Рішення № 41380698, 12.11.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14689/14-ц

пр. № 2/759/5234/14

12 листопада 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі - Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

які діють від свого імені та від імені та в інтересах малолітнього сина

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження

до Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації,

Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування

житлового фонду Святошинського району м.Києва»,

3-ті особи: Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві

державної адміністрації,

КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти

нерухомого майна»

про визнання приміщення житловим, визнання права користування житловим

приміщенням та зобов*язання здійснити державну реєстрацію житлового

приміщення, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які діють від свого імені та від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження звернулись до суду із позовом до Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації і КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» та просили визнати приміщення АДРЕСА_1 в м.Києві відповідно до проведеної реконструкції житловим, визнати ними та їх малолітнім сином право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та зобов*язати КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» зареєструвати вказане житлове приміщення, обґрунтовуючи позовні вимоги, тим, що перебувають в шлюбі з 04.12.2009р., від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3. Оскільки вони не мають місця проживання в м.Києві, позивач ОСОБА_1 09.08.2010р. був прийнятий на роботу до КП «РЕО-1» на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями (двірником). На підставі усної домовленості з адміністрацією КП «РЕО-1» і за згодою профспілкового комітету у вересні 2010р. він з дружиною вселився до приміщення АДРЕСА_1 в м.Києві, яке на час їх вселення вже було реконструйовано та використовувалось попереднім двірником як підсобне приміщення. У зв*язку із їхнім вселенням у вказане приміщення, ними був проведений його ремонт та встановили лічильники. Позивачка, також, працювала в КП «РЕО-1» з 17.12.2008р. по 17.09.2009р. на посаді юрисконсульта. Вони, позивачі, та їх малолітній син отримують медичне обслуговування за місцем свого проживання, за яким дитина, також, відвідує дошкільний навчальний заклад. Оплату житлово-комунальних послуг вони здійснюють через сусідню квартиру АДРЕСА_6 в м.Києві не мають заперечень проти їх проживання, в тому числі і сусіди з прилеглих квартир. Вважали, що їх житлові права можуть бути захищені виключно в судовому порядку і просили задовольнити позов на підставі ст.ст. 11, 382 ЦК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, на порушення його, позивачки та їх малолітньої дитини житлових прав, а також пояснив про те, що є зареєстрованим АДРЕСА_7 у знайомих за домовленістю, за цією адресою жодного дня не проживав і не може проживати, оскільки там мешкає інша родина. Їх з позивачкою син народився в м.Києві, з народження проживає в спірній квартирі та не має місця реєстрації. За час його із сім*єю проживанні у спірному приміщенні, сусіди та мешканці житлового будинку по АДРЕСА_2 в м.Києві не пред*являли до них ніяких претензій.

Позивачка ОСОБА_2 просила розглядати справу без її участі та вказала, що позов підтримує (а.с. 22 - заява).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності позивачки на підставі матеріалів, що є в справі.

Представники відповідачів Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації і КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва» проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність, а також пояснили про те, що ОСОБА_1 з 09.08.2010р. дійсно працює в КП «РЕО-1» на посаді робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями (двірником), потребує разом із сім*єю забезпечення службовим житлом та згідно усної домовленості з адміністрацією КП «РЕО-1» у вересні 2010р. вселився з родиною та проживає в приміщенні АДРЕСА_2 в м.Києві, заперечень від мешканців даного будинку щодо проживання родини позивача до відповідачів або до КП «РЕО-1» не надходило.

Служба у справах дітей Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації просила розглядати справу без представника і постановити рішення в інтересах дитини (а.с. 36 - лист).

КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» направило суду письмові пояснення за позовом, де вказано, що БТІ не є суб*єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, оскільки вказані функції виконують територіальні органи реєстрації прав Міністерства юстиції України, у зв*язку із чим просило розглядати справу без представника (а.с. 27-28 - пояснення).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представників третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали шлюб 04.12.2009р. (а.с. 5 - копія свідоцтва про шлюб), від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них в м.Києві народився син ОСОБА_3, реєстрація народження якого проведена у ВРАЦС Святошинського РУЮ у м.Києві (а.с. 6 - копія свідоцтва про народження).

09.08.2010р. на підставі наказу №50к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до КП «РЕО-1» на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями (двірником), про що вказано в його трудовій книжці (а.с. 8-9 - копія витягу з трудової книжки позивача), де він продовжує працювати на час розгляду справи (а.с. 85 - довідка).

Позивачка ОСОБА_2 працювала в КП «РЕО-1» з 17.12.2008р. по 17.09.2009р. на посаді юрисконсульта (а.с. 10-12 - копія витягу з трудової книжки).

З поверхового плану четвертого поверху житлового будинку по АДРЕСА_2 в м.Києві вбачається, що будівля містить приміщення площею 40 кв.м., яке призначено для сушки білизни (а.с. 59, 60 - копія).

Наведене підтверджується, також, журналом внутрішніх площ приміщень (а.с. 57-58 - копія).

Як вказував позивач, він з дружиною ОСОБА_2 за усної домовленості з адміністрацією КП «РЕО-1» і за згодою профспілкового комітету у вересні 2010р. вселився до приміщення АДРЕСА_1 в м.Києві, яке на час їх вселення вже було реконструйовано та використовувалось попереднім двірником як підсобне приміщення. Після вселення, позивачі провели у вказаному приміщенні косметичні ремонтні роботи.

Такі обставини справи представниками відповідачів не заперечувались, у зв*язку із чим суд визнає їх встановленими на підставі частини 3 ст.61 ЦПК України.

Позивачі отримують медичне обслуговування за місцем проживання і в медичній документації зазначена адреса їх проживання як: АДРЕСА_1 (а.с. 13, 14 - копії витягів з медичних карток).

Малолітній син позивачів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження перебуває на медичному обліку в Дитячій поліклініці №4 Святошинського району м.Києва і його адреса в медичній картці зазначена як: АДРЕСА_1 (а.с. 16 - копія витягу з історії розвитку дитини) та відвідує СДНЗ №219 для дітей з порушенням зору Святошинського управління освіти з вересня 2013р. і проживає з батьками АДРЕСА_2 в м.Києві (а.с. 15 - копія довідки).

Згідно відмітки в паспорті позивача ОСОБА_1, з 16.09.2009р. і на час розгляду справи він є зареєстрованим АДРЕСА_7 (а.с. 17-18 - копія паспорту).

Позивачка ОСОБА_2 на час розгляду справи зареєстрованого місця проживання не має (а.с. 19 - копія паспорту).

Відповідно до висновків та рекомендацій Звіту №185/91 про проведення технічного обстеження на відповідність житлового приміщення державним стандартам, будівельним нормам і правилам, що знаходиться за адресою: м.Київ, АДРЕСА_2, складеного будівельною лабораторією КП «Київжитлоспецексплуатація» Київської міської державної адміністрації від 26.09.2014р., проведеного на підставі ухвали суду, визначено:

1) несучі та огороджувальні конструкції житлового приміщення АДРЕСА_2 в м.Києві знаходяться в задовільному стані по несучій здатності (СОУ ЖКГ 75,11-35077234.0015:2009 «Житлові будинки. Правила визначення фізичного зносу житлових будинків»),

2) об*ємно-планувальне рішення приміщення №48-А відповідає вимогам п. 2.22 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»,

3) санітарно-гігієнічні вимоги приміщення №48-А відповідають п.3.4, п.5.23, п.5.31 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»,

4) пожежна безпека приміщення №48-А не суперечить вимогам п.4.6, п.4.12 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»,

5) враховуючи відповідність ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» приміщення №48-А можна вважати однокімнатною квартирою,

6) проведена реконструкція в межах приміщення №48-А не суперечить вимогам ДБН В.3.2-2-2009 «Реконструкція, ремонт, реставрація об*єктів будівництва. Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та не впливає на несучу здатність конструкції будинку,

7) питання введення квартири АДРЕСА_2 в м.Києві в експлуатацію вирішувати в установленому порядку (а.с. 39-44 - звіт, а.с. 45-48 - фото таблиці).

В мотивувальній частині зазначеного вище звіту вказано, що загальна площа новоутвореного житлового приміщення складає 45,7 кв.м., а житлова - 30,99 кв.м. та в його склад входять: одна житлова кімната, кухня, суміщений санвузол, коридор.

За клопотанням позивача були допитані свідки, які показали про наступне.

Так, свідок ОСОБА_6 показав суду про те, що є знайомим ОСОБА_1, разом із ним вони приїхали до м.Києва з Кіровоградської області шукати роботу та разом знімали квартиру АДРЕСА_3 в період 2009р.-2010р., де він, свідок, продовжує мешкати, дружину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 знає, приходив до них в гості в квартиру №48-А та допомагав їм з ремонтом: фарбував стіни, клеїв шпалери, заперечень зі сторони сусідів не було, а ремонт охоплювався косметичними роботами, капітальні стіни не руйнувались, у вказаній квартирі подружжя ОСОБА_1 мешкає постійно, іншого житла не має, з ними мешкає трирічний син ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_7 показала суду про те, що близько 15 років мешкає в квартирі АДРЕСА_4 та є сусідкою сім*ї ОСОБА_1, які мешкають в сусідній квартирі №48-А, раніше там була холодна комора, зберігалось сміття та збиралися підлітки, їй, свідкові, це дуже не подобалось, вона навіть мала намір продати квартиру та змінити місце проживання, але тепер все нормально, приміщення утеплили, сторонні особи не збираються, сміття немає, а проживає порядна родина: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із маленьким сином, який з народження проживає в цій кімнаті, ніяких незручностей у зв*язку із їх проживанням немає, від сусідів ніколи скарг не чула, на інших поверхах в приміщеннях для сушки білизни теж мешкають люди як в житлових приміщеннях і це нікому не заважає.

Свідок ОСОБА_8 показала суду про те, що приблизно 10 років мешкає в квартирі АДРЕСА_5, яка на зламі будинку межує із квартирою подружжя ОСОБА_2, коли останні в 2010р. робили ремонт, то ОСОБА_1 приходив до неї і запитував, чи не заважають їй ремонтні роботи, але вони не заважали і не заважають своїм проживанням в квартирі №48-А, від сусідів ніколи не чула, щоб хтось скаржився на ОСОБА_1, вони нормальні люди і на інших поверхах, також, давно аналогічні приміщення використовуються мешканцями як житлові.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наступного.

Стаття 47 Конституції України визначає про те, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до пункту 2 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №37 від 04.02.1988р. з наступними змінами і доповненнями віднесено двірника житлово-експлуатаційної організації…

В частині 1 ст.118 ЖК України зазначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв*язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

У відповідності до частини 2 ст.382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Аналізуючи правовий зміст зазначеної вище норми права вбачається, що законодавець визначає правовий режим щодо допоміжних приміщень та приміщень загального користування у дво- або багатоквартирному будинку як спільна сумісна власність усіх власників квартир, оскільки ці приміщення є невід*ємною частиною будинку і переходять до набувача разом із відчуженням цієї квартири.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2004 від 02.03.2004р. вирішив про таке: допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об*єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Частиною 1 ст.358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а частиною 2 цієї ж норми права визначено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно вимог частин 1, 2 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім*ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

З правового змісту вказаних вище норм чинного законодавства суд приходить до висновку, що умови стосовно розпорядження співвласниками спільної часткової власності по відношенню до допоміжних приміщень та приміщень загального користування у дво- або багатоквартирному будинку включають в себе такі обставини, які в сукупності не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку, не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

В даній справі судом встановлено, що спірне приміщення АДРЕСА_2 в м.Києві первинно мало статус допоміжного приміщення для сушки білизни, тобто, не мало пожежного або іншого значення, пов*язаного із забезпеченням загальної безпеки усіх мешканців даного будинку і фактично переобладнано під постійне проживання як житлове з дотриманням ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», санітарних і пожежних правил та його реконструкція не вплинула на несучу здатність конструкції будинку, тобто, за своїми технічними характеристиками фактично є житловим приміщенням у вигляді однокімнатної квартири, про що вказано в будівельно-технічному звіті.

Крім цього, реконструкція спірного приміщення проведена до вселення в це приміщення позивачів у вересні 2010р. і суду не надано доказів про те, що співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 в м.Києва з цього часу, тобто, в межах загального трирічного строку позовної давності, звертались до правоохоронних, комунальних або інших державних органів стосовно порушення їх права спільної часткової власності проживанням позивачів в реконструйованому приміщенні.

Оцінюючи зібрані по справі докази стосовно позовної вимоги про визнання спірного приміщення житловим, у їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні зібрані докази, які в сукупності свідчать про відповідність спірного приміщення АДРЕСА_2 в м.Києві будівельним нормам і правилам, які ставляться до житлового приміщення, проведена реконструкція не порушує права інших співвласників, а тому в цій частині суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується визнання права користування спірним житловим приміщенням за позивачами та їх малолітнім сином, суд приходить до наступного.

Спірне житлове приміщення АДРЕСА_2 в м.Києві виникло в результаті реконструкції допоміжного приміщення для сушки білизни, яке було спільною частковою власністю усіх мешканців вказаного багатоквартирного будинку з мотивів, викладених вище.

Згідно ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до частин 1, 3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них…

Як встановлено судом, спірне житлове приміщення є постійним місцем проживання позивачів та їх малолітнього сина.

Стаття 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначає про те, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов*язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів, до яких, серед іншого, віднесено талон зняття з реєстрації у разі зміни місця проживання в межах України.

Юридичний зміст реєстрації місця проживання особи ґрунтується на праві користування цієї особи відповідним житловим будинком, квартирою, іншим приміщенням, придатним для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо).

Тобто, визнання права користування житловим приміщенням або іншим придатним для проживання приміщенням тягне за собою державну реєстрацію місця проживання особи в цьому приміщенні.

Оскільки судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_2 і малолітній син позивачів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження на час розгляду справи не мають державної реєстрації на території України за іншим місцем проживання, спірне житлове приміщення є придатним для проживання та є їхнім постійним місцем проживання, для забезпечення проживання ОСОБА_2 за місцем роботи її чоловіка і батька малолітнього сина та для виконання свого обов*язку щодо реєстрації місця їх проживання відповідно до правил ст.6 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд визнає позовні вимоги стосовно визнання права користування позивачки та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження спірним житловим приміщенням обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи ті обставини, що позивач ОСОБА_1 на час розгляду справи має зареєстроване місце проживання на території України по АДРЕСА_7 Кіровоградської області, для визнання за ним прав користування спірним житловим приміщенням правові підстави відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про зобов*язання КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» здійснити державну реєстрацію нерухомого майна - житлової квартири АДРЕСА_2 в м.Києві, суд приходить до наступного.

По-перше, відповідно до ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України … та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації.

Тобто, КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» не входить до системи державних органів, які здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

По-друге, держава передбачає реєстрацію виникнення або переходу права власності на об*єкти нерухомого майна, а в даному випадку спірне житлове приміщення на час розгляду справи не має самостійного статусу власності, у зв*язку із чим не є об*єктом, що підлягає самостійній державній реєстрації.

По-третє, позивачі за даною позовною вимогою є неналежними, оскільки рішення суду про визнання спірного приміщення житловим та визнання права користування цим житловим приміщенням за позивачкою та малолітньою дитиною, на даний час законної сили не набрало.

По-четверте, процесуальний статус КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» визначений в даному спорі як третя особа, а не як відповідач, а оскарження рішень, дій або бездіяльності суб*єкта владних повноважень, яким є БТІ, здійснюється після винесення суб*єктом оскарження такого рішення, вчинення дії чи бездіяльності та здійснюється в порядку, передбаченому КАС України.

Враховуючи вищенаведені підстави у їх сукупності та співставленні, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтовані на матеріальному і процесуальному законі.

Керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 358, 382, 383 ЦК України, ст.ст. 11, 150 ЖК України, пунктом 2 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №37 від 04.02.1988р. з наступними змінами і доповненнями, правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними в рішенні №4-рп/2004 від 02.03.2004р., ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати приміщення АДРЕСА_2 в м.Києві відповідно до проведеної реконструкції - житловим.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. народження і малолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_4

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не бути присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: