишку по кредиту, внаслідок чого обсяг відповідальності поручителів збільшився без їх згоди.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно задовольнив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги банку стосовно того, що ОСОБА_2 кошти в сумі 300 000 грн., які внесла 04 липня 2008 року на поточний рахунок банку у погашення кредиту, сама ж і зняла в один день - 07 липня 2008 року з чотирьох банкоматів по 2000 грн., 4000 грн. 108 разів, належними доказами по справі не підтверджуються.

Доводи апеляційної скарги банку щодо зміни умов кредитного договору без згоди поручителів, якими становище поручителів не погіршувалося, є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді