Рішення № 41372338, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18416/14 20.10.14За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3 685,43 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Євдокименко В. М. дов №б/н від 30.07.2014

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 3 685,43 грн., крім того судові витрати у розмірі 1827,00 також просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору №0419 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу не виконав взяті на себе зобов'язання стосовно оплати за надані послуги, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за послуги у розмірі 2 850,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 порушено провадження у справі №910/18416/14 та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи №910/18416/14 відкладався на 20.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва №415-К від 16.10.2014 у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, судді Митрохіній А.В. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Яковенко.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2014 з'явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 20.10.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/18416/14 від 04.09.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18416/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2012 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (далі - Позивач, Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Орендар) було укладено Договір №0419 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Балансоутримувач забезпечує надання комунальних послуг (централізоване опалення, електропостачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення) нежитлового приміщення (далі - Будівлі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 79,60 кв.м, а Орендар сплачує Балансоутримувачу суму коштів на виконання вказаних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором. Цим же пунктом Договору передбачено, що Орендар користується приміщенням, загальною площею 79,60 кв. м., в т.ч. 1 поверх - 78,60 кв. м., МЗК - 1,00 кв.м.

Сторони погодили, а п. 2.2.3. Договору передбачили, що Орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі за надані послуги. При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Крім того, п. 5.1. Договору сторони передбачили, що Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 01.11.2012 по 31.10.2013 включно. Якщо жодна із Сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомила іншу Сторону про свій намір припинити дію цього Договору, то Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором

Згідно з п. 5.2. Договору зміни або доповнення до Договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою Сторін шляхом підписання між Сторонами до Договору відповідної додаткової угоди, додатку. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом 10-ти днів з дати їх надання на розгляд іншою стороною. Зміни та доповнення до Договору є невід'ємною частиною і мають юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, дострокового за взаємною згодою сторін (п. 5.6. Договору). При цьому закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 5.4. Договору).

20.03.2013 ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва із заявою про розірвання Договору №0419 від 15.11.2012 та прийняття акту прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 з 31.03.2013.

19.04.2013 між сторонами було підписаноУгоду про розірвання Договору №0419 про відшкодування орендарем витрат на комунальні послуги та відшкодування плати за землю балансоутримувачу (далі - Угода), відповідно до п. 3 якої закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії. Обов'язки Сторін, виконання яких Сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією Угодою, повинні бути виконані Сторонами в установленому чинним законодавством України порядку.

Також 25.04.2013 сторонами було складено та підписано Акт взаєморозрахунів по Договору №0419. Відповідно до зазначеного Акту сторонами погоджено, що станом на 25.04.2013 заборгованість ФО-П ОСОБА_1 за Договором №0419 становить 2 850,93 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак до правовідносин застосовуються положення Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони погодили, що згідно п.2.2.3 Договору Орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі за надані послуги.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Жодною із сторін не заперечувався той факт, що послуги надавалися в спірний сторонами період.

З наданих Позивачем доказів (Акту взаєморозрахунів по Договору №0419 від 25.04.2013) вбачається, що у Відповідча наявна заборгованість за надані послуги у розмірі 2 850,93 грн.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги стосовно стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 850,93 грн. є законними, обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволення.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 221,03 грн. - пені, 153,08 грн. - 3% річних та 344,26 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору при несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи положення п.2.2.3. Договору, п. 3 Угоди та п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання 21.05.2013. Враховуючи це, пеня повинна розраховуватися за період з 21.05.2013 по 20.11.2013 включно, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (01.02.2014 по 31.07.2014), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що нарахована Позивачем сума пені здійснена всупереч положенням чинного законодавсва, в результаті чого указана вимога є назаконною, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Судом також розглянуто позовні вимоги про стягнення з Відповідача 153,08 грн. - 3% річних та 344,26 грн. - інфляційних втрат за період з 21.05.2013 по 31.07.2014 у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору, Угоди та Акту взаєморозрахунів по Договору №0419 від 25.04.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, Угоди що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку про правильність нарахування інфляційних втрат та обгрунтованість 3% річних у частині стягнення 102,40 грн.

Таким чином, вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва стосовно стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені у розмірі 221,03 грн., 3% річних у розмірі 153,08 грн. та інфляційних втрат у розмірі 344,26 грн. є законними, обґрунтованими та доведеними в частині стягнення 344,26 грн. інфляційних втрат та 102,40 грн. 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором №0419 є законними та обґрунтованими в частині стягнення 2 850,93 грн. - основного боргу, 344,26 грн. - інфляційних втрат та 102,40 грн. - 3 % річних. Указана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому пдлягає стягенню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02152, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконанні рішення суду, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; код ЄДРПОУ 31776030) за Договором №0419 від 15.11.2012 заборгованість: 2 850,93 грн. - основного боргу, 344,26 грн. - інфляційних втрат та 102,40 грн. - 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 634,73 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 27.10.2014.

Суддя А.В.Яковенко