Постанова № 41372536, 11.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 911/973/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Остапенка О.М.

Верховця А.А.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014р.

у справі № 911/973/14 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2

до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод

"Теплозвукоізоляція"

про стягнення 41466, 93 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - дов. № б/н від 17.06.2014 р.

від відповідача: Рижова Т.Ю. - дов. № б/н від 21.10.2014 р.

Жукова Л.І. - дов. № б/н від 30.10.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/973/14 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 40000 грн. основного боргу, 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних, 226,85 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/973/14 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 911/973/14 на 07.10.2014р.

Через відділ документального забезпечення 03.10.2014р. представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Встановлено, що в судове засідання 07.10.2014р. представник відповідача не з"явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. розгляд справи № 911/973/14 було відкладено на 11.11.2014р.

Через відділ документального забезпечення 11.11.2014р. представником апелянта було подано пояснення до апеляційної скарги в якому просить апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення господарського суду київської області від 08.04.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

21.10.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в особі керуючого санацією Жмайло О.В. (відповідач) було укладено Договір на проведення оцінки майна відповідача (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивачем повному обсязі виконано роботи з незалежної оцінки майна відповідача, що підтверджується Актом приймання-передачі звіту про незалежну оцінку від 11.11.2013р.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт становить 40 000 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за роботу підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок Виконавця у сумі 40 000,00 грн. протягом шістдесяти робочих днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до п. 4.1.2. Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату робіт Позивача. Строк оплати відповідно до умов Договору настав 15.01.2014 року.

У зв'язку з відсутністю оплати за Договором, позивачем 11.03.2014р. було надіслано на адресу відповідача Претензію. Відповідачем умови Договору не виконано, оплату за роботу не здійснено.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем прострочена заборгованість в сумі 40 000,00 грн., що ним визнано у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач прострочив оплату за наданні послуги позивач також, просив суд стягнути з відповідача 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що у випадку порушення п. 2.2. Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 982,56 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає стягненню 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40000 грн. заборгованості, 982,56 грн. пені, 240 грн. інфляційних та 226,85 грн. 3% річних, що відповідачем визнано, підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано жодних доказів про будь-яку зміну умов договору, а також про визнання цього договору недійсним, розірваним, тощо.

Відповідно до статті 33 ГПК України сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/973/14.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2014р. у справі № 911/973/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/973/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді О.М. Остапенко

А.А. Верховець