Рішення № 41372449, 10.11.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2014 Справа № 920/1536/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Лєпковій І.М., розглянувши матеріали справи № 920/1536/14

за позовом: ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод автоматичних станцій», м. Ромни, Сумська область,

про стягнення 17 381 грн. 20 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ліквідатор Ховрін Ю.А.;

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 12 381 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 18.02.2014 року по 31.08.2014 року, зобов'язати відповідача нарахувати та стягнути на користь позивача компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з січня 2013 року по 19.08.2013 року, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. за порушення законних прав позивача.

07.11.2014 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву № 28 від 07.11.2014 року, в якому зазначив, що відповідач знаходиться в ліквідаційній процедурі, тому з нього неможливо стягнути середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, оскільки це є економічною санкцією, також вина відповідача у невиплаті заробітної плати відсутня, крім того, на думку відповідача, позивач не навела доказів на підтвердження заподіяної їй моральна шкода та її розміру.

Відповідач в даному судовому засіданні усно пояснив, що проти задоволення позовних вимог заперечує.

Позивач в судове засідання не прибув.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 1 вересня 2009 року відповідно до наказу № 19 - к від 01.09.2008 року позивача прийнято на роботу у Відкрите акціонерне товариство «Роменський завод автоматичних телефонних станцій» секретарем-друкаркою, про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис № 12. З 16 листопада 2010 року згідно запису в трудовій книжці за № 13 позивача було переведено на посаду інспектора з кадрів - секретаря. 19 серпня 2013 року відповідно до наказу № 16-к від 19.08.2013 року позивача звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, про що у трудовій книжці зроблено запис № 14.

Приписами статті 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до довідки відповідача № 26 від 01.09.2014 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на 1 вересня 2014 року складає 13 377 грн. 36 коп.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на день звільнення позивача з роботи та по даний час виплата у розмірі 12 381 грн. 20 коп. відповідачем проведена не була.

Відповідно до вимог статті 117 КЗпП України, за затримку розрахунку при звільненні відповідач повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод автоматичних телефонних станцій» № 25 від 01.07.2014 року про розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку з 18.02.2014 року по 30.06.2014 року середня заробітна плата позивача складає 95 грн. 24 грн. Період невиплати належної позивачу заробітної плати з 18 лютого 2014 року по 30 червня 2014 року складає 87 робочих днів, а загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 18.02.2014 року по 30.06.2014 року складає 8 285 грн. 88 коп. грн.

Відповідач затримав розрахунок з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року, і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 01.01.2014р. по 17.02.2014р. складає 4 095 грн. 32 коп. Таким чином загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 18.02.2014 року по 31.08.2014 року складає 12 381 грн. 20 коп.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17 січня 2002 року порушено провадження у справі № 354-15/10 про банкрутство відповідача.

Відповідно до пункту 13 статті 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство набирає законної сили з моменту її винесення.

Відповідно частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до Боржника, у тому числі вимоги про стягнення заробітної плати.

Таким чином, даний спір підвідомчий господарському суду Сумської області.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004р. за № 114/8713, вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні прирівняні до заробітної плати.

Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є компенсацією працівнику за час затримки підприємством розрахунку, а не економічною санкцією, як помилково вважає відповідач.

Оскільки відповідачем обґрунтованих заперечень проти позову суду не надано, а згідно статті 116 КЗпП України підприємство зобов'язано при звільненні працівника виплатити всі суми, що належать йому від підприємства, тому господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованість з компенсації за час затримки розрахунку, у сумі 12 381 грн. 20 коп. на користь позивача, оскільки відповідно до статті 117 КЗпП України звільнений працівник має право на таку компенсацію.

Стосовно стягнення 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди слід зауважити наступне.

Згідно приписів статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Системний аналіз статей 23 та 1167 ЦК України, змісту постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" дають підстави зробити висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві, має здійснюватися за загальними правилами відшкодування шкоди тобто, у разі наявності шкоди, вини певної особи та причинно-наслідкового зв'язку між означеними категоріями.

Втім позивач не довів суду факту спричинення моральної шкоди діями відповідача, так як не довів вини відповідача, оскільки невиплата позивачеві заробітної плати пов'язана з процесом банкрутства підприємства. До того ж, позивач жодним чином не обґрунтував належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, 34 ГПК України розрахунок моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод автоматичних телефонних станцій» (42000, Сумська обл., м. Ромни, вул. Пролетарської Солідарності, 37, код 14003002) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 12 381 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з 18.02.2014 року по 31.08.2014 року.

3. В частині стягнення 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди - відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Роменський завод автоматичних телефонних станцій» (42000, Сумська обл., м. Ромни, вул. Пролетарської Солідарності, 37, код 14003002) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2014 року.

Суддя І.В. Зайцева