Постанова № 41368398, 05.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року м. Житомир

справа № 806/4218/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання секретаря Лисайчука А.О. ,

представників позивача Шахрая В.В., Огородник Л.В.,

представника відповідача Самохвала А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001172201 від 19.06.2014 року та № 0001432201 від 06.08.2014 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.08.2014 року № 00014322001, яким ТОВ "Галактік" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14310,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7155,00 грн. та від 19.06.2014 року № 0001172201, яким товариству зменшено від'ємне значення податку на додану вартість в розмірі 50702,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки про порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариству зменшено суму бюджетного відшкодування, застосовано штрафну (фінансову) санкцію та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість є безпідставними, оскільки не відповідають реальним обставинам справи, а також не є належним чином обґрунтованими і підтвердженими матеріалами, які були використані для перевірки. Твердження про завищення товариством податкового кредиту за період з 03.03.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 65012,00 грн. відповідач обґрунтовує фіктивністю операцій по поставленим товарно - матеріальним цінностям від ТОМ "Ярмак Трейд". Позивач зазначає, що до перевірки посадовим особам податкового органу було надано належним чином оформленні первинні та фінансові документи на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту. Також, зазначає, що висновки податкового органу про неможливість підтвердити правомірність формування витрат товариства та реальності здійснення господарської операції, у зв'язку з відсутністю товарно - транспортної накладної, не дає підстав податковому органу стверджувати про те, що фінансові - господарські відносини між позивачем та контрагентом не тягнуть за собою реальних наслідків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та на підставі доказів наданих до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 191-192).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За результатами акту перевірки від 13.05.2014 року № 2924/06-25-22-01/37997070 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Галактік", код ЄДРПОУ 37997070, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 03.03.2012 року по 31.12.2013 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 03.03.2012 року по 31.12.2013 року" (а.с.193-215), встановлено, зокрема порушення:

- п.44.4, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено заявлене відшкодування ПДВ з бюджету в сумі 14310,00 грн. за вересень 2013 року та залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 50702,00 грн. за грудень 2013 року.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 03.03.2012 року по 31.12.2013 року в сумі 1636636,00 грн. податковим органом встановлено завищення ТОВ "Галактік" податкового кредиту. Так, товариством віднесено до його складу ПДВ, згідно податкових накладних від ТОВ "Ярмак Трейд" в сумі 65012,00 грн., в тому числі по періодам за серпень 2013 року.

При відпрацюванні в ході перевірки відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Галактік" з його контрагентом ТОВ "Ярмак Трейд" встановлено розбіжності за серпень 2013 року в сумі (+) 65012,00 грн. (тобто ТОВ "Ярмак Трейд" не задекларовано податкове зобов'язання) та за вересень 2013 року в сумі (-) 17500,00 грн. (тобто ТОВ "Галактік" не задекларовано податковий кредит).

Згідно матеріалів отриманих від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а саме: акту перевірки № 1455/2207 від 18.10.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ "Ярмак Трейд" за березень - липень 2013 року, встановлено, що ТОВ "Ярмак Трейд" фактично не знаходить за податковою адресою, стан платника на момент написання акту перевірки - "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок, що перевіркою не має можливості підтвердити правомірність формування витрат ТОВ "Галактік" та реальність здійснення господарської операції, від походження товарно-матеріальних цінностей до безпосередньої їх поставки на підприємство.

Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка відділу фінансових розслідувань ДПІ у Деснянському районі директора та головного бухгалтера ТОВ "Ярмак Трейд" ОСОБА_4 від 27.12.2013 року (а.с.221-227), він не причетний до реєстрації та здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Згідно показань, останній зареєстрував ТОВ "Ярмак Трейд" за грошову винагороду без мети здійснення фінансово - господарських діяльності, жодних договорів, угод, первинних документів та документів податкової звітності він, як директор ТОВ "Ярмак Трейд" не складав та не підписував.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки, крім прибуткових накладних та банківських документів до перевірки не надано будь - яких інших документів, передбачених вимогами чинного законодавства, зокрема щодо підтвердження якості та походження отриманих товарно - матеріальних цінностей, щодо підтвердження виробників та технічних характеристик техніки та запчастин, не підтверджено факту їх транспортування до підприємства, зокрема не надано товарно - транспортної накладної.

За результатами акту перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.08.2014 року № 0001162201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14310,00 грн. та № 0001172201, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50702,00 грн.

Не погодившись з висновками наведеними в акті перевірки та прийнятими за його результатами податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем до податкового органу було подано письмові заперечення, у межах розгляду яких було проведено позапланову документальну перевірку ТОВ "Галактік".

За результатами перевірки складено Акт від 16.06.2014 року № 3736/06-258-22-01/37997070 про результати позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Галактік", код за ЄДРПОУ 37997070, з питань, що стали предметом оскарження по запереченню (№ 60 від 21.05.2014 року, вх. №10973/10 від 22.05.2014 року) до акту перевірки від 13.05.2014 року № 2924/06-25-22-01/37997070 (а.с.27-34).

Зазначеним актом підтверджені висновки акту перевірки від 13.05.2014 року № 2924/06-25-22-01/37997070 щодо порушення платником визначення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з віднесенням до його складу податку на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від ТОВ "Ярмак Трейд", яке має ознаки фіктивності та по якому не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності.

Так, за результатами розгляду первинних скарг Головним управлінням Міндоходів у Житомирський області прийнято рішення від 29.07.2014 року № 10699/М-С/10-205, відповідно до якого залишено без змін рішення № 0001172201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50702,00 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0001162201 змінено та винесено нове податкове повідомлення - рішення від 06.08.2014 року № 0001432201, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14310,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 7155,00 грн., за завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В задоволення скарги відмовлено.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 26.08.2014 року № 2290/6/99-99-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність їх вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України, з наступних підстав.

Встановлено, що позивач здійснював фінансово - господарські взаємовідносини щодо придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Ярмак Трейд". У вересні 2013 року ТОВ "Галактік" отримано від ТОВ "Ярмак Трейд" за договором купівлі - продажу № 25 від 03.07.2013 року (а.с.46-47), самохідну бурову установку Tamrok Commando на загальну суму 722930,00 грн., в тому числі ПДВ 120488,33 грн. На виконання умов договору контрагентом позивачу було передано Акт приймання - передачі від 30.09.2013 року за договором купівлі - продажу № 25 від 03.07.2013 року, копія якого надана до матеріалів справи (а.с.48).

За вказану установку платником здійснювались авансові платежі у попередніх податкових періодах та відповідно до законодавчих вимог був сформований податковий кредит, а саме: в липні 2013 року в сумі ПДВ 37976,00 грн., в серпні 2013 року в сумі ПДВ 65012,00 грн. (який не визнається у складі податкового кредиту даною перевіркою) та у вересні у сумі ПДВ 17500 грн.

Податок на додану вартість в сумі 65012,00 грн. віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2013 року на підставі податкових накладних № 521 від 21.08.2013 року на суму ПДВ 20111,67 грн.; № 699 від 29.08.2013 року на суму ПДВ 16066,67 грн.; № 478 від 20.08.2013 року на суму ПДВ 7500,00 грн., № 152 від 07.08.2013 року на суму ПДВ 21333,33 грн., копії яких надані до матеріалів справи (а.с. 57-60).

Крім того, фінансово - господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Ярмак Трейд" та правомірність формування податкового кредиту у серпні 2013 року підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: видатковою накладною № РН-0000584 від 30.09.2013 року, товарно - транспортною накладною від 30.09.2013 року, наказом № 9/03 від 01.10.2013 року щодо присвоєння необоротним активам (збурильна установка Tamrok Commando 120) інвентарного номера, актом приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.10.2013 року, інвентарною карткою № 30 обліку основних засобів, карткою рахунку 1521 (а.с. 51-57).

Згідно з абзацом 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків у відповідності із абзацом 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України, забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи надані позивачем до матеріалів справи, відповідають вимогам ст. 9 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704.

Судом не встановлено невідповідності податкових накладних фактичним обставинам справи. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій підтверджується документально.

Розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України) врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Так, порядок та підстави формування податкового кредиту регламентуються приписами ст. 198 ПК України. У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги на основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку. що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товарів, їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Ярмак Трейд" було зареєстровано платником податку на додану вартість, крім того відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Ярмак Трейд" від 18.10.2013 року підтверджено, що останній є платником податку на додану вартість. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до висновків зазначеного акту останній не містить відомостей щодо того, чи досліджувались питання взаємовідносин ТОВ "Ярмак Трейд" з позивачем. Суд також звертає увагу, що відповідно до висновків вказаного акту - документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Ярмак Трейд" з СГД - постачальниками та СГД - покупцями, за квітень 2013 року, в той час як господарські взаємовідносини позивача з контрагентом розпочались з травня 2013 року.

Щодо посилання Житомирської ОДПІ, на фіктивність господарських операцій, оскільки відсутні документи на транспортне перевезення товару, зокрема на відсутність товарно - транспортних накладних, то відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 року по справі № К/9991/15656/11.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням того, що у справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачеві сум податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Що стосується висновків акту перевірки щодо не декларування ТОВ "Ярмак Трейд" своїх відносин з ТОВ "Галактік", суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентом. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат, до суми податку на додану вартість та до податкового кредиту.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні санкції до покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Крім того, суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, на підтвердження викладених в акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ("Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання"), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

З огляду на викладене, позивачем, було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані товариством суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних документів.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактік" у розмірі 365,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0001172201 від 19.06.2014 року та № 0001432201 від 06.08.2014 року.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Галактік" понесені ним судові витрати у розмірі 365,40 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 10 листопада 2014 р.