Постанова № 41368239, 13.11.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 листопада 2014 р. № 820/17813/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Куценко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Приватного підприємства "Рескомп"

про накладення арешту на кошти та інші цінності ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Приватного підприємства "Рескомп", в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходиться в банку, та належать Приватному підприємству "Рескомп" (код ЄДРПОУ 33420932), а саме: АТ "Укрсиббанк" МФО 351005 р/р 26048382588900, АТ "Укрсиббанк" МФО 351005 р/р 26004382588900, ПАТ КБ "Приват Банк" МФО 305299 р/р 26008060095395, ПАТ КБ "Приват Банк" МФО 305299 р/р 26002060057566, ПАТ КБ "Приват Банк" МФО 305299 р/р 26002060057566, ПАТ КБ "Приват Банк" МФО 305299 р/р 26058060057565.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом внаслідок несплати податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств. Контролюючий орган просить накласти арешт на кошти з розрахункових рахунків відповідача, оскільки у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (п. 20.1.33 ст.20 Податкового кодексу України).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Приватне підприємство "Рескомп" зареєстроване як юридична особа 09.03.2005 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 17.03.2005 року за №6407.

Позивач вказує на те, що Приватне підприємство "Рескомп" має податковий борг перед бюджетом у сумі 16763,01 грн.

Станом на момент звернення до суду податковий борг перед бюджетом відповідачем не погашений.

Щодо позовних вимог позивача про накладання арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п.п. 20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, тому саме з цього моменту контролюючий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, контролюючі органи в силу підпункту пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідно до приписів статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано (вручено) платнику податків податкову вимогу від 12.09.2014 року №3110-25 (а.с.66), яка вручена 15.09.2014 року (відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення), а отже право контролюючого органу на стягнення коштів та продаж майна платника податків на момент звернення до суду (22.10.2014 року) ще не виникло.

Тому саме з цього моменту, а саме спливу 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, контролюючий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Проте, в порушення вищезазначених норм законодавства, 12.09.2014 року начальником Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з огляду на положення статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна Приватного підприємства "Рескомп" у податкову заставу, на виконання якого податковим керуючим Анненковою А.О. складено акт опису майна від 12.09.2014 року №3110-25.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про накладення арешту на кошти та інші цінності платника у банку є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Також, варто зазначити, що накладення арешту на всі кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем господарської діяльності.

Належних доказів наявності у відповідача майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу чи доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, матеріали справи не містять.

Контролюючим органом не здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу. Позивач не вжив всіх необхідних заходів щодо встановлення майна боржника, а обмежився лише запитами до відповідних установ щодо наявності нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок. Виходів за фактичним місцем розташування та юридичною адресою боржника з метою встановлення іншого майна позивачем не здійснено.

Направлення позивачем запитів не можуть вважатися вичерпними заходами для встановлення майна відповідача, оскільки не виключають наявності у нього будь-якого рухомого майна, основних фондів.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність встановлених п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та передчасні, отже, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Приватного підприємства "Рескомп" про накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко