Постанова № 41368275, 05.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 876/819/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі № 813/7655/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України, головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (далі - ТОВ «ТМ-Сервіс», товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Львівська митниця) про коригування митної вартості товарів за № 209000003/2013/900085/2 від 10.09.2013 р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 209120000/2013/00430, яка оформлена Львівською митницею 10.09.2013 р.;

- стягнути з Державного бюджету надмірно сплачені товариством суми мита у розмірі 17185,27 грн та податку на додану вартість в розмірі 72178,16 грн, а всього - 89363,43 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що товариством було подано всі документи, відповідно до ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), які підтверджують митну вартість товарів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позов задоволено.

Також стягнуто на користь ТОВ «ТМ-Сервіс» з Державного бюджету судовий збір в розмірі 962,45 грн.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Львівська митниця, яка вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин у справі. Посилається на неправильно застосовані судом норми МК України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 15.06.2012 р. між компанією «KINFAST HARDWARE (SHENZHEN)» LTD, CHINA (продавець) та ТОВ «ТМ-Сервіс», Україна (покупець) було укладено контракт за № SW120615TE, відповідно до п.1.1 якого продавець виробляє та продає, а покупець купує метричну продукцію на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно із п.2.1 контракту вартість товару за даним контрактом встановлюється в доларах США і включає вартість товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей по передачі товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки товару до України.

Сума товару за даним контрактом складає 250000,00 доларів США та включає в себе вартість упакування та маркування товару (пункт 2.1); покупець оплачує вантаж безготівковим банківським переказом на відповідний рахунок (пункт 5.1).

Також у п.1.3 цього контракту передбачено, що сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання контракту.

09.04.2013 року між сторонами було укладено додаток № 4/1 до контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року, відповідно до якого продавець виробляє і постачає, а покупець купує товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 64015,94 доларів США до 14.06.2013 року.

Платіжними дорученнями в іноземній валюті № 37 від 13.06.2013 року та № 49 від 02.07.2013 року ТОВ «ТМ-Сервіс» сплатило на користь «KINFAST HARDWARE (SHENZHEN)» LTD, CHINA вартість товару, що підлягав поставці згідно Додатку № 4/1 від 09.04.2013 року до контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року.

Транспортування товару відбувалося згідно укладеного з ТОВ «Глобал Оушен Лінк» 01.08.2009 року договору за № 398/12 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом. За умовами даного договору ТОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор) зобов'язується за відповідну плату за рахунок Клієнта надати чи організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із організацією та забезпеченням перевезення вантажів Клієнта у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Довідкою про транспортні витрати № 6089 від 05.09.2013 року засвідчено, що ставка морського фрахту по маршруту Шанхай (Китай) - Одеса (Україна) для 2х20 фт. контейнерів CMAU1889746, TEMU2520861 склала 19758,70 грн.

Після цього ТОВ «ТМ-Сервіс» подало до митного оформлення електронну митну декларацію за № 209120000/2013/833488 на вантаж. На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації було додано документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України, а саме: контракт за № SW120615TE від 15.06.2013 року; додаток за № 4/1 від 09.04.2013 року до контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року; комерційний інвойс за № 130409ТЕ від 09.04.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті за № 37 від 13.06.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті за № 49 від 02.07.2013 року; договір № 398/12 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом від 01.08.2012 року; довідку на транспортні послуги за № 6089 від 05.09.2013 року; додаткову калькуляцію транспортних витрат від 09.09.2013 року; документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України, а саме: прайс від 02.04.2013 року; митну декларацію країни відправника за № 223120130811348786 від 19.04.2013 року; інші додаткові документи, а саме: міжнародну автомобільну накладну за № 0605861 від 05.09.2013 року; іменний коносамент від 23.04.2013 року за № CNSHA037559; пакувальний лист б/н від 09.04.2013 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 23.04.2013 року; оригінал сертифікату походження за № ССРІТ131251177 від 22.04.2013 року.

Як видно із матеріалів справи, наданих до митного оформлення документів, на думку митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару у зв'язку із чим митним органом сформовано повідомлення про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації.

10.09.2013 року позивачем були надані Львівській митниці додаткові документи згідно вимоги: витяг з інтернет-сторінки про вартість сировини від 09.09.2013 року; копії податкових накладних з продажу ідентичного товару на ринку України (витяги з бухгалтерської документації від 09.09.2013 року). Крім цього митний орган було повідомлено, що копії платіжних доручень про сплату вартості товару та довідку про вартість перевезення та контракт з перевізником були долучені до ВМД.

10.09.2013 року Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № 209000003/2013/900085/2, у якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 ст.53 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст.59 МК України) та метод 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу і декларанта. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме: підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, специфікації, пакувальному листі. Платіжний документ не можна ідентифікувати з даним товаром. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи (заявка на перевезення вантажу); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації. Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 400050000/2013/13905 від 28.08.2013 року.

Також на підставі цього рішення було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № 209120000/2013/00430.

На підставі рішення Львівської митниці від 10.09.2013 року ТОВ «ТМ-Сервіс» додатково сплатило ПДВ і мито за розмитнення товару згідно тарифів митниці МП 1 без ПДВ, всього 89363,43 грн.

В обґрунтування протиправності рішення Львівської митниці, ТзОВ "ТМ-Сервіс" стверджує, що документи, надані до митного оформлення, в тому числі й надані на вимогу Львівської митниці, повністю підтверджують митну вартість товару.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, то відповідач не мав підстав для застосування резервного методу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі ст.53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, у ч.3 ст.53 Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Як встановлено судом, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Крім того, на виконання ч.3 ст.53 МК України декларант також подав додаткові документи Однак, ці документи також не дали змоги відповідачеві визначити митну вартість товару.

Щодо застосування Львівською митницею резервного методу визначення митної вартості товару колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Судом досліджувались документи, надані до митного оформлення товару за ціною договору, тобто за першим методом. Те, що специфікація на товар виписана на товар після виставлення інвойсу та відправлення товару, не є обставиною, що впливає на визначення ціни товару.

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги твердження відповідача про те, що підпис відправника в сертифікаті про походження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, специфікації, пакувальному листі, оскільки відповідачем не наведено положень нормативно-правових актів, які б встановлювали обов'язкову наявність одинакових підписів службової особи контрагента на документах контрагента, що підтверджують здійснення господарської операції.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відхилив також твердження відповідача про те, що платіжні доручення не дозволяють ідентифікувати оплату за товар, придбаний згідно з контрактом № SW120615TE від 15.06.2012 року, оскільки в них чітко вказано, що 13.06.2013 року та 02.07.2013 року була здійснена оплата ТзОВ «ТМ-Сервіс» на користь нерезидента «KINFAST HARDWARE (SHENZHEN)» LTD, CHINA в сумі 51015,94 доларів США та 13000,00 доларів США відповідно згідно контракту № SW120615TE від 15.06.2012 року. Незазначення в платіжних реквізитах посилань на додаток не свідчить про неможливість ідентифікації оплаченого товару, так як всі інші реквізити дають можливість встановити, за що проведено оплату.

Митний орган має право запитувати додаткову інформацію, однак вказаним правом для уточнення усієї необхідної для митного оформлення інформації відповідач не скористався. Також за наявності відповідного сумніву, митний орган, маючи можливість уточнити будь-яку конкретну інформацію та запропонувати надати відповідні пояснення щодо цього, вказаною можливістю не скористався.

Крім цього, суд правильно зазначає, що розбіжності, на які посилається митний орган та які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, не входять до виключного переліку підстав для відмови митного органу у митному оформленні товарів, які визначені частиною 6 ст.54 МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Крім того, в рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900085/2 від 10.09.2013 року відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, також відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. У рішенні зазначено лише те, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД № 400050000/2013/13905 від 28.08.2013 року.

Так, у відповідності до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 р. № 598, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 МК України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Недотримання таких умов також свідчить про наявність підстав для скасування спірного рішення.

Таким чином, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується ст.58 МК України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, суд правильно дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування наступних після основного методів визначення митної вартості товару. Разом з тим, представником позивача до суду надано додаткові документи, які спростовують усі сумніви щодо невідповідності платіжних документів та додатку № 4/1 від 9 квітня 2013 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості № 209000003/2013/900020/2 від 16.04.2013 р. є обґрунтованою та відповідно скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00127.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення надмірно сплачених коштів - мита в розмірі 5317,78 грн та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів у розмірі 22 334,66 грн.

Відповідно до статей 45 та 78 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень державного та місцевих бюджетів України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету (погоджених з відповідними місцевими фінансовими органами у разі повернення коштів з місцевих бюджетів), здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Так, процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 МК України та в міжнародних договорах України, визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (надалі - Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року.

Відповідно до Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яке здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником чи головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Окрім того, наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 затверджено та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за № 1000/7288 Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, пунктом 5 якого встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номеру паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документу, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Таким чином, повернення надмірно сплачених платежів можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів та звернення платника до відповідно органу.

За правилами частин першої, третьої статті 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цьогоКодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 МК України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Тому суд, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

У постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-21а14) Верховний Суд України на підставі системного аналізу положень Митного кодексу України; Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618; Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (чинних на час виникнення спірних відносин), дійшов висновку, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Таким чином, суд, постановляючи у справі, що розглядається, рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених платежів, фактично визначив митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінив митний орган.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі № 813/7655/13-а в частині: задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» надмірно сплаченого мита в сумі 17185,27 грн та податку на додану вартість в сумі 72178,16 грн, а всього - 89363 грн. 43 коп. на підставі платіжного доручення № 216 від 10.09.2013 року, а також стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» сплаченого при подачі позову до суду судового збору в сумі 893 грн 63 коп. - скасувати і прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі № 813/7655/13-а залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова складена у повному обсязі 10 листопада 2014 року.