Постанова № 41372428, 12.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2014 р. Справа № 908/1471/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

третьої особи - не з'явився,

відповідача - Малі О.О. - дов. № 1-01/14 від 20.01.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2864 З/1-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2014 р. у справі № 908/1471/14,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

до Фермерського господарства "Орбіта-СМ", с. Лук'янівське, Запорізька обл.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальпрокаттрейдинг", м. Запоріжжя,

про стягнення 200000,00 грн. основного боргу, 8428,19 грн. 3 % річних та 7481,96 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2014 р. (суддя Зінченко Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ФГ "Орбіта-СМ" на користь ФОП ОСОБА_1 200000,00 грн. основного боргу, 8482,19 грн. 3% річних, 7481,96 грн. інфляційного нарахування та 4319,29 грн. судового збору.

Відповідач, ФГ "Орбіта-СМ", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2014р. і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ФОП ОСОБА_1, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Третя особа, ТОВ "Стальпрокаттрейдинг", відзиву на апеляційну скаргу не надала, в судове засідання не з'явилась, 03.11.2014р. на адресу суду надійшов лист (вх. № 9900), в якому третя особа не підтримує апеляційну скаргу та просить справу розглянути без його участі.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2012 р. між Фермерським господарством "Орбіта-СМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальпрокаттрейдінг" був укладений договір зворотної фінансової допомоги №060912, відповідно до умов якого третя особа (кредитор) зобов'язалася надати відповідачу (позичальнику) безвідсоткову цільову позику, а відповідач зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути позику в обумовлений договором строк.

Згідно з п. 3.1 цього ж договору сума позики складає 500000,00 грн. Надання грошових коштів можливо частинами.

Відповідно до п. 5.1 даного договору зворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк 45 банківських днів після перерахування позики позичальнику.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного договору третьою особою було перераховано відповідачу 200000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 06.09.2012р., 26.09.2012р., 27.09.2012р. та не заперечується сторонами у справі.

08.04.2014р. між ТОВ "Стальпрокаттрейдінг" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №08/04-14 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого (п.1.1) ТОВ "Стальпрокаттрейдінг" передає, а позивач приймає на себе право вимоги, що належить ТОВ "Стальпрокаттрейдінг", і стає кредитором за договором № 060912 зворотної фінансової допомоги від 06.09.2012р. (надалі - основний договір), який укладений між ТОВ "Стальпрокаттрейдінг" та ФГ "Орбіта-СМ".

Згідно з п. 1.2 договору відступлення права вимоги новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Фермерського господарства "Орбіта-СМ" належного виконання взятих на себе зобов'язань за основним договором, в тому числі інфляційні витрати, 3% річних, які виникли у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за основним договором.

Пунктом 1.3 цього ж договору визначено, що за основним договором первісний кредитор перерахував відповідачу у справі 200000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та актом звірки взаємних розрахунків від 20.06.2013р. За дійсним договором на нового кредитора переходять лише права первісного кредитора за основним договором.

17.04.2014р. на адресу відповідача було направлено вимогу вих.№17/04-14/1 про сплату боргу новому кредитору та повідомлено про укладення вищезазначеного договору про відступлення права вимоги. Дана вимога була отримана відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6900517145150 від 19.04.2014р., однак залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 200000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором відступлення права вимоги від 08.04.2012р., яким передбачено, що до позивача перейшло право вимагати від відповідача виконання основного зобов'язання за договором зворотної фінансової допомоги № 060912 від 06.09.2012р. у сумі 200000,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань щодо повернення позики з урахуванням п. 5.1. основного договору настав, починаючи з 01.12.2012р.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що у вищевказаному договорі зворотної фінансової допомоги № 060912 від 06.09.2012р. поняття "сума позики", яка складає 500000,00 грн. (п. 3.1), та поняття "позика" не є тотожними. Враховуючи, що сума позики складає 500000,00 грн. і ця сума позики може бути надана частинами, то частина суми позики є позикою в розумінні п. 5.1. договору.

З викладеного вбачається, що право вимоги за отриманою відповідачем позикою в розмірі 200000,00 грн., згідно з п. 5.1. договору, виникло після спливу 45 банківських днів з моменту отримання цих коштів.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що договір зворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, тому до нього застосовуються норми матеріального права, які регулюють правовідносини за договором позики.

Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Обов'язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник зазвичай стає зобов'язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості.

З урахуванням того, що договір позики (зворотної фінансової допомоги) є реальним та одностороннім договором, обов'язки за таким договором виникають лише у позичальника. Тому твердження апелянта, що право вимоги за договором №060912 зворотної фінансової допомоги від 06.09.2012 р. ще не настало, а настане лише після отримання відповідачем ще 300000,00 грн. фінансової допомоги, є неправомірними.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що кошти були передані в розмірі 200000,00 грн., то саме ця сума повинна бути повернута відповідачем, в якості отриманої суми позики, тому, судова колегія вважає, що вимоги позивача до відповідача про стягнення 200000,00 грн. заборгованості обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Також, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 01.12.2012р. по 30.04.2014р. в сумі 8482,19 грн. та інфляційних витрат за період з 01.12.2012р. по 31.03.2014р. в сумі 7481,96 грн. на підставі п.1.2 договору відступлення права вимоги та ст. 625 ЦК України, оскільки дані вимоги заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та вірно нараховані.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2014 р. у справі № 908/1471/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2014 р. у справі № 908/1471/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.11.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.