Рішення № 41372715, 07.11.2014, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3398/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2014 року м.Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

В складі: головуючого судді: Гриценко І.Г.

при секретарі: Манюк Л.В.

за участю позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 83 731,20 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивувала наступним.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2012 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі 600,00 грн. з 07.03.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач протягом тривалого часу не сплачував позивачу аліменти, які присуджені судом. Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості, виданим державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ, заборгованість останнього зі сплати аліментів станом на 01.01.2014 року складала 13083,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, за розрахунком позивача ОСОБА_4, неустойка за прострочення сплати аліментів за період з 01.04.2012 року по 01.01.2014 року складає 83731,20 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник зменшили вимоги позову та просили стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 45965,11 грн., а також витрати за проведення експертизи в сумі 500,00 грн. (а.с. 52).

Крім того, в судовому засіданні позивачка та її представник зменшені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві Також суду пояснили, що відповідач допустив заборгованість з основного зобов'язання, чим позбавив свою дитину мати повноцінне матеріальне забезпечення (харчування, одежу, тощо), тому вважають, що відповідач відповідно до закону повинен сплатити неустойку за прострочення сплати аліментів.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (а.с. 21-24). Суду пояснив, що про існування рішення суду про стягнення з нього аліментів, а тим більше про існування у нього заборгованості по сплаті аліментів він нічого не знав. А коли випадково дізнався про відкрите виконавче провадження щодо стягнення з нього аліментів на утримання дитини і про нараховану заборгованість, то відразу 04.02.2014 року погасив вказану заборгованість по аліментах і написав заяву про відрахування в подальшому аліментів з його заробітної плати. Вважає, що позивачка не вірно зробила розрахунок пені у значно більшому розмірі, просив врахувати строк позовної давності щодо обчислення неустойки та надав свій розрахунок, згідно якого розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 2517 грн. 10 коп.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.04.2012 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі 600,00 грн. з 07.03.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ці докази суд сприймає до уваги, так як вони не суперечать один одному, ніяким чином не оскаржуються і не оспорюються.

Вказані обставини визнаються сторонами в судовому засіданні та у відповідності до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Тобто з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що з вини відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів.

Суд вважає, що у відповідача обов'язок сплачувати аліменти виник з моменту подачі позову і набуттям законної сили рішенням суду про стягнення аліментів, відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти (а.с. 60), державним виконавцем визначено розмір заборгованості по сплаті аліментів, розмір заборгованості та дії ДВС відповідачем не оспорені, відповідач повинен був цікавитися питанням розрахунку по заборгованості та відповідно до ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Оскільки згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісяця, тому за змістом наведеної норми права пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості.

Крім того, відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Станом на 01.01.2014 року у ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої доньки виникла заборгованість в розмірі 13083,25 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах відносно ОСОБА_4, складеним Вишенським відділом ДВС Вінницького міського управління юстиції (а.с.7).

Як видно з довідки - розрахунку заборгованості по сплаті аліментів боржника ОСОБА_1, з березня 2012 року по грудень 2013 року включно, відповідачем аліменти не сплачувались (а.с. 7).

04.02.2014 року відповідач ОСОБА_1 перерахував на рахунок Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ 13800,00 грн., тим самим погасивши нараховану заборгованість по аліментах в сумі 13083,25 грн., що підтверджується копією квитанції, постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2014 року (а.с. 30, 32).

Подані позивачем і відповідачем висновки експерта, виконанні на замовлення кожної сторони, судом при ухваленні рішення не приймаються, оскільки розрахунки у вказаних висновках проведено не у відповідності до діючого СК України.

Склавши таким чином нараховану суму неустойки за кожен місяць за період прострочення сплати аліментів з вини відповідача (включно з березня 2012 року по 31.12.2013 року), суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню неустойка за прострочку сплати аліментів в сумі 3989 грн. 81 коп. Судом нарахована дана сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів виходячи з формули для розрахунку - розмір заборгованості (за один місяць) * кількість прострочених днів (у одному місяці) * 1%; в сумі неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за кожен місяць за період з березня 2012 року по грудень 2013 року (всього 22 місяці) становить 3989 грн. 81 коп.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, за якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Згідно ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В задоволенні решти суми позову та судових витрат необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 196 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 3989 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 81 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп. судових витрат за судовий збір, а всього - 4233 грн. 41 коп.

В стягненні решти суми позову та судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: