Рішення № 41372289, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 920/1122/14 05.11.14За позовом Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 599728,97 грн.

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Паламар П.І.

Представники сторін:

від позивача - Лебедюк Ю.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - Васійчук Л.Ф. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі - Позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - Відповідач) про стягнення 599728,97 грн. заборгованості та штрафних санкцій по Договору на транспортування природного газу № SUM/2013/1035/13030000 від 25.01.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 суддею Сташківим Р.Б. позовну заяву прийнято до розгляду.

Розгляд справи неодноразово переносився, склад суду змінювався.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив, що жодних правових підстав для повернення позивачеві грошових коштів не існує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 між Відповідачем, що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ № 527118 на транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами від 20.02.2010, в особі начальника Сумського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» Мамонова Олександра Івановича, який діє на підставі довіреності № 2-93 від 02.01.2013, та Позивачем, в особі керуючого санацією Лазаковича І.В., укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № SUM/2013/1035/1303000041 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Відповідач зобов'язався надати Позивачеві послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Позивача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Позивач зобов'язався внести плату за надані послуги в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Підставою для транспортування газу, відповідно до п. 2. Договору, є підтвердження в установленому порядку щомісячного планового балансу надходження та розподілу газу, наявності в Позивача місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.

Згідно з п.п. 3.1. Договору, послуги з транспортування газу оформлюються сторонами актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Акти наданих послуг, відповідно до п. 3.4. Договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків Позивача з Відповідачем.

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок визначення вартості послуг та розрахунків за Договором.

5.1. Розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

5.2. Тарифи, визначені в п. 5.1. Договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.

5.3. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

5.4. Вартість фактично наданих послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

5.5. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Позивачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Позивачем до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У лютому 2014 Відповідач не підписав актів приймання-передачі обсягів природного газу та не надав Позивачеві підтвердження щодо наявності достатніх обсягів природного газу, відповідно до п. 2. Договору, внаслідок чого Позивач звернувся за наданням послуг транспортування природного газу до гарантованого регіонального постачальника, ПАТ «Сумигаз».

В той же час, 12.03.2014 Позивачем на користь Відповідача, на підставі платіжного доручення № 50430 (наявне у матеріалах справи), сплачено грошові кошти в сумі 534801,55 грн.

За твердженням Позивача, зазначені грошові кошти сплачені ним помилково, в зв'язку з чим Позивач звернувся до начальника Сумського ЛВУМГ, Мамонова О.І., з вимогою (№ 27-1924 від 18.03.2014) про повернення на рахунок Позивача помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 534801,55 грн. Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення, грошові кошти на рахунок Позивача не повернені.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2014 між Позивачем та ТОВ «РГК Трейдинг» (ліцензія на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом АЕ № 194579 від 05.09.2013), укладено Договір на постачання природного газу.

Згідно з п. 3.2. зазначеного Договору, РГК «Трейдинг» (Постачальник) передає Позивачеві газ у загальному потоці газу: у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств у газотранспортну систему; у разі передачі газу, який підіймається з підземних сховищ газу (далі - ПСГ) - у пунктах приймання-передачі газу з ПСГ у газотранспортну систему; у разі передачі імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на державному кордоні України та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу.

Відповідно до п. 11.1 Договору з РГК «Трейдинг», Позивач зобов'язується на момент укладення Договору надати Постачальнику належним чином завірені копії договорів на транспортування природного газу - з газотранспортним підприємством, на розподіл природного газу - з газорозподільними підприємствами та договору на постачання природного газу з гарантованим постачальником.

Згідно з п.п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» № 2467-VI від 08.07.2010, діяльність суб'єктів ринку природного газу провадиться на принципах, зокрема, вільного вибору постачальників природного газу.

20.12.2012 між Позивачем і ПАТ «Сумигаз» укладено Типовий Договір на розподіл природного газу № Т-ПР-7048/2013, та 25.01.2013 - Договір на транспортування природного газу магістральними газопроводами № SUM/2013/1303000041 між Позивачем та Сумським ЛВУМГ Філії «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

В січні 2014 ТОВ «РГК «Трейдинг» підтвердило обсяги природного газу для потреб Позивача. У подальшому Позивач розрахувався за надані у січні 2014 послуги з ТОВ «РГК «Трейдинг» - за природний газ, з Відповідачем - за транспортування магістральними мережами, та з ПАТ «Сумигаз» - за розподіл природного газу.

У лютому 2014 Відповідач не надав підтвердження про наявність достатніх обсягів газу для потреб Позивача, внаслідок чого останній звернувся до гарантованого регіонального постачальника - ПАТ «Сумигаз», що проводить свою діяльність за регульованим тарифом.

В той же час, 12.03.2014 Позивач сплатив на користь Відповідача 534801,55 грн. (платіжне доручення № 50430), що, за твердженням Позивача, відбулося помилково, оскільки надані та оплачені Позивачем у лютому 2014 ПАТ «Сумигаз» послуги з розподілу природного газу за регульованим тарифом включають в свою вартість витрати на транспортування газу магістральними трубопроводами.

Відповідно до п.п. 4.2 п. 4 Типового Договору на розподіл природного газу № Т-ПР-7048/2013 від 20.12.2012, укладеного між Позивачем та ПАТ «Сумигаз» за формою, затвердженою Постановою НКРЕ № 1580 від 22.09.2011 «Про затвердження Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом», у випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються, зокрема, тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, тариф на постачання газу за регульованим тарифом.

Відтак, ціна, сплачена Позивачем ПАТ «Сумигаз» за послуги, надані останнім у лютому 2014, включає в себе витрати на транспортування газу магістральними трубопроводами та витрати на постачання природного газу.

Факт надання ПАТ «Сумигаз» Позивачеві послуг з постачання та транспортування природного газу підтверджується наявним у матеріалах справи Актом приймання-передачі обсягів природного газу від 28.02.2014 за лютий 2014, підписаним повноважними представниками сторін.

В той же час, матеріалами справи доведено, що 12.03.2014 Позивач сплатив на користь Відповідача грошові кошти в сумі 534801,55 грн.

Як вбачається зі змісту платіжного доручення № 50430 від 12.03.2014, в графі «Призначення платежу» зазначено: «Оплата за транспортировку природного газа сгл.дог. №/2013/1035/130300004 от 25.01.13», без зазначення періоду, за який здійснено оплату послуг.

Натомість, абз. 3 п. 5.5., п. 5.7. Договору передбачено, що у платіжних дорученнях Позивач повинен обов'язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях Позивача не зазначено номер Договору, дата його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Відповідач зараховує кошти, що надійшли від Позивача, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла перша за часом у попередніх періодах.

У разі надходження коштів від Позивача в сумі, що перевищує вартість фактично наданих послуг з транспортування газу у звітному місяці, переплата зараховується Відповідачем: у разі наявності заборгованості за надані послуги - як погашення заборгованості в попередніх місяцях; у разі відсутності заборгованості за надані послуги - як оплата послуг у місяці, наступному за звітним.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 до Договору № SUM/2013/1303000041 від 25.01.2013 сторони визначили, до Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31.12.2019.

Таким чином, грошові кошти, перераховані Позивачем на підставі платіжного доручення № 50430 від 12.03.2014, на виконання узгоджених сторонами умов Договору, мали бути зараховані Відповідачем в якості погашення заборгованості Позивача в попередніх місяцях, або в якості оплати послуг у наступному місяці, враховуючи чинність Договору на момент виникнення спору.

Стосовно вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача помилково сплачених грошових коштів на підставі вимог ст. 1212 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Верховний Суд України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 виклав правову позицію з приводу застосування ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень зазначеної статті, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Виходячи зі змісту платіжного доручення № 50430 від 12.03.2014, грошові кошти в сумі 534801,55 грн. сплачені Позивачем Відповідачеві на підставі Договору № SUM/2013/1035/130300004 от 25.01.2013, тобто за наявності достатньої правової підставі, а відтак вимоги Позивача щодо повернення зазначених грошових коштів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

З наведеної ж причини не підлягають задоволенню вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами на підставі ст. 1214 ЦК України.

Позивач зазначає, що з огляду на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, внаслідок чого з нього має бути стягнуто 3% річних в сумі 3824,20 грн. та 38641,55 грн. інфляційних.

Верховний Суд України у своїх постановах від 15.10.2013 у справі № 3-30гс13 та від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 виклав правову позицію з приводу застосування статей 536, 625, 693 ЦК України, відповідно до якої, за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Враховуючи, що здійснена Позивачем оплата, з урахуванням умов Договору, за своєю суттю є попередньою оплатою за надані послуги у майбутні періоди, застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних є неправомірним, оскільки повернення суми попередньої оплати не може бути розцінене в якості грошового зобов'язання.

Враховуючи вимоги статті 111-28 ГПК України, вказані постанови Верховного Суду України є обов'язковими, зокрема, для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із зазначеними рішеннями Верховного Суду України.

А тому, підстав для стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму попередньої оплати, суд не вбачає. Отже, у позові у цій частині слід відмовити.

Крім того, Позивач заявив вимогу про стягнення з Відповідача 22461,67 грн. договірної пені в розмірі подвійної ставки НБУ.

Положеннями Розділу 7 Договору встановлено підстави відповідальності сторін за порушення умов Договору.

Так, п. 7.3. Договору визначено, що у разі порушення Позивачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, з Позивача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Інших підстав для покладення на сторону-порушника умов Договору обов'язку сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, умовами Договору не передбачено. Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення з Відповідача пені в сумі 22461,67 грн.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача стягнення з Відповідача 534801,55 грн. боргу, 3824,20 грн. 3% річних, 38641,55 грн. інфляційних, 22461,67 грн. пені є безпідставними та необґрунтованими, і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Позивач не надав належних доказів на обґрунтування обставин, на які посилається у позовній заяві.

В ході судового розгляду справи Відповідач добровільно та у повному обсязі повернув сплачені Позивачем грошові кошти в сумі 534801,55 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16290 від 20.06.2014, № 17100 від 27.06.2004, № 22778 від 28.08.2014, № 28063 від 23.10.2014, наданими Позивачем, що, у свою чергу, жодним чином не впливає на результат вирішення спору.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати на сплату судового збору покладаються на Позивача у повному обсязі.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Паламар П.І.