Рішення № 41372457, 07.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2014 р.Справа № 922/3783/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя до ВЧ № А 1451 МОУ, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 5879,58 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Перхун Ю.М., дов. від 11.12.2013 року.

Представник відповідач - Черепов К.В., дов. від 15.03.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Військової частини № А 1451 МОУ, м. Харків, про стягнення суми заборгованості в розмірі суму 5879,57 грн., з яких: 4941,13 грн. - основний борг, 489,75 грн. - інфляційні, 86,65 грн. - 3% річних, 362,04 грн. - пеня. Зазначена сума заборгованості нарахована позивачем внаслідок порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 450/114 від 10.10.2013р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.09.2014р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 03.11.2014р. оголошувалась перерва до 07.11.2014р. об 11:00 год.

20.10.2014р., через канцелярію суду, представником відповідача надано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 36760), яке судом задоволено.

У призначеному судовому засіданні 07.11.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2014р. проти позову заперечував частково - в частині нарахування позивачем інфляційних втрат, в обґрунтування чого надав свій розрахунок інфляційних (вх. № 39178), який судом досліджено та долучено до матеріалів справи. Також відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 37833), який долучено судом до матеріалів справи та клопотання про зменшення нарахованої позивачем суми пені на 90%, в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем відповідача та відсутністю належного фінансування військової частини (вх. № 37832).

У судовому засіданні 07.11.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 10.10.2013 між ПАТ «Укртелеком» (позивач, орендодавець) та Військовою частиною А1451 (відповідач, орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства № 450/114 (договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач передав в строкове платне користування частину технологічного приміщення № 8 загальною площею 1,0 кв. м. на четвертому поверсі чотириповерхової будівлі за адресою: м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 15 (інв. № 13020100663) .

Відповідно п. 12.1., договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.05.2016 р., також сторони домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.07.2013р.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 10.10.2013 року (додаток 1 до договору № 450/114 від 10.10.2013р.) орендодавець передав, а орендар прийняв, відповідно до умов договору, частину технологічного приміщення №8, загальною площею 1,0 кв. м. на четвертому поверсі чотириповерхової будівлі за адресою: м. Мелітополь, пр. Б. Хмельницького, 15.

Пунктами 3.1. та 3.5. договору передбачено, що відповідач проводить оплату за користування майном в розмірі 475 грн. (з ПДВ) за 1,0 кв. м. у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця.

Крім того, на підставі п. 3.4. договору відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача (Між Позивачем та ВАТ «Запоріжжяобленерго» було укладено Договір про постачання електричної енергії від 20.08.2007 № 54/92 по усім об'єктам позивача, розташованим в Мелітопольському районі Запорізької області. До переліку об'єктів входить об'єкт, в якому знаходиться орендована відповідачем площа).

Відповідно до п. 6.1.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.

Згідно п. 8.2 договору передбачено, що, у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць, станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем щомісяця, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, направлялись на адресу відповідача рахунки для оплати за орендоване майно, та розрахунки сум відшкодування орендарем електроенергії. Факт отримання даних рахунків підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем у судових засіданнях.

Таким чином, орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, орендар (відповідач) порушив умови договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування електроенергії, внаслідок чого, у відповідача станом на 01.09.2014 року утворилась заборгованість за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. в сумі 4941,13 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення на адресу відповідача акту звіряння взаєморозрахунків від 07.07.2014р. за договором оренди нерухомого майна № 450/114 від 10.10.2013р., в якому відповідача повідомлено про наявну заборгованість в сумі 4941,13 грн. На час звернення позивача до господарського суду, зазначена заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості з орендної плати та відшкодуванню витрат за електроенергію за жовтень 2013р. - квітень 2014р., позивачем нараховано відповідачу пеню, яка за розрахунком позивача, складає 362,04 грн., 489,75 грн. - інфляційних втрат та 86,65 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та по відшкодуванню витрат на електроенергію в сумі 4941,13 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Заявлена до стягнення заборгованість не спростовується відповідачем у наявному в матеріалах справи відзиві на позов.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором оренди №450/114, який був укладений між сторонами по справі 10.10.2013 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати та по відшкодуванню витрат на електроенергію в сумі 4941,13 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.2 договору оренди сторонами встановлено, що у разі заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця до дати погашення заборгованості..

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 362,04 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком, в зв'язку з чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 362,04 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з 28.11.2013р. по 31.08.2014р. нараховано 3% річних в розмірі 86,65 грн. Даний розрахунок 3% річних перевірено судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат в розмірі 489,75 грн., нарахованих за період з 01.12.2013р. по 31.07.2014р., суд, ретельно перевіривши розрахунки інфляційних втрат, надані до матеріалів справи позивачем та відповідачем, вважає, що розрахунок Військової частини № А 1451 МОУ вірний, відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим на користь позивача стягується сума інфляційних втрат в розмірі 471,07 грн.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, вважає за можливе задовольнити його, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що установа відповідача фінансується виключно з Державного бюджету України, суд вважає за можливе, у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 90%. За таких обставин, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 36,20 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 15, 16, 204, 509, 525, 530, 598, 610-612, 625 629, 627, 628, 631, 651, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 174, 179, 188, 202-205, 232, 286, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев'янка, 3, код ЄДРПОУ 08208941) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26008439897 у ЗОДАТ "Райффайзен Банк Аваль (м. Запоріжжя), МФО 313827) суму основного боргу за договором від 10.10.2013р. в розмірі 4941,13 грн., 3% річних в розмірі 86,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 471,07 грн., пеню в розмірі 36,20 грн., судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3783/14