Ухвала суду № 41368277, 13.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Справа № 5541/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Красуна В.В.,

представника відповідача Мельника С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВГП» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство "ВГП" (ПАТ "ВГП") звернулося до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року № 0000042201.

Позивач вважав, що висновки відповідача щодо фіктивності правочинів з ПрАТ "СК "Дніпроінмед" не обґрунтовані, оскільки будь-які витрати на страхування фінансових ризиків платника податку включаються до валових витрат, а витрати на страхування фінансових ризиків можуть бути включені до валових витрат за умови, коли такі витрати понесені на страхування таких ризиків, що пов'язані з господарською діяльністю платника податків, і такі витрати понесені в межах звичайної ціни страхового тарифу. Тому страхові внески за договорами страхування в сумі 1595436,29 грн. правомірно віднесені до валових витрат.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 30 грудня 2013 року № 0000042201 про збільшення публічному акціонерному товариству "ВГП" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 502 570 грн. 50 коп. (п'ятсот дві тисячі п'ятсот сімдесят гривень п'ятдесят копійок).

Постанову суду першої інстанції оскаржила Луцька ОДПІ, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд не врахував, що контрагент позивача - ПрАТ "СК "Дніпроінмед" надавало послуги страхування фінансових ризиків транспортування вантажів. Правовідносини, які пов'язані з страхуванням фінансових ризиків є спірними. Укладені позивачем договори поставок в 2009-2012 роках передбачали відповідальність покупців за не перерахування та неповне перерахування коштів за відвантажену продукцію, тому включення позивачем страхових внесків за договором страхування фінансових ризиків транспортування вантажів до валових витрат є протиправним.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що між ПАТ "СК "Дніпроінмед" (страховик) та ПАТ "ВГП" (страхувальник) укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, а саме: № 02/07/12/Ф/ВГП від 02 липня 2012 року, № 31/07/12/Ф/ВГП від 31 липня 2012 року, № 31/08/12/Ф/ВГП від 31 серпня 2012 року , № 01/10/12/Ф/ВГП від 01 жовтня 2012 року, № 31/10/12/Ф/ВГП від 31 жовтня 2012 року, № 30/11/12/Ф/ВГП від 30 листопада 2012 року, № 02/01/13/Ф/ВГП від 02 січня 2013 року, генеральний договір № 02/01/13/ГР-ВГП та додаткові угоди до них.

Відповідно до умов вказаних договорів страхувальник зобов'язався сплатити страховику страхові платежі, а страховик, при настанні страхового випадку, здійснити страхову виплату страхувальнику в межах страхової суми і на умовах, передбачених даними договорами страхування.

Предметом договорів страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані із збитками страхувальника, які виникають внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами страхувальника (покупцями) своїх зобов'язань по біржових контрактах (договорах поставки/контрактах) згідно із звітом страхувальника, який надається страховику щомісячно в розрізі договорів поставки, звіти є невід'ємною частиною даних договорів.

Фінансовий ризик - фінансові збитки страхувальника, які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника (покупцем) своїх зобов'язань по Договорах поставки, і перешкоджають здійсненню страхувальником його комерційної діяльності.

На виконання вказаних договорів ПАТ «ВГП» сплатило страхувальнику страхові платежі в загальній сумі 1 595 463 грн. 29 коп. за платіжними дорученнями № 2994 від 10 липня 2012 року, № 636 від 13 серпня 2012 року, № 3158 від 11 вересня 2012 року, № 3547 від 09 жовтня 2012 року, № 4008 від 13 листопада 2012 року, № 4478 від 13 грудня 2012 року, № 172 від 11 січня 2013 року.

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ "ВГП" щодо взаємовідносин із ПрАТ "СК" Дніпроінмед» за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року, про що складено акт № 1716/22.1/01880724 від 10 грудня 2013 року.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042201 від 30 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 502 570 грн. 50 коп., в т. ч.: за основним платежем - 335 047 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 167 523 грн. 50 коп.

Податковий орган вважав, що ПАТ "ВГП" порушило вимоги підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України та завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 595 463 грн. 29 коп., в тому числі за 3-й квартал 2012 року на суму 818 398 грн. 33 коп., за 4-й квартал 2012 року на суму 777 064 грн. 90 коп., що призвело до заниження податку на прибуток загальною сумою 335 047 грн., в тому числі за 3-й квартал 2012 року - на 171 863 грн., за 4-й квартал 2012 року - на 163 184 грн. Позивачем завищені валові витрати у зв'язку із безпідставним включенням до їх складу витрат на оплату договору страхування, укладеного із ПАТ "СК "Дніпроінмед", перевіркою (з посиланням на акт № 489/222/21870998 від 09 серпня 2013 року) не підтверджено наявність надання послуг страхування ПАТ "СК "Дніпроінмед" позивачу.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, з чим погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України суд першої інстанції правомірно надав пріоритетності у з'ясуванні обставин щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати, належного оформлення первинних документів.

Зі справи видно, що правовідносини ПАТ "ВГП" з контрагентами-покупцями пов'язані з реалізацією ПАТ "ВГП" товарів власного виробництва, спрямованою на отримання доходу. Підприємство не займалося посередницькою чи будь-якою іншою діяльністю, пов'язаною з перепродажем товару. Його господарська діяльність полягає виключно у виготовленні і подальшій реалізації виготовленої продукції, в зв'язку з чим всі договори, за якими ПАТ "ВГП" страхувало фінансові ризики, є реальними, а господарські операції, ними обумовлені, не носять ознак безтоварних.

Суд обґрунтовано прийшов до висновку про економічну доцільність та необхідність укладення позивачем договорів добровільного страхування фінансових ризиків, оскільки уклавши договори поставки товару, ВАТ "ВГП" узяла на себе усі ризики, пов'язані з транспортуванням такого товару, порушення умов договорів поставки в частині оплати поставленого товару покупцями, які можуть настати в процесі виконання договорів.

Доводи податкового органу в тій частині, що ПрАТ «СК «Дніпроінмед» - контрагент позивача здійснювало діяльність, спрямовану на одержання податкової вимоги третім особам, в зв'язку з чим укладені ним правочини є нікчемними, свого об'єктивного ствердження в справі не знайшли. Акт податкового органу по місцю знаходження даного контрагента, в якому маються посилання на ці обставини, переконливим доказом таких доводів податкового органу не є.

Більше того, ПрАТ «СК «Дніпроінмед» як юридична особа на момент укладання та виконання договорів страхування мало цивільну правоздатність і дієздатність, оскільки було зареєстровано у ЄДРПОУ 18.11.1994 р., що підтверджується відповідним свідоцтвом.

ПрАТ «СК «Дніпроінмед» було зареєстровано як фінансова установа, що підтверджується свідоцтвом серія СТ № 116 від 21.08.2004 року.

ПрАТ «СК «Дніпроінмед» є страховиком у розумінні ст. 2 Закону України «Про страхування», де зазначено, що предметом безпосередньої діяльності страховика є страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Аналогічне положення міститься і в установчому документі ПрАТ СК «Дніпроінмед», а саме Статуті ПрАТ «СК «Дніпроінмед», зареєстрованому у встановленому чинним законодавством порядку, що відповідає положенням чинного законодавства.

ПрАТ «СК «Дніпроінмед» у встановленому законодавством порядку було отримано безстрокові ліцензії на здійснення послуг зі страхування . Жодними перевірками не було встановлено факту здійснення ПрАТ «СК «Дніпроінмед» безліцензійної діяльності.

Договірні відносини ПрАТ «СК «Дніпроінмед» з іншими контрагентами в судовому порядку були визнані чинними (ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 року в справі К-1002/10, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 1.07.2014 року в справі № 820/5615/14).

Будь-яких доказів того, що ПАТ "СК "Дніпроінмед" не декларувало доходи по господарських операціях з позивачем, відповідачем не надано.

Можливі порушення контрагентом позивача ПАТ "СК "Дніпроінмед" податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат.

Крім того, відсутність страхових випадків протягом дії договорів добровільного страхування фінансових ризиків не може свідчити про нереальний характер таких договорів.

Передбачення в договорах поставки позивача з своїми контрагентами відповідальності покупців за невиконання ними зобов'язань не виключає право позивача застрахувати свої фінансові ризики при здійсненні транспортування продукції.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позивачем дотримані умови формування витрат по господарських операціях з ПАТ "СК "Дніпроінмед", відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер таких господарських операцій, висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року № 0000042201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 502 570 грн. 50 коп., з них: 335 047 грн. за основним платежем, 167 523 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи наведене , оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2013 року № 0000042201.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказів, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови не має.

Доводи апеляційної скарги, зазначені вище, на висновки суду не впливають.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 року у справі №803/737/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський