Ухвала суду № 41372435, 10.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"10" листопада 2014 р. Справа № Б8/148-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №Б8/148-12

за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А (Кредитор / ініціюючий кредитор),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс", ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Мальцева А.В., яка діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 758, виданого Міністерством юстиції України 19 квітня 2013 року та ухвали господарського суду Київської області від 18 січня 2013 року у справі № Б8/148-12;

Кредитор 2: Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС, код ЄДРПОУ: 19421299, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2 а;

за участю представників учасників провадження:

від Кредитора: не з'явився;

від Кредитора 2: не з'явився;

від Боржника/ розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Мальцева А.В. особисто, -

В С Т А Н О В И В:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/148-12 за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (ідентифікаційний код: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А) (Кредитор / ініціюючий кредитор) про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" (ідентифікаційний код: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А) (Боржник), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 28 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2013 року визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора; введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено арбітражного керуючого Мальцеву А.В. розпорядником майна Боржника, зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази; зобов'язано розпорядника майна разом із посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 15 квітня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника №Б8/148-12 здійснено в газеті "Голос України" № 20 від 31.01.2013 року. В газеті "Голос України" №33 від 19.02.2013 року було опубліковано уточнення, яким доповнено оголошення інформацією про місце реєстрації розпорядника майна Боржника.

22.02.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ініціюючого кредитора надійшла заява № 995/16 від 19.02.13 року (вх. № 3388 від 22.02.2013 року) про визнання додаткових кредиторських вимог ініціюючого кредитора до Боржника, в якій ініціюючим кредитором заявлено вимоги: додатково визнати ПАТ "Банк "Київська Русь" кредитором Боржника з вимогами четвертої черги на суму 31 944 857,62 грн.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року призначено судові засідання для розгляду заяв Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС, Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" з вимогами до Боржника у судових засіданнях на 22 липня 2013 року; зобов'язано Заявника 2, ініціюючого кредитора на призначені судові засідання надати документальні докази у справі; продовжено строки, встановлені абз.абз. 4-6 п. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: "Закон про банкрутство") на три місяці; відкладено попереднє засідання у справі на 22 липня 2013 року; відсторонено керівника Боржника або будь-яких інших осіб, які виконують обов'язки керівника Боржника від посади керівника Боржника; покладено виконання обов'язків керівника Боржника на розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Мальцеву А.В.; призначено судове засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство на 12 серпня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22 липня 2013 року продовжено строки, встановлені абз.абз. 4-6 п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на 1 місяць від раніше продовженого; продовжено строк, встановлений ч. 7 ст. 13 Закону про банкрутство на шість місяців; відкладено судові засідання для розгляду заяв Заявника 2 та ініціюючого кредитора на 12 серпня 2013 року; відкладено попереднє засідання у справі на 12 серпня 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2013 року продовжено строки, передбачені абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених; відкладено судове засідання для розгляду заяви Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС № 400-к від 27 лютого 2013 року на 11 листопада 2013 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 11 листопада 2013 року; відкладено попереднє засідання у справі на 11 листопада 2013 року; вирішено інші процедурні питання у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2013 року продовжено строки, передбачені абз. абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі на три місяці від раніше продовжених; продовжено строк, встановлений ч. 7 ст. 13 Закону про банкрутство на шість місяців; відкладено судове засідання для розгляду заяви Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС № 400-к від 27 лютого 2013 року на 13.01.2014 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви Пат "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 13 січня 2014 року; відкладено попереднє засідання у справі на 13 січня 2014 року; зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, в невиконаній частині; зобов'язано Ірпінську ОДПІ Київської області ДПС виконати вимоги п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2013 року продовжено строки, передбачені абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених; відкладено судове засідання для розгляду заяви Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС № 400-к від 27 лютого 2013 року на 17 березня 2014 року; відкладено судове засідання для розгляду заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 17 березня 2014 року; відкладено попереднє засідання у справі на 17 березня 2014 року; зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року, в невиконаній частині; зобов'язано Ірпінську ОДПІ Київської області ДПС виконати вимоги п. 6 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15 квітня 2013 року в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2014 року розглянуто вимоги Кредитора 2 у справі; продовжено строки, передбачені абз. абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених; продовжено строк, встановлений ч. 7 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на шість місяців; відкладено судове засідання для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 16 червня 2014 року; відкладено попереднє засідання у справі на 16 червня 2014 року; зобов'язано ПАТ "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, в невиконаній частині; зобов'язано розпорядника майна Боржника виконати вимоги п. 7 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, виконати вимоги п. 5, 8 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 18.01.2013 року та розглянути заяву ініціюючого кредитора № 995/16 від 19 лютого 2013 року, результати розгляду чого надати суду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2014 року продовжено строки, передбачені абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у справі № Б8/148-12 на три місяці від раніше продовжених; відкладено судове засідання для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" № 995/16 від 19 лютого 2013 року на 10 листопада 2014 року; відкладено попереднє засідання у справі на 10 листопада 2014 року; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" виконати вимоги п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 15.04.2013 року, в невиконаній частині; вирішено інші процедурні питання по справі.

10.11.2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 10.11.2014 року б/н (вх. №24923/14 від 10.11.2014 року) з доданими документами, у якому Кредитор просить визнати поважною причину неможливості представника кредитора взяти участь у судовому засіданні 10.11.2014 року та відкласти розгляд справи №Б8/148-12 на іншу дату.

10.11.2014 року в судове засідання з'явився розпорядник майна Боржника, який виконав вимоги ухвали суду від 16.06.2014 року, подав витребувані судом докази, надав пояснення по справі, у яких зазначив, що у реєстрі вимог кредиторів Боржника, який був поданий раніше розпорядником майна Боржника, було допущено деякі неточності та технічні помилки, у зв'язку з чим розпорядником майна Боржника надано уточнений реєстр вимог кредиторів Боржника. Представники Кредитора, Кредитора 1 в судове засідання не з'явились, Кредитор 1 про причини нез'явлення представника в судове засідання не повідомив.

Детально дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення розпорядника майна Боржника, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ред. Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрала чинності з 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 28 грудня 2012 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та у відповідності до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред., що набрала чинності з 19 січня 2013 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство в редакції, яка набрала чинності 04 листопада 2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У клопотанні про відкладення розгляду справи від 10.11.2014 року б/н Кредитор просить визнати поважною причину неможливості представника кредитора взяти участь у судовому засіданні 10.11.2014 року та відкласти розгляд справи №Б8/148-12 на іншу дату, обґрунтовуючи це триваючим сезоном відпусток, значним навантаженням на особовий склад співробітників юридичного підрозділу Кредитора та відрядженням представника Кредитора ОСОБА_2 до м. Суми для додаткового супроводження справи №920/1635/14, розгляд якої призначений у господарському суді Сумської області на 10.11.2014 року о 10 год. 30 хв.

На підтвердження своїх доводів Кредитором надано фотокопію ухвали господарського суду Сумської області від 16.10.2014 року у справі №920/1635/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, Кредитор не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого належного представника.

Разом з тим, Кредитором на надано суду жодних належних доказів на підтвердження перебування представника Кредитора - ОСОБА_2 у службовому відрядженні. Також Кредитором не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють заміну представника Кредитора - ОСОБА_2 на іншого належного представника.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що клопотання Кредитора про відкладення розгляду справи від 10.11.2014 року б/н є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, провадження у справі №Б8/148-12 перебуває в судовій процедурі розпорядження майном Боржника, в якій на 10.11.2014 року призначено розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання додаткових кредиторських вимог № 995/16 від 19 лютого 2013 року та попереднє засідання у справі.

Розглядаючи заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання додаткових кредиторських вимог № 995/16 від 19 лютого 2013 року, суд дійшов наступних висновків.

Визначення терміну "кредитор" надається в ст. 1 Закону про банкрутство, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року №05-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); згідно абз. 2 п.п. 4.3. зазначених Рекомендацій, у вирішенні питання про визначення розміру вимог за грошовими зобов'язаннями господарські суди мають враховувати, що частина 7 статті 1 закону визначає грошове зобов'язання як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частиною 1 ст. 14 Закону про банкрутство визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Як встановлено судом, від Кредитора надійшла заява про визнання додаткових кредиторських вимог ініціюючого кредитора до Боржника № 995/16 від 19.02.2013 року, в якій ініціюючим кредитором заявлено вимоги додатково визнати ПАТ "Банк "Київська Русь" кредитором Боржника в вимогами четвертої черги на суму 31 944 857,62 грн.

Частиною 8 ст. 11 Закону про банкрутство визначено, що кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Судом встановлено, що Кредитором подано до суду заяву про визнання додаткових кредиторських вимог ініціюючого кредитора до Боржника № 995/16 від 19.02.2013 року в межах строку, встановленого абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство.

Свої вимоги Кредитор обґрунтовує неналежним виконанням Боржником зобов'язань за кредитним договором від 26.05.2008 року №20525-20/8-1 в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим у Боржника перед Кредитором утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 13 442 225,50 грн., заборгованості по сплаті відсотків у сумі 17 091 090,35 грн., трьох процентів річних у сумі 346 919,90 грн., інфляційних втрат у сумі 26 884,45 грн. Разом з тим, у зв'язку з неналежним виконанням Боржником зобов'язань за кредитним договором від 17.03.2008 року № 6579-20/8-1 за Боржником наявна заборгованість у вигляді відсотків за користування кредитом у сумі 818 833,31 грн., трьох процентів річних у сумі 201 904,11 грн., інфляційних втрат у сумі 17 000,00 грн.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду Київської області від 24 квітня 2012 року у справі № 5/015-12, вирішено стягнути з Боржника на користь Заявника 8 500 000,00 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 1 722 666,62 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 476 000,00 грн. інфляційних втрат, 324 164,38 грн. 3% річних, 32 571,32 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 62 227,74 грн. витрат по сплаті судового збору. З вказаного рішення вбачається, що суми процентів за користування кредитними коштами нарахована за період з 01.10.2009 року по 31.05.2011 року, суми 3% річних та інфляційних втрат нараховані нарахована за період з 01.05.2011 року по 24.01.2012 року.

Відповідно до абз.абз. 1-3 п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року №14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненого реєстру вимог кредиторів Боржника, розпорядником майна Боржника визнано вимоги Кредитора за кредитним договором від 17.03.2008 року № 6579-20/8-1 у вигляді відсотків за користування кредитом у сумі 818 833,31 грн., трьох процентів річних у сумі 201 904,11 грн., інфляційних втрат у сумі 17 000,00 грн. у повному обсязі та включено до реєстру вимог кредиторів Боржника.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором від 17.03.2008 року № 6579-20/8-1, суд дійшов висновку про те, що Кредитор має право на нарахування процентів за користування кредитними коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат за період, який не охоплюється рішенням господарського суду Київської області від 24 квітня 2012 року у справі № 5/015-12.

Перевіркою правильності визначення Кредитором вищевказаних сум процентів за користування кредитними коштами, трьох процентів річних та інфляційних втрат судом встановлено, що останні визначені Кредитором вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи суду не надано доказів сплати Кредитору відсотків за користування кредитом у сумі 818 833,31 грн., трьох процентів річних у сумі 201 904,11 грн., інфляційних втрат у сумі 17 000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Кредитора до Боржника за кредитним договором від 17.03.2008 року № 6579-20/8-1 у вигляді відсотків за користування кредитом у сумі 818 833,31 грн., трьох процентів річних у сумі 201 904,11 грн., інфляційних втрат у сумі 17 000,00 грн.

Судом встановлено, що 26.05.2008 року між Кредитором та Боржником укладено кредитний договір від 26.05.2008 року №20525-20/8-1 (далі за текстом: Договір №20525-20/8-1) зі змінами, згідно п. 1.1 якого, предметом даного договору є надання банком позичальнику грошових коштів у сумі 60 000 000,00 грн. на строк до 25.05.2011 року у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору №20525-20/8-1, позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених кредитним договором. Позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту в розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Згідно п. 8.1 Договору №20525-20/8-1, перерахування банку плати за користування кредитом здійснюється щомісячно в строк до 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, в якому сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

Пунктом 10.1 Договору №20525-20/8-1 визначено, що цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом, Кредитором належним чином виконано зобов'язання за Договором №20525-20/8-1 та перераховано на поточний рахунок Боржника грошові кошти у загальній сумі 60 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №CR019001 від 29.05.2008 року, №CR012003 від 30.05.2008 року, №CR006002 від 02.06.2008 року, №CR002002 від 10.06.2008 року, №CR005003 від 18.06.2008 року, №CR008002 від 23.06.2008 року, №CR020003 від 27.06.2008 року, №CR005002 від 01.07.2008 року, №CR004002 від 04.07.2008 року, №CR003003 від 08.07.2008 року, №CR008002 від 17.07.2008 року.

Проте, як вказує Кредитор, Боржник зобов'язань за Договором №20525-20/8-1 не виконав, кредитні кошти у повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, у зв'язку з чим за Боржником утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 13 442 225,50 грн., заборгованості по сплаті відсотків у сумі 17 091 090,35 грн.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи Боржником не надано суду належних доказів виконання Боржником зобов'язань за Договором №20525-20/8-1.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Кредитором сум основного боргу у розмірі 13 442 225,50 грн. та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 17 091 090,35 грн. судом здійснено перерахунок вказаних суми, за наслідками чого судом встановлено, що вказані суми визначено Кредитором вірно та обґрунтовано, а розрахунок вказаних сум відповідає умовам Договору №20525-20/8-1.

Як вказує Кредитор, у зв'язку з неналежним виконанням Боржником зобов'язань за Договором №20525-20/8-1, за Боржником наявна заборгованість у вигляді трьох процентів річних у сумі 346 919,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 26 884,45 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.абз. 2, 3 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою правильності визначення Кредитором вищевказаних сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, судом встановлено, що сума інфляційних втрат у розмірі 26 884,45 грн. та сума трьох процентів річних у розмірі 346 919,90 грн. визначені Кредитором вірно та обґрунтовано; при розрахунку інфляційних втрат Кредитором враховано періоди, в яких індекс інфляції був менше одиниці.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Судом встановлено, що Кредитором при поданні заяви про визнання додаткових кредиторських вимог № 995/16 від 19 лютого 2013 року сплачено судовий збір у сумі 1 147,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, з урахуванням положень ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає обґрунтованими додаткові грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" у сумі 31 944 857,62 грн. (тридцять один мільйон дев'ятсот сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 62 коп.), які підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору сплаченого Кредитором за подання заяви про визнання кредиторських вимог про визнання додаткових кредиторських вимог № 995/16 від 19 лютого 2013 року у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого вказані суми визнаються судом та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Згідно абз. 1-4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Абзацом 1 п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18 грудня 2009 року визначено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Згідно з п. 74 зазначеної Постанови, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суд Київської області від 18.01.2013 року визнано безспірні грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в сумі 11 085 058,74 грн., що складаються з: 8 500 000,00 грн. заборгованості з повернення тіла кредиту, 1 722 666,62 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 476 000,00 грн. інфляційних втрат, 324 164,38 грн. 3% річних, 62 227,74 грн. витрат по сплаті судового збору; визнано вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в сумі 32 571,32 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; покладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" 5 365,00 грн. судового збору. Ухвалою господарського суд Київської області від 17.03.2014 року визнано вимоги Ірпінської Об'єднаної Державної податкової Інспекції Київської області ДПС до товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс" як конкурсного кредитора в сумі: 19 823,15 грн., з яких: 2 267,04 грн. заборгованості по податку на прибуток з приватних підприємств, з яких 2 264,12 грн. - основного боргу та 2,92 грн. пені; 8 404,95 грн. заборгованості по податку на додану вартість (основний борг); 9 151,16 грн. заборгованості по орендній платі за землю з юридичних осіб, з яких 9 096,89 грн. основного боргу та 54,27 грн. фінансової санкції.

Заслухавши пояснення представників Заявників (Кредиторів), розпорядника майна Боржника в судових засіданнях, під час яких розглядались заяви Заявників (Кредиторів) з вимогами до Боржника, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають наступні грошові вимоги у розмірі, що визнані судом:

- публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, в сумі 43 029 916,36 грн. (сорок три мільйони двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень 36 коп.), які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 32 571,32 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят одна гривня 32 коп.), які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 6 512,00 грн. (шість тисяч п'ятсот дванадцять гривень 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів;

- Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС, ідентифікаційний код: 19421299, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2 а, в сумі 19 765,96 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 96 коп.), які відносяться до третьої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 57,19 (п'ятдесят сім гривень 19 коп.), які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Згідно абз. 1, 3 ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

Відповідно до матеріалів справи, публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника №Б8/148-12 здійснено в газеті "Голос України" № 20 від 31.01.2013 року. Граничний строк для подачі заяв з конкурсними вимогами кредиторів становить 02.03.2013 року.

Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

В абз. 3 п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18 грудня 2009 року визначено, що відповідно до частини другої цієї ж статті Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Отже, Закон пов'язує з пропуском конкурсними кредиторами строку, встановленого для подання ними заяв, припинення їх права вимоги до боржника.

Пунктом 1 п. 49 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

За результатами розгляду матеріалів справи в попередньому засіданні, суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 14, 15, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред., що набрала чинності 04.11.12 р.), ст. ст. 4-1, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Верхового Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04 червня 2004 року № 04-5/1193, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про відкладення розгляду справи від 10.11.2014 року б/н (вх. №24923/14 від 10.11.2014 року), - відмовити.

2. Заяву публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання додаткових кредиторських вимог № 995/16 від 19.02.13 року (вх. № 3388 від 22.02.2013 року), - задовольнити.

Визнати додаткові вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088) у сумі 31 944 857,62 грн. (тридцять один мільйон дев'ятсот сорок чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім гривень 62 коп.), які підлягають задоволенню в четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору у сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.

3. Включити до реєстру вимог кредиторів Боржника та затвердити реєстр вимог кредиторів Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелторі Плюс", ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, в наступному складі та обсязі:

- публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, в сумі 43 029 916,36 грн. (сорок три мільйони двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень 36 коп.), які відносяться до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 32 571,32 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят одна гривня 32 коп.), які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 6 512,00 грн. (шість тисяч п'ятсот дванадцять гривень 00 коп.), які відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів;

- Ірпінська ОДПІ Київської області ДПС, ідентифікаційний код: 19421299, місцезнаходження: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2 а, в сумі 19 765,96 грн. (дев'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 96 коп.), які відносяться до третьої черги задоволення вимог кредиторів, в сумі 57,19 (п'ятдесят сім гривень 19 коп.), які відносяться до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

4. Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 02 березня 2013 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов'язань.

5. Провести перші загальні збори кредиторів до 20 листопада 2014 року, обрати комітет кредиторів та подати клопотання щодо подальших процедур у справі.

6. Призначити на 16 лютого 2015 року на 14 год. 00 хв. судове засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. 201).

7. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Суддя П.Ф. Скутельник