Рішення № 41372186, 05.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21837/14 05.11.14За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Теком»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 13159,10 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Волчек Н.М. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Теком» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 13159,10 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Позивач надав документи на вимогу суду, в супровідному листі до яких (в заяві) зазначив про підтримку раніше заявлених позовних вимог, та просив розглянути справу за відсутності його повноважного представника.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, але представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та зазначив, що його не визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2012 на перехресті вулиці Водопровідної та Високого провулку в м. Одесі була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, з автомобілем «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись на перехресті при виконанні повороту ліворуч не витримав безпечний інтервал, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив пункти 13.1 та 5.16 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Фольксваген», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 09.09.2011 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру від 03.09.2012 СТО ТОВ «Автомобільний дім» (15788,10 грн.) та Звіт оцінювача від 05.09.2012 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, Позивачем було складено Страховий акт № 404 від 06.09.2012, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 13159,10 грн. на рахунок СТО ТОВ «Автомобільний дім», що підтверджується платіжним дорученням № 3766 від 17.09.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2014.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) №АВ/2482235 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом №АВ/2482235 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1 на час спірної ДТП.

Заяву (претензію) Позивача про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП Відповідачем було залишено без задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При визначенні розміру страхового відшкодування Позивач виходив зі Звіту оцінювача № 4863 від 05.09.2012, яким було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, з урахуванням зносу, в розмірі 14837,56 грн.

На замовлення Позивача також було проведено додаткове дослідження (Звіт № 4863/1 від 10.08.2014), за результатами якого було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, з урахуванням зносу, в розмірі 13019,70 грн., що не включає в себе вартість заміни передньої лівої фари.

З акту виконаних СТО ТОВ «Автомобільний дім» робіт по відновлювальному ремонту застрахованого автомобіля вбачається, що передня ліва фара не замінювалась.

Відтак суд дійшов висновку, що саме Звітом № 4863/1 від 10.08.2014 оцінено дійсну вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, з урахуванням зносу, в розмірі 13019,70 грн., що не включає в себе вартість заміни передньої лівої фари.

Доказів на спростування встановленого вищевказаним Звітом № 4863/1 від 10.08.2014 розміру оціненої шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було, а також суду не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного розміру оціненої шкоди, та не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Доказів на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Судом встановлено, що наведені у вищевказаному Звіті № 4863/1 від 10.08.2014 роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідках ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до матеріалів справи і суду не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів, наведена в Звіті № 4863/1 від 10.08.2014, для відновлення Застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/2482235 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи з оціненого розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який встановлений вищевказаним Звітом № 4863/1 від 10.08.2014 (13019,70 грн.), але в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (13159,10 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.) та отже в сумі 13019,70 грн.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з претензією про виплату та пізніше з заявою про досилання ще частини документів, які просив Відповідач, проте останній після отримання вищезазначених претензії та обов'язкового відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» переліку документів, обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, і суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Теком» (м. Одеса, вул. Михайлівська, 44; ідентифікаційний код 25050281) 13019 (тринадцять тисяч дев'ятнадцять) грн. 70 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1807 (одну тисячу вісімсот сім) грн. 65 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014

Суддя Сташків Р.Б.