Постанова № 41372577, 14.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 12» листопада 2014 р. Справа №905/4041/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Чижевська Р.В., за довіреністю №57/10 від 29.09.2014 року;

відповідача - Богінська Т.М., за довіреністю №9/01 від 27.03.2014 року; Коваль Л.Л., за довіреністю №30/01 від 03.11.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ (вх.№3566(З)/1-40) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 року по справі №905/4041/13,

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,

до Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа», м.Маріуполь,

про стягнення 3% річних у розмірі 1444141,79 грн., за несвоєчасні розрахунки за спожитий природний газ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 року по справі №905/4041/13 (суддя Серкіз В.Г.) заяву Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2014 року у виконавчому провадженні №905/4041/13 задоволено повністю.

Розстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2014 року у виконавчому провадженні №905/4041/13 на 60 (шістдесят) місяців зі сплатою 59 (п'ятдесят дев'ять) місяців по 24084,53 грн. та останній місяць зі сплатою в сумі 24084,93 грн.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 року по справі №905/4041/13 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені заяви Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» про розстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2014 року - відмовити. Крім того, апелянт просить суд витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що боржнику вже надавалася відстрочка виконання рішення суду на один рік, однак боржник не здійснив в період відстрочки жодного заходу спрямованого на добровільне виконання рішення. Наведене свідчить про надання судом переваги саме доводам боржника.

Апелянт вказує, що посилання боржника на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення. Ні нормами чинного законодавства ні договором не передбачено звільнення від відповідальності у зв'язку з низькою платоспроможністю населення та невиконанням державою взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Як зазначає скаржник, господарський суд Полтавської області, розглядаючи заяву боржника про надання розстрочки, прийняв до уваги доводи лише однієї сторони, а саме, Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа», не встановивши при цьому матеріальний інтерес стягувача, що є порушенням принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбаченими ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, на думку позивача, важливе значення має та обставина, що ДК «Газ України» не є газовидобувною компанією, тобто інших джерел погашення заборгованості за спожитий природний газ, ніж її стягнення в судовому порядку з своїх контрагентів у ДК «Газ України» не існує. Ненадходження коштів від боржників, зокрема, ККП «Маріупольтепломережа» завдає значних збитків державі, так як кошти не можуть бути спрямовані на розрахунки з НАК «Нафтогаз України», що у свою чергу може вплинути на отримання макрофінансової допомоги від Європейського Союзу.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно надано розстрочку виконання судового рішення, без обґрунтованих на те мотивів та на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника. Крім того, апелянт зазначає, що постанови Вищого господарського суду України свідчать про наявність судової практики, яка унеможливлює застосування розстрочки виконання рішення боржником.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 12.11.2014 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував та просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Представник відповідача зазначив, що скрутне фінансове становище боржника, велика дебіторська заборгованість, наявність суттєвих грошових заборгованостей перед кредиторами, обов'язок забезпечувати безперебійне та безаварійне надання послуг, утримувати теплові мережі, ускладнюють та роблять неможливим негайне виконання рішення суду та сплату заборгованості у повному обсязі, оскільки стягнення усієї суми боргу одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства, що виключить надалі можливість розрахунку з позивачем.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.07.2013 року по справі №905/4041/13 позовні вимоги ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задоволено повністю. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» 3% річних в сумі 1444141,79 грн. та 28882,83 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.09.2013 року залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 року заяву ККП «Маріупольтепломережа» про надання відстрочки виконання рішення суду у виконавчому провадженні по справі №905/4041/13 задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.07.2013 року по справі №905/4041/13 на дванадцять місяців з жовтня 2013 року.

30.09.2014 року відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про надання розстрочки виконання рішення суду Донецької області від 23.07.2014 року у виконавчому провадженні по справі №905/4041/13 строком на 60 (шістдесят) місяців з 01.10.2014 року зі щомісячним платежем у розмірі 24086,54 грн.

Суд першої інстанції, розглянувши зазначену заяву, виніс 09.10.2014 року ухвалу, якою вищевказану заяву задовольнив.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності обставин які ускладнюють виконання рішення суду по даній справі у зв'язку з чим наявні всі підстави для застосування приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.2 постанови «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2010 року №9 розтлумачив приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на скрутний фінансовий стан, збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів, які позбавляють підприємство можливості погашення існуючої заборгованості у повному обсязі. Виконання рішення у справі ускладнює також ускладнюється тим, що підприємство має здійснювати заходи з поточного та капітального ремонту тепломереж, аби належним чином забезпечувати функціонування опалювальної системи міста, здійснювати підготовку до опалювального сезону 2014-2015 років.

Заявник вказує, що він є єдиним підприємством з постачання теплової енергії, послугами якого користується майже півмільйона мешканців міста. Теплову енергію підприємства отримують, зокрема, 87 дитячих садків, 70 школи, 3 приюти, 33 лікувальних установи та організації міста.

Крім того, в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що негайне виконання рішення суду у даній справі призведе до неможливості виконання підприємством покладених на нього обов'язків із забезпечення тепловою енергією установ та організацій.

Як вказує відповідач, на сьогоднішній день ККП «Маріупольтепломережа» не має можливості вільно розпоряджатися належним йому майном, оскільки відповідно до постанови заступника начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби від 06.09.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджується наданими до матеріалів справи документами, зокрема, відповідно до бухгалтерського обліку ККП «Маріупольтепломережа», копія якого міститься в матеріалах справи, сума заборгованості перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на дату звернення з заявою про надання розстрочки - на 01.09.2014 року становить -1445072,20 грн. ККП «Маріупольтепломережа» є сезонним підприємством, оскільки надає послуги з централізованого опалення лише за період з жовтня-квітень, а постачання гарячої води відбувається цілорічно.

Як зазначає заявник ККП «Маріупольтепломережа» за 2014 рік очікує отримати на розрахунковий рахунок за надані послуги з теплопостачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам - 329,5 млн. грн. та планує отримати від державного бюджету субвенцію на погашення різниці в тарифі в сумі 211967,1 тис. грн., яка затверджена протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №79 від 14.02.2014 року. Також, станом на сьогоднішній день на погодженні знаходиться розрахунок обсягу заборгованості за минулі періоди з різниці в тарифах на послуги теплопостачання на суму 236322,6 тис. грн.

Отже, такі обставини, як: знаходження ККП «Маріупольтепломережа» у стані постійного дефіциту обігових коштів; погіршення фінансового становища підприємства, у зв'язку з існуванням кредиторської заборгованості перед ПАТ НАК «Нафтогаз України»; наявність значної дебіторської заборгованості і неможливість її стягнення; наявність невідшкодованої різниці в тарифі через невідповідність собівартості теплової енергії діючому тарифу; складність ситуації в Донецькій області через проведення антитерористичної операції, що призводить до нестабільної роботи підприємств, установ та організацій - є такими, що ускладнюють виконання рішення у даній справі та роблять неможливим його одномоментне виконання.

Положеннями ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Надавши правову оцінку вказаним заявником обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що вищевказані обставини ускладнюють виконання рішення суду, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України є підставою до надання заявнику розстрочки на виконання рішення суду.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем, а дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно. Таким чином, розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з рішення у даній справі, до стягнення була пред'явлена заборгованість відповідача, яка складається з 3% річних в сумі 1444141,79 грн.

3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У даному випадку, 3% річних є додатковим надходженням (прибутком) для ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», які б воно не отримало за умови належного виконання ККП «Маріупольтепломережа» умов договору.

Виникнення прострочення з оплати основної заборгованості було спричинено несвоєчасним проведенням оплати за послуги з теплопостачання населенням перед відповідачем, а також різницею у тарифах на теплову енергію, які підлягали відшкодуванню з бюджету.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що відповідач станом на момент прийняття судом апеляційної інстанції постанови дотримується визначеного судом графіку виконання рішення суду. Вказане підтверджується платіжним дорученням №6143 від 10.11.2014 року, згідно якого відповідачем на користь позивача здійснено сплату заборгованості по справі №905/4041/13 згідно рішення суду від 23.07.2013 року в розмірі 24084,53 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача про наявність судової практики щодо застосування розстрочки, оскільки при розгляді справ та прийнятті судових рішень, суд, перш за все, керується приписами чинного законодавства, а не судовою практикою. При цьому, можливість використання судом положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України залежить від конкретних обставин справи, які суд оцінює самостійно у відповідності до норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги доводи лише однієї сторони і не врахував інтереси позивача, спростовуються аналізом суду обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 року по справі №905/4041/13 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.10.2014 року по справі №905/4041/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.