Рішення № 41368597, 13.11.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 р. Справа № 909/1057/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ,76014

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ", вул. Височана,18,м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення 113900,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Табака В.М. - юрист першої категорії, (довіреність №10-2/29 від 10.01.2014)

від відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося в суд з позовом до приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" про стягнення 113900,65 грн. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов договору №2223 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації щодо оплати наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №14408 від 07.11.14.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" про стягнення 113900,65 грн.

01.02.12 між сторонами даного спору укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №2223, відповідно до якого позивач зобов"язався надавати відповідачу послуги з водопостачання холодної води та водовідведення, а відповідач в свою чергу своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід"ємними частинами (п.1.1.).

Відповідно до 2.2.1. даного договору, відповідач зобов"язався щомісячно (щоквартально) в 17-ий робочий день місяця направляти представника у відділ збуту "Водоекотехпрому" для подання додатку 4 - "Акта про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод", в 1 місяць кварталу - додатку-5- "Акт виконаних робіт. Результати аналізу стічної води", які є невід"ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання документів, що підтверджують оплату в розрахунковому періоді.

Згідно п.п.2.2.2 договору №2223 від 01.02.12, відповідач зобов"язався здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-денний термін з моменту отримання рахунку, а також здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг в минулому місяці.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем, в період з вересня 2011 по серпень 2014 року надавалися відповідачу обумовлені договором послуги, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень та рахунками - фактурами на суму 152529,20 грн. оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення договірних зобов'язань відповідач частково виконав зобов"язання щодо оплати отриманих послуг, шляхом проведення взаємозаліку, внаслідок чого залишилась непогашеною заборгованість перед позивачем в сумі 85765,12 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №10-2/750 від 16.05.14, з вимогою оплатити надані послуги. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно Акта звірки , поданого представником позивача станом на 01.09.14 відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 113900, 65 грн., однак суд не може взяти до уваги визнання боргу на зазначену суму, оскільки документально підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення судом рішення становить 85765,12 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оскільки договір №2223 від 01.02.12 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 статті 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст.129 Конституції України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості суду не подав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання в сумі 85765,12 грн., позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Однак, позивачем заявлено до стягнення 113900,65 грн. основного боргу, 28135,53 грн. з яких не підтверджено жодними засобами доказування. За таких обставин, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України, ст.11, 509, 525, 526,610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.173, Господарського кодексу України, керуючись ст.22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, керуючись ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємстива "Івано-Франківськводоекотехпром" до приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ" про стягнення 113900,65 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Агромаш-ІФ", вул. Височана,18, м. Івано-Франківськ,76000 (код ЄДРПОУ 32873954) на користь комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", м.Івано-Франківськ, вул.Ботанічна, 2, (код ЄДРПОУ 32360815) - 85765,12 (вісімдесят п"ять тисяч сімсот шістдесят п"ять гривень дванадцять копійок) - основного боргу та 1715,30 (одну тисячу сімсот п"ятнадцять гривень тридцять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.11.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 14.11.14