Рішення № 41374571, 30.10.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3630/14-ц

Провадження № 2/307/1603/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю: представника позивача Заграновської В.І.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом ПАТ «Закарпаттяобленерго», в особі Тячівського РЕМ до ОСОБА_2 про стягнення суми завданих збитків,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Закарпаттяобленерго», в особі Тячівського РЕМ звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 7755.17 грв. Посилається на те, що під час обстеження електроустановки у будинку відповідача в АДРЕСА_1, представниками РЕМ було виявлено порушення, а саме змонтована та схована електрична проводка поза засобом обліку електричної енергії. При вимкненні запобіжників всі електричні прилади працюють, світло в приміщенні горить, лічильник не імульсує. На підставі складеного працівниками РЕМ акту, комісією по розгляду актів про порушення ПКЕЕН, у відповідності до Порядку, Методики та п. 53 ПКЕЕН, було проведено визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем ПКЕЕН та встановлено, що останнім заподіяно збитки ПАТ «Закарпаттяобленерго», в особі Тячівського РЕМ на суму 7755.17 грв., що становить 14494 кВт/год. недооблікованої електричної енергії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що він постійно проживає у будинку АДРЕСА_1. Електрострум до його дворогосподарства подається на два електролічильники, один з яких знаходиться у будинку, а інший у майстерні. У зв'язку з тим, що в кінці січня 2014 р., на електроопорі, з якої подавався струм на лічильник, що знаходиться у будинку, погіршився контакт (дроти іскрилися), він підключив будинок до лічильника з майстерні, провівши струм кабелем до гаражу, який знаходиться на одній лінії з будинком та під'єднав його до однієї з розеток. Тому, у той час коли працівники РЕМ увійшли в будинок у ньому був електрострум при виключеному лічильнику. Перевірити будинок він працівникам РЕМ не перешкоджав. Чи перевіряли вони наявність навантаження на вводі до будинку він не знає, але цей факт у акті ними не відмічено. У своїх поясненнях у акті він вказав, що пропонує їм обстежити підключення енергії поза лічильником, але вони цього не зробили.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного. У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із підстав зазначених у договорі та іншому правочині, акті цивільного законодавства чи у зв'язку із завданням майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є користувачем електроенергії, яку йому постачає Тячівський РЕМ. Актом про порушення правил користування електроенергією від 31.01.2014 р. стверджено, що у будинку АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_2, виявлено приховану електропроводку поза засобами обліку, про що свідчить наявність струму в будинку при непрацюючому лічильникові. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ствердили, що 31.01.2014 р. вони проводили перевірку дотримання правил користування електроенергією у будинку відповідача. Спочатку вони, за допомогою струмовимірювальної штанги, перевірили чи є навантаження на вході в будинок і переконалися, що навантаження становить 22 ампери. Тоді зайшли у будинок і побачили, що електролампочки включені, а лічильник не працює. У будинку в цей час знаходилася дружина ОСОБА_2, яка не дозволила їм оглянути будинок. Потім прийшов ОСОБА_2, який також не дозволив оглянути будинок, але сам заліз на горище і через деякий час світло, яке горіло при виключеному лічильникові, погасло. Якщо б відповідач підключив систему електропостачання будинку до іншого лічильника то на вводі у будинок не було би ніякого навантаження. Наявність навантаження свідчить про те, що струм поступав у будинок із тієї електроопори на якій вони проводили заміри, поза обліком, тобто в обхід електролічильника. Про виявлені порушення вони склали відповідний акт. Свої дії знімали на відео.

З відеодиску приєднаного до справи представником позивача убачається, що під час перевірки у будинку АДРЕСА_1 було виявлено факт роботи електроприладів при виключеному електролічильникові. При перевірці електровводу в будинок за допомогою струмовимірювальної штанги встановлено навантаження в кількості 22 ампери. Довідками про спожиту та оплачену ОСОБА_2 електроенергію стверджено, що у відповідача є два особові рахунки по сплаті за спожиту електроенергію. Один на лічильник, який знаходиться у будинку (№ НОМЕР_1), а другий на лічильник, який знаходиться у майстерні ( № НОМЕР_2). По лічильнику, який знаходиться у будинку, із серпня 2012 р. до січня 2014 р., відповідач споживав у середньому по 292 квт.год., а з лютого 2014 р. по жовтень 2014 р., тобто після перевірки, він споживає в середньому по 551 кВт/год. Показники по лічильникові, який знаходиться у майстерні стабільні, у середньому 38 кВт/год. на місяць. З розрахунку визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушень ПКЕЕН убачається, що за необліковане використання електроенергії ОСОБА_2 нараховані збитки в сумі 7755.17 грв. Рішенням комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕН від 17.06.2014 р. цю суму вирішено стягнути з ОСОБА_2 Ці нарахування проведені у відповідності до «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією» затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 р. N 562 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 р. за N 782/12656.

Відповідно до п. 48 «Правил користування електричною енергією для населення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1357 від 26 липня 1999 р., споживач несе відповідальність згідно із законодавством за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії, розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, пошкодження приладу обліку, розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів, насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки. Пунктом 53 цих правил передбачено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. У протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил. У разі відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Виходячи з перерахованих вище фактів, суд вважає, що позивач повністю довів ті обставини на які посилався, а відповідач не надав суду жодних доказів на їх спростування і не довів тих обставин на які посилався сам. Його пояснення про те, що живлення електрострумом його будинку у момент перевірки проходило з іншого лічильника спростовуються актом про порушення ПКЕЕН, протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕН, відеодиском, розрахунком визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушень ПКЕЕН, довідками про спожиту та оплачену електроенергію, показаннями свідків. Також суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що акт не був підписаний одним із працівників РЕМ, так як у оригіналі акту наданому для огляду представником позивача та у тому примірнику, що приєднаний до справи є підпис інженера Мельник І.І. Крім того, будучи допитаним у якості свідка він показав, що його підпис у копії акту, яка залишилася у ОСОБА_2, не був поставлений помилково.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За таких обставин наявні підстави для стягнення на користь позивача збитків завданих відповідачем у результаті позаоблікового використання електроенергії.

Однак, при винесенні рішення суд бере до уваги правила ч. 4 ст. 1193 ЦК України якими передбачено можливість врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, і як наслідок - зменшення судом розміру відшкодування.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6 правила цієї норми застосовуються у разі коли відповідачем за таких обставин може бути тільки фізична особа та відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище.

Суд враховує, що відповідач сам є особою похилого віку, проживає у будинку разом з дружиною, яка теж є особою похилого віку, обоє отримують невелику пенсію, їхній син, ОСОБА_6, на даний час знаходиться на війні з Росією у Донецькій області, що шкоди не завдано вчиненням злочину, і приходить до висновку, що відшкодування шкоди у повному обсязі поставить сім'ю відповідача у скрутне матеріальне становище, тому її слід зменшити до 700 гривень.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 також слід стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 243.60 грв.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 57-59, 64, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 1166, 1193 ЦК України, ч. 7 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Закарпаттяобленерго», в особі Тячівського РЕМ сімсот гривень та двісті сорок три гривні 60 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.