Ухвала суду № 41375684, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7354/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Кобаля М.І.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрот» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інжинірингова компанія «Біопрот» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.02.2014 №0000121501.

Постановою Окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві була проведена камеральна перевірка ТОВ «Біопрот» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 04.02.2014 № 45/15-01-48/38080359.

За результатами вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121501, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192 550,00 грн. та застосовано штрафної санкції у розмірі 96 275,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, ґрунтується на припущеннях податкового органу, акт не містить системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Також пунктом 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, пунктом 50.1 ст. 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право надати уточнюючий розрахунок протягом 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що відповідно до здійснених господарських операцій, первинних фінансово-господарських документів та відображених операцій у бухгалтерському та податкових обліках ТОВ «Біопрот» мало право на бюджетне відшкодування у грудні 2013 року у сумі 192 550,00 грн., враховуючи податковий кредит, сформований у листопаді 2013 року, згідно з поданою ТОВ «Біопрот» декларацією з ПДВ за грудень 2013 року (від 15.01.2014 №9087272777) позивач не заявив суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів), сформовану з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованого за попередні звітні (податкові) періоди. В зв'язку з чим, 05.02.2014 позивач самостійно виправив показники, визначені у податковій декларації за грудень 2013 року, та направив уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, в якому зазначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 192 550,00 у графі 23.2 податкової декларації з ПДВ - відшкодування в рахунок майбутніх платежів (уточнюючий розрахунок прийнятий ДПІ 31.01.2014 за № 9003437220).

Разом з тим, у зв'язку з автоматичним формуванням показників податкової декларації у системі електронного документообігу «M.E.Doc» внаслідок технічного збою програми, сума, визначена позивачем у графі 23.2 уточнюючого розрахунку до податкової декларації за грудень 2013 року, повторно автоматично відобразилася також і у графі 23.1 вказаного уточнюючого розрахунку.

Вказана технічна помилка призвела доподвійного включення в уточнюючий розрахунок позивача двічі тієї самої суми 192 550,00 грн. у різних рядках, як у графі 23.1, так і у графі 23.2.

В той же день, самостійно виявивши вказану технічну помилку, ТОВ «Біопрот» повторно 05.02.2014 уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2013 року (прийнятий 05.02.2014 о 12.37.13 год. за № 9004502684), в якому відкоригувало суму бюджетного відшкодування, та виключило показник графи 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) - 192 550,00 грн.

Отже, ТОВ «Біопрот» після виявлення технічної помилки самостійно зменшило собі суму бюджетного відшкодування у розмірі 192 550,00 грн., що була визначена у рядку 23.1 податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 року, шляхом подання уточнюючого розрахунку та залишило показники рядку 23.2 декларації, які підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було безпідставно зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, які полягали у завищенні суми бюджетного відшкодування, оскільки таке завищення було самостійно виявлене та усунуте ТОВ «Біопрот».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом за результатами камеральної перевірки, яка у відповідності до ст. 76 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення та за відсутності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акт камеральної перевірки від 04.02.2014 №45/15-01-48/38080359 позивачем було отримано лише 10.02.2014. Доказів того, що вказаний Акт перевірки було сформовано та скеровано на адресу позивача раніше податковим органом не надано.

Враховуючи вищезазначений порядок проведення перевірки камеральної перевірки, в т.ч. відсутність у податкового органу обов'язку повідомляти платника про початок проведення камеральної перевірки та дату отримання акту камеральної перевірки позивача від 04.02.2014 №45/15-01-48/38080359 (10.02.2014), позивач на момент подання як першої так і другої уточнюючої декларації за грудень 2013 року не міг знати про проведення камеральної перевірки та про встановлення будь-яких порушень податковим органом.

Таким чином, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення податковий орган фактично позбавив ТОВ «Біопрот» права на підтверджений первинними бухгалтерськими документами податковий кредит та протиправно зменшив суму підтвердженого бюджетного відшкодування підприємства до 0,00 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На порушення вимог вищевказаної процесуальної норми, податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його протиправність та необхідність скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що, підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.