Рішення № 41376400, 17.10.2014, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3397/14-ц

Провадження №2/463/1615/14

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПрАТ «УАСК «АСКА» звернувся до суду з позовом до відповідача, просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на корись позивача в порядку регресу сплачене страхове відшкодування в розмірі 3 168,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 26.02.2012р. на перехресті вул. Зелена - Водогінна в м. Львові відповідач скоїв зіткнення з автомобілем Шкода д.н.з. НОМЕР_1, якому заподіяв механічні пошкодження і який був застрахований позивачем згідно з договором страхування транспортних засобів № 2989741 від 09.02.2012р. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14.03.2012р. відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Такий випадок визнано страховим і на рахунок страхувальника перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 17 950,44 грн. згідно з висновком спеціаліста № 396/12 від 15.03.2012р. Оскільки страхова компанія відповідача відшкодувала позивачу лише частину витрат в розмірі 14 782,04 грн., ОСОБА_1 було скеровано прохання у добровільному порядку сплатити різницю між відшкодованими та понесеними витратами в розмірі 3 168,40 грн. Враховуючи, що таке повідомлення було проігнорованим, дану суму заборгованості просить стягнути в примусовому порядку.

В судове засідання повноважний представник позивача не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Скерував до суду заяву, в якій справу просить слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі виходячи з наступного.

У відповідності ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.

В судовому засіданні встановлено, що 09.02.2012р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір страхування СПД № 2989741 транспортного засобу марки Шкода д.н.з. НОМЕР_1, в підтвердження чого до матеріалів справи долучено його копію (а.с.3-7).

26.02.2012 року в м. Львові на перехресті вул. Зелена - Водогінна відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та автомобіля Богдан А 069,21 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14.03.2012р. (а.с.2), останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно розрахунку страхового відшкодування (а.с.16), розмір матеріального збитку, спричиненого автомобілю Шкода д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП оцінено до суми 17 950,44 грн. 30.03.2012р. позивачем прийнято розпорядження про здійснення виплати згаданої вище суми (а.с.24). Згідно копії платіжного доручення від 05.04.2012р. (а.с.25) сума страхового відшкодування в розмірі 12 150,44 грн. перерахована потерпілому, а інша його частина в розмірі 5 800 грн., на підставі заяви потерпілого від 27.02.2012р. (а.с.23), зарахована в якості оплати річного страхового платежу за договором № 2989741 від 09.02.2012р. Виходячи з мотивів позову, а також змісту листа від 04.10.2012р. (а.с.26), адресовано відповідачу, страхова компанія останнього відшкодувала позивачу фактично понесені витрати лише частково в розмірі 14 782,04 грн. Інша частина витрат, яка становить ціну позову залишилась не відшкодованою.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом цієї норми, правом вимоги про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою наділений потерпілий.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Такий випадок встановлено статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» згідно із якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За цією нормою страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування, до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, які свідчать про перехід до страховика права вимоги, а не набуття ним такого права, в справі яка розглядається мають місце правовідносини суброгації, тобто перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник мав до особи, винної в спричиненні шкоди. Оскільки відповідальність винної особи є застрахованою, таке право вимоги існує до страховика, який застрахував її відповідальність, а у випадку, коли розмір фактично відшкодованих витрат страховиком винної особи є меншим від розміру фактично понесених витрат страховика потерпілого, останній, на правах потерпілого набуває права вимоги до винної особи на підставі ст. 1194 ЦК України.

Враховуючи, що після сплати страхового відшкодування, до позивача перейшли права потерпілого, в тому числі право отримати різницю між фактично відшкодованими та фактично отриманими коштами, оскільки страхова компанія відповідача лише частково відшкодувала понесені позивачем збитки і доказів протилежного суду не представлено, позов слід визнати обґрунтованим і задовольнити в повному обсязі.

При цьому, посилання в мотивах позову на вимоги ст. 1191 ЦК України в даному випадку є неспроможними. З наведених вище підстав, регресні правовідносини між сторонами відсутні, проте, як зазначив ВСУ в. п. 9 Постанови № 5 від 12.09.2009р. «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, а зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Тому, невірне посилання на норми матеріального права та невірне формулювання позовних вимог, а саме стягнення шкоди в порядку регресу, підставою для відмови в задоволенні позову не буде.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн., сплата якого підтверджується відповідною квитанцією (а.с.27).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10,60,61,88,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 979-982, 993, 988, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (м. Донецьк, пр. Ілліча, 100, р/р 265060100448 в ПАТ «ПроКредитБанк» м. Київ, МФО 320984, ЄДРПОУ 13490997) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 3 168,40 грн. (три тисячі сто шістдесят вісім грн. сорок коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» 243,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте Личаківським районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Леньо С. І.