Ухвала суду № 41368919, 14.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1381/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2013 року №0005952201 та №0005962201, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Селента Рівер" є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 20.11.2013 року по 25.11.2013 року відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пневмогідротехнолоджіз" з питань фінансово-господарських взаємовідносини з ТОВ "Селента Рівер" за період - квітень 2012 року за результатами якої складено акт №1630/26-51-22-01/35426496 від 25.11.2013 року.

В ході перевірки встановлено порушення: ст. 134, п.п.138.1.1 п.138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено заниження підприємством ТОВ "Пневмогідротехнолоджіз" об'єкта оподаткування прибутку підприємств у 2 кварталі 2012 року у розмірі 363 044,50 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2012 року у розмірі 76 239,34 грн.;

п.198.2, п.198.3, п.198.4, 198.6 ст. 198 п.201.1 ст.201, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації за квітень 2012 року) у розмірі 72 608,90 грн. та зменшено від'ємне значення різниці поточного, звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного періоду (р.20.2 декларації за квітень 2012 року) у розмірі 72 608,90 грн.

На підставі акту перевірки №1630/26-51-22-01/35426496 від 25.11.2013 року ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення №0005952201 від 13.12.2013 року, податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 584 430,00 грн.; №0000042220 від 17.06.2013 року податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 76 239,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19 059,83 грн.; №0005962201 від 13.12.2013 року, згідно якого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 72 608,9 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки позивача відповідачем було складено фактично без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, висновок податкового органу ґрунтується на тому, що до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надійшов Акт від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 1/2302/37889314 від 02.01.2013р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "СЕЛЕНТА РІВЕР" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 року по 30.10.2012 року відповідно до якого встановлено, що інформація про рахунки в банках та інших фінансових установах ТОВ "СЕЛЕНТА РІВЕР" відсутня; загальна чисельність працюючих на ТОВ "СЕЛЕНТА РІВЕР" відповідно до даних 1-ДФ склала 4 особа; інформація щодо приміщень, які використовував ТОВ "СЕЛЕНТА РІВЕР" у своїй діяльності, станом на момент перевірки відсутня.

Отже, відповідач посилався тільки на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідно до якого за результатами зустрічної звірки податковим органом зроблено висновок, що у ТОВ "СЕЛЕНТА РІВЕР" відсутнє право на формування витрат по операціях з підприємствами постачальниками у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та витрат так як у ТОВ "СЕЛЕНТА РІВЕР" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Колегія суддів зауважує, що ТОВ "Пневмогідротехнолоджіз" мало господарські відносини з ТОВ "Селента Рівер".

В підтвердження господарських операцій в матеріалах справи наявні видаткові накладні, податкові накладні.

При цьому, первинні документи мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Згідно зі змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.