Ухвала суду № 41374769, 11.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11.11.2014 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Демченка С. М. (головуючий), Марчука О. П., Животова Є. Г., за участю прокурора Дьоміної І. Ю., засудженого ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого прокурора прокуратури міста Ужгорода Грамотника В. та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 червня 2014 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, угорця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.05.2013 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією всього належного майна, зміненого ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 серпня 2013 року із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією майна, засуджено за ч. 2 ст. 212 КК України до штрафу в розмірі 34000 гривень з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, за ч. 3 ст. 212 КК України до штрафу в розмірі 255000 гривень з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 255000 гривень з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік з конфіскацією майна.

Питання щодо речових доказів вирішено в порядку ст. 81 КПК України.

ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він в період 2007 - І кварталу 2008 років, здійснюючи фінансово-господарську операцію з продажу належної йому частки у статутному фонді ТОВ «Зет-Екпорт» ОСОБА_5, діючому в інтересах ОСОБА_6, в порушення вимог податкового законодавства шляхом неведення обліку доходів, витрат та неподання податкової звітності : декларації про отримані в 2007 році доходи, приховав такі і, нехтуючи покладеним на нього обов'язком по обліку, нарахуванню та сплаті податків, умисно не сплатив до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 1 198 739,25 грн.

Крім того, ОСОБА_3, обіймаючи посаду директора ПП «Кінь-Сервіс» в період з 11.02.2008 року по 31.03.2008 року, будучи відповідальним за ведення, оформлення звітної документації про фінансово-господарську діяльність підприємства та дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарських операцій по придбанню та реалізації горіхів та отриманні фінансової допомоги, шляхом приховування даних операцій від оподаткування, умисно занизивши в податковій звітності обсяги реалізації товарно-матеріальних цінностей та суму фінансової допомоги, ухилився від сплати податків на суму 2 154 446.04 грн.

В апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що провадження в справі було зупинено у зв'язку з оголошенням ОСОБА_3 в розшук, однак після встановлення місця перебування останнього суд продовжив розгляд справи без поновлення її провадження. Крім того, судом не взято до уваги факт призначення покарання ОСОБА_3 ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13.08.2013 року за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі і не вирішено питання про призначення покарання за сукупністю вироків.

В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає вирок суду суворим, оскільки немає змоги сплатити призначену судом суму штрафу, відтак просить покарання пом'якшити, врахувавши відбутий ним строк під вартою, а також факт винесення щодо нього апеляційним судом Одеської області ухвали від 13.08.2013 року. Посилається на те, що вину у вчиненому визнає і щиро кається, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_7, 2008 року народження, та маму ОСОБА_8, 1949 року народження, має місце постійного проживання та роботи, за якими характеризується позитивно.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, а апеляцію ОСОБА_3 задовльнити частково, пояснення засудженого ОСОБА_3 про підтримання своєї апеляційної скарги, а апеляції прокурора - частково, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_3, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст. ст. 370, 374 КПК України вирок підлягає скасуванню, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення законного, обґрунтованого та справедливого вироку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 вироком Біляївського районного суду Одеської області від 16.05.2013 року засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією всього належного йому майна (т. 20 а.с. 206-207). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 серпня 2013 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 16.05.2013 року змінено, щодо ОСОБА_3 засновано ст. 69 КК України і остаточно призначено останньому покарання на підставі ст. 70 КК України у виді 3 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією майна (т. 20 а.с. 208).

Суд першої інстанції вказані судові рішення залишив поза увагою, вказавши, що останній є несудимим, і в порушення вимог ст.ст. 71, 72 КК України не застосував кримінальний закон при призначенні покарання за сукупністю вироків.

За таких обставин доводи апеляцій заслуговують на увагу, допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок, що відповідно до ст. 367, ч. 2 ст. 374 КПК України є підставою для скасування вироку і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції ОСОБА_3 про суворість призначеного йому покарання, оскільки з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого, місцевий суд призначив ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, в межах найнижчої межі визначеної санкціями ч. 2, ч. 3 ст. 212 КПК України.

Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_3 про постановлення у справі апеляційним судом свого рішення про призначення покарання за сукупністю вироків, то такі до задоволення не підлягають, з огляду на наявність істотних порушень кримінально-процесуального закону, допущених судом першої інстанції.

Так, суд допустив і інші порушення та продовжив розгляд справи по суті після оголошення в розшук ОСОБА_3 і зупинення у зв"язку з цим провадження, без його поновлення. При цьому, залишилось не з"ясованим і не враховано під час постановлення вироку причини ухилення ОСОБА_3 від явки до суду та порушення запобіжного заходу.

Згідно ст. 334 КПК України суд при обґрунтуванні висновку про доведеність вини підсудного має навести у вироку та проаналізувати всі докази, досліджені в судовому засіданні, дати їм належну оцінку. Зазначених вимог закону не було додержано. Суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3, обмежившись зазначенням прізвищ свідків, із зазначенням цитат з їх показань, найменуванням письмових доказів, не розкриваючи їх змісту та не піддаючи належному аналізу викладені дані. Крім цього, суд послався у вироку на докази, які в судовому засіданні взагалі не досліджувались.

Більше того, суд залишив без вирішення питання щодо заявленого ДПІ у м. Ужгороді цивільного позову в сумі 1198739.25 грн. та цивільного позову ПП «Кінь-сервіс» в особі арбітражного керуючого ОСОБА_9 в сумі 3072150 грн. (т. 18 а.с. 73-102), вказавши у вироку про те, що такі у справі не заявлено, не дослідив належним чином обставини справи, що підлягали доказуванню при розв'язанні позовів, підтверджували чи спростовували розмір матеріальної шкоди, як того вимагають норми ст. ст. 64, 323, 334 КПК України.

Представнику цивільного позивача ОСОБА_10, яка брала участь у судовому розгляді справи, не було надано можливості висловити міркування з приводу заявленого цивільного позову та виступити в судових дебатах (т. 21 а.с.37-38).

Під час нового розгляду суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і ретельно перевірити усі доводи, на які посилаються прокурор та засуджений в апеляціях, залежно від чого постановити у справі законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи, що підстави для зміни, обраного судом 05.04.2013 року (т. 20 а.с. 202), запобіжного заходу ОСОБА_3 відсутні, слід залишити такий у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляцію прокурора задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 6 червня 2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.

Судді