Рішення № 41372394, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20178/14 27.10.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Трейд-М"

до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я"

про стягнення 56 560,00 грн.

Представники:

від позивача: Чернякова О.С. - представник за довіреністю № б/н від 14.08.2014 року;

Яцюк М.М. - директор, відповідно до рішення власника б/н від 29.01.2007 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Трейд-М" до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" про стягнення 56 560,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-М" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" укладено договір № 2608, відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений в цьому договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити ці товари.

Згідно з п. 4.4 договору, покупець здійснює передплату за товар в сумі 40 000,00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 26.08.2011 року - 40 000,00 грн.

На виконання вимог договору позивач здійснив попередню оплату в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 72 від серпня 2011 року.

Проте відповідач не виконав умови договору, а саме не поставив приватному підприємству "Трейд-М" продукцію та відповідно до п. 2.1. договору не повернув отримані за продукцію грошові кошти не пізніше 5 листопада 2013 року, тому позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2014 року розгляд справи відкладено на 27.10.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 27.10.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 24.09.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30795362.

Представник позивача та директор позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та директора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-М" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" укладено договір № 2608, відповідно до умов якого постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати в обумовлений в цьому договорі строк вирощену продукцію (пшениця, соняшник, кукурудза, соя, ячмінь) покупцю для використання в підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язаний прийняти й оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару вказується в рахунку і в накладній.

Згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 26.10.2013 року. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 05.11.2013 року.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору, датою поставки вважається дата поставки товару на склад покупця; право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару на склад покупця.

Згідно з п. 4.4 договору, покупець здійснює передплату за товар в сумі 40 000,00 грн. на розрахунковий рахунок постачальника, а саме: 26.08.2011 - 40 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частин 1, 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач здійснив попередню оплату в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 72 від 26 серпня 2011 року, випискою по рахунку позивача за 26. 08.2011 року та податковою накладною № 5/2 від 26.08.2011 року.

Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 2608 від 26.08.2011 року не виконав, узгоджений між сторонами товар у встановлені строки не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України. якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 року до договору, сторони визначили, що поставщик здійснює поставку товару з 01.07.2012 року по 26.10.2013 року. У випадку не поставки товару поставщик зобов'язаний вернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 05.11.2013 року.

Проте, відповідач не повернув позивачу суму передплати у строки, які визначені п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 року.

Отже, з 06.11.2013 року між сторонами виникли грошові зобов'язання.

Позовні вимоги про повернення попередньої оплати в розмірі 40 000,00 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 560,00 грн. за період з 29.10.2013 року по 28.04.2014 року за невиконання умов договору та 5% штрафу від вартості недопоставленого товару у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до п.7.2 договору у разі порушення строків поставки товару покупець має право отримати від постачальника неустойку у розмірі 2% від вартості непоставленого у строк товару за кожний день прострочення та штраф у розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Згідно з п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.06.2012 року, постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 по 26.10.2013 року. У випадку не поставки товару постачальник зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок покупця протягом 7 банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто не пізніше 05.11.2013 року.

Оскільки, додатковою угодою № 1 від 01.06.2012 року сторони врегулювали строк поставки товару з 01.07.2012 року по 26.10.2013 року, а у разі не поставки товару у постачальника виник обов'язок повернути попередню оплату в розмірі 40 000,00 грн. не пізніше 5 листопада 2013 року, а сторони пунктом 7.2. договору поставки передбачили відповідальність саме за не поставку товару, тому вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 14 560,00 грн. та штраф в розмірі 2 000,00 грн. є необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 534,95 грн., на відповідача - 1 292,05 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32-34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, 75, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" (01024, м. Київ, пров. Чекистів, 1-А, кв. 2; ідентифікаційний код 30932551) на користь приватного підприємства "Трейд-М" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 5, кв. 29; ідентифікаційний код 34827627) попередню оплату у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 292 (одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн. 05 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.11.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий