Вирок № 41378795, 14.11.2014, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1-КП/359/564/2014

359/11087/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 14» листопада 2014 року

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Криворучка І.В.

прокурора Мойсієнко О.В.

обвинуваченої ОСОБА_1

при секретарі Бердник О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 м.Бориспіль Київської області, українки, громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, не заміжньої, маючої на утриманні чотирьох малолітніх дітей, яка знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, мешканки АДРЕСА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей.

Відповідно до Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 21 лютого 1990 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ст. 150 Сімейного кодексу України, зокрема, дитині повинно належати право на здоровий ріст і розвиток, належне харчування, житло, розваги; дитина повинна рости під відповідальністю своїх батьків у всякому випадку в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення; дитина повинна бути захищенню від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації; найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту та навчання, і ця відповідальність лежить перш за все на її батьках; дитина провинна зростати в умовах турботи, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є матір'ю чотирьох неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8.

В 2000 року ОСОБА_1 розлучилася ОСОБА_2 від шлюбу з яким має двох дітей, що залишилися на її утримані.

З січня 2012 року ОСОБА_1 проживає спільно з ОСОБА_6 від якого вона народила дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5

З початку 2009 року ОСОБА_1 умисно та систематично, маючи можливість належно виконувати встановлені законом обов'язки по догляду за своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2, злісно ухилялася від їх виконання, що полягало у незабезпеченні нею належних умов проживання неповнолітнього, його навчання та розвитку, а також відсутності піклування про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.

ОСОБА_1, діючи умисно, систематично не займається вихованням дитини, не контролює відвідування ним школи та не забезпечує умов для навчання і здобуття повної загальної середньої освіти, як наслідок, її неповнолітній син ОСОБА_2, систематично без поважних причин пропускав заняття в школі та не отримав достатній для своїх вікових стандартів рівень знань, має низьку успішність, притягувався до кримінальної відповідальності.

Зокрема, ОСОБА_2 був засуджений Бориспільським міськрайонним судом Київської області 20.02.2012 року за вчинення злочинів передбачених ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч. 185, ч.1 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.

Психологічні якості особистості та провідні мотиваційні чинники поведінки ОСОБА_2 характеризуються обмеженістю інтересів, відсутністю учбової направленості інтересів, переважання інтересів розважального характеру, зниження переносимості соціально-регламентованих норм поведінки, зневаги до існуючих правил у державі та суспільстві, неповага до встановленого законом порядку, прав та свобод людини і громадянина.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме протягом 2011 - 2013 років тричі постановами Бориспільського міськрайонного суду притягувалася до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ст.184 КУпАП, а саме за ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_2, жодних висновків для себе не зробила і від обов'язків по вихованню своїх неповнолітніх дітей продовжує злісно ухилятися. Будь-яких заходів спрямованих на виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 в дусі поваги до прав і свобод інших людей її, ОСОБА_1 не вживала.

Відсутність заходів виховного характеру і контролю за поведінкою сина з боку ОСОБА_1 стало однією з причин вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 повторно низки нових корисливих злочинів.

Умови виховання матір'ю ОСОБА_1 і сімейна ситуація суттєво вплинули на емоційний та психічний розвиток неповнолітнього ОСОБА_2, призвели до незабезпечення відвідування ним навчального закладу та відсутністю контролю за його поведінкою в час дозвілля.

Тривале, систематичне та стале злісне невиконання батьківських обов'язків ОСОБА_1 по догляду за дітьми є наслідком повторного скоєння ОСОБА_2 злочинів передбачених ч.2 ст.185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України за вчинення якого 20.12.2012 року він був засуджений Бориспільським міськрайонним судом Київської області до 5 років позбавлення волі і на підставі ст. ст. 104, 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном 2 років.

Після засудження ОСОБА_2, його матір ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробила і продовжує злісно ухилятися від виконання встановлених законом батьківських обов'язків по догляду за неповнолітнім сином, що полягає у відсутності контролю за його навчанням, дозвіллям, поведінкою та достатнім матеріальним забезпеченням. Злісне ухилення від виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків відносно неповнолітнього ОСОБА_2 призводить до того, що останній не відвідує навчальний заклад, не ночує вдома та в нічний час вчиняє злочини.

Під час підготовчого судового засідання прокурором було заявлено клопотання про винесення вироку за угодою з підозрюваною.

Підозрювана на досудовому слідстві та в судовому засіданні свою вину по пред'явленому обвинуваченню за ст.166 КК України, визнала у повному обсязі та просила суд винести вирок на підставі угоди.

Дії підозрюваної досудовим слідством вірно кваліфіковані за ст.166 КК України, як умисні дії, які виразились в злісному невиконанні матір'ю встановлених законом обов'язків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час досудового розслідування між прокурором та підозрюваною було укладено угоду про визнання винуватості за умовами якої:

Старший прокурор Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області молодший радник юстиції Мойсієнко О.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42014100100000092 від 15.10.2014р., з одного боку, та підозрювана у цьому провадженні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні Бориспільської міжрайонної прокуратури Київській області за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні 23, уклали угоду про визнання винуватості, додержуючись наступних умов:

Підозрювана ОСОБА_1 під час досудового розслідування активно сприяла розкриттю злочину, а також беззастережно та повністю визнала свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні, зобов'язалася сприяти розслідуванню кримінального провадження у з'ясуванні всіх обставин, виявленні та припиненні інших відомих їй подібних кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання щодо укладення угоди про визнання винуватості наголошується на наявності суспільного інтересу у забезпеченні більш швидкого досудового розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження. Такий суспільний інтерес полягає у найшвидшому судовому розгляді обвинувального акту відносно ОСОБА_1 та викриття іншої неповнолітньої особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення.

Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ст. 166 КК України більш м'якого покарання ніж передбаченого санкцією статті, з застосуванням ст.69 КК України оскільки існує кілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, а саме щире каяття ОСОБА_1 у вчиненні злочину та активне сприяння його розкриттю, наявність на її утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей. З урахуванням викладеного сторони домовляються про визначення ОСОБА_1 покарання за ст. 166 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.

Підозрювана розуміє наслідки, визначені в ст..394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним. Укладена під час досудового розслідування угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, міра покарання узгоджена в угоді, відповідає ступеню тяжкості вчиненого підозрюваною злочину, і є необхідною й достатньою для її виправлення, покарання та попередження вчинення нею нових злочинів, а також, відповідатиме принципам справедливості та гуманності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 374; 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винною у пред'явленому обвинуваченні за ст.166 КК України.

Затвердити угоду про визнання винуватості між Старшим прокурором Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області молодшим радником юстиції Мойсієнко О.В., якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42014100100000092 від 15.10.2014р., з одного боку, та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

ОСОБА_1 призначити покарання за ст. 166, 69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на час винесення вироку складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. в дохід Держави, стягнувши ці кошти з засудженої на р/р 31112106700004, одержувач: Держбюджет м.Бориспіль, код ЗКПО 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО 821018, КБК 21081100.

Запобіжний захід ОСОБА_1,- до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок може бути принесено апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту проголошення.

Після закінчення строку на апеляційне оскарження вирок набирає законної сили.

Копія вироку вручається прокурору і засудженому негайно, після оголошення.

Суддя І.В. Криворучко